22.08.2021 - 18:31
1. Наступною зупинкою у нашій подорожі Тернопіллям було місто Теребовля: тут із цікавинок ми відвідали замок. Іще пройшлися трохи центральними вулицями, вони ніби і старі, але такого цілісного образу, як у Бучачі немає, тож сьогодні тільки про замок.
2. Замок, як й деякі інші відвідані нами, належить історико-культурному заповіднику "Замки Тернопілля" і тут при вході просять грошей. Але на час нашого візиту у будці нікого не було, тож я навіть не знаю, скільки просять. Також при вході є історико-культурні стенди для відвідувачів.
3. До замку веде гарна вимощена каменем доріжка, вздовж якої розміщені гарні лавочки із краєвидами. І це створює дуже позитивне перше враження про об'єкт. Підйом то невеликий, але літнім людям все ж є де посидіти, та й не тільки.
4. Вид на місто із підйому. Гора дещо нижча, аніж Бона, але краєвидів звідси відкривається більше, аніж у Бучачі, не кажучи вже про рівнинні Микулинці.
5. Коло входу стіни не такі й високі — цікаво, чи воно так було початково, чи просто зруйновано багато. Йдемо всередину.
6. Всередині краса закінчилася — просто руїни замку. Не такі закинуті, як в Хусті, Кременці чи в Бучачі, проте якось порожньо в замку.
7. Коло входу є залишки декількох поверхів — якщо туди зазирнути, то видно намагання ремонту, тут хтось щось робить.
8. Внутрішні приміщення зачинені ходу туди немає, але можливо там щось зроблять.
9. Я туди зазирав через шпаринки екшн-камерою з ширококутним об'єктивом. Іще фото з реставрацією.
10. Таке враження, що замок всередині засипано землею — бо коли підійшов до ями, то побачив там все те, що зазвичай у замках височіє над відвідувачами. Зійти туди не знайшов як, злазити не хотів, бо був у чистому одязі.
11. Двір замку порожній, що контрастує із благоустроєм доріжки на підйомі. Тут немає нічого взагалі. Навіть огорож та попереджувальних знаків: лазь де хочеш. Лише одна яма стрічкою обнесена.
12. По стінах можна ходити, в стінах видно бійниці. Схоже, тут були якісь каземати.
13. Звідси дуже гарні краєвиди на місто — на початку травня все таке зелене та соковите, деінде іще цвітуть дерева.
14. І тут я дізнався, що західна частина Подільської височини називається Опіллям — ось звідки назва у пива. Тут висоти у гір досягають 300-400 метрів над рівнем моря, що не могло не радувати австрійських залізничних інженерів і досі радує сучасних машиністів, особливо у Чорткові, куди ми з вами іще навідаємося.
15. В стінах замку деінде можна зустріти каземати, але щоб туди залізти, треба якийсь змінний одяг.
16. Також можна спуститися всередину башти, яку видно при підйомі до замку. Тут видно, що вона мала два поверхи і бійниці всередині. Цікаво, те більше віконце посередині було для артилерії, чи мало якесь інше призначення?
17. За замком знаходиться непоганий громадський простір — сцена, лавочки, доріжки і невеликий парк із пам'ятником. Є навіть туалети.
18. Місце не дуже доглянуте, але в цілому цікаве — там, в тіні дерев, відпочивають багато людей. Звідси ми йдемо донизу.
19. Знизу погані дороги і ремонт на мосту. Можна було би оглянути трохи цікавої архітектури і тут, але у нас був досить щільно запланована подорож, тож ми поїхали далі.
Далі наша подорож продовжується: раз я уже згадав Чортків, значить в наступному випуску він і буде. А іще скоро знову будуть гори. Не перемикайтеся.