Поки я вдома і нікуди не їду, мав час та натхнення поробити відео із Кукулом, Ротилом та Костричею. Монтаж примітивний, практично без графіки — бо коли я затіваю щось грандіозне, то відео потрапляє в довгий ящик.

Карпатські вихідні

Під катом всі три відео.

Чорнобильська зона відчуження асоціюється передусім із об'єктами ЧАЕС, покинутими селами та військовим об'єктом Дуга. Проте зона відчуження це також і природа, там звідки пішла людина. Тож наразі вона цікавить також і біологів.

Чорнобильський заповідник

Я тут був майже сім років тому в складі туристичної групи зі стандартною екскурсією — Чорнобиль, Дуга, ЧАЕС, Прип'ять. Цього разу я сюди потрапив не як турист, а із дослідником, який вивчає хижих птахів. Тож сьогодні не екскурсія, тут не буде цікавих розповідей та екскурсоводських легенд. Сьогодні про будні наукової роботи.

Сам я ні разу не дослідник, навіть бьордвотчером не став. Тому користь із мене була невелика — допомогти прибрати повалений стовбур, чи в разі чого пхати машину на нечищеній засніженій дорозі (не довелося), чи просто бути поруч в дикому лісі з вовками. А взагалі у зоні відчуження діє Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, який і займається дослідженнями.

Так як ми ночували в садибі над Кривопільським перевалом (присілок Буков'єн), то нам звідти до Костричі лишалося п'ять кілометрів ходу, тому я залишив цю гору на останній день — вранці ми сходили туди, після обіду повернулися до садиби, поїли, прийняли душ, зібралися і поїхали на вечірній поїзд. Тож сьогодні розповідь про гору Кострича.

Кострича

Я зараз думаю над оновленням сайту: перейти на актуальний Drupal 9, дизайн з Bootstrap (mobile first), краща організація даних, інші плюшки. Коли оновлю — поки не прогнозую.

І не знаю, чи потрібен мені RSS — чи хтось живий читає його? Бо знаходжу відображення свого сайту на купі агрегаторів, але не певен, що там є хоч якась жива душа, натомість створюється навантаження та рахуються процесоро-відсотки на хостингу.

Тож якщо ви жива людина і читаєте цей сайт через RSS, потрудіться черкнути коментар або тут (Disqus, можна анонімно), або у соцмедіа.

Ну а на завтра буде продовження Карпат. А потім іще одна цікава подорож, не перемикайтеся.

В другий день моїх карпатських вихідних я запланував сходити на Ротило. Про цю гору я чув іще у 2017 році, аж тут виявив, що вона недалеко і можна влаштувати туди денний похід. При чому, маршрут веде по колу і дозволяє певну варіативність.

Ротило

З Кривопільського перевалу, де ми ночували, до початку маршруту на Ротило, можна дістатися двома шляхами — або під'їхати до повороту на Волову, або пішки, перейшовши хребет Діл. Після першого дня, враховуючи свою не надто велику швидкохідність та слизькі сільські дороги, я другий варіант відкинув.

Половина зими пройшла, а я так снігу і не бачив. Тож вирішив продовжити минулорічну традицію і поїхав шукати його в Карпати. Взяв додатковий вихідний, знайшов невелику компанію, спланував подорож і поїхав. Сьогодні розкажу про перший день — прогулянка від Ворохти через Кукул до Говерлянського КПП.

Полонина Кукул

Якщо ви погортаєте донизу головну сторінку сайту, то побачите підсумки минулого року. Тобто, весь туризм 2020 помістився на одну сторінку — зі зрозумілих причин. Тож, що вдалося цього року?

Підсумки 2020

Карпати: взиму до Говерли, там навіть було багато снігу. Влітку полонина Красна — але не вийшло пройти все задумане.

Водний туризм: дводенний похід по Росі і багаторазові локальні покатушки вихідного дня. Але Рось для мене це локально і так.

Всяке різне: відвідання Трахтемирова навесні з друзями та покатушки на яхті восени.

Також я спробував велосипед — поки не турінгував, розкатувався недалеко від дому, купував сумки, вирішував проблему незручного сідла та інше. Але, в цілому, перспективна тема.

На наступний рік перенесено подорож у нове, не затоптане місце, яке я не анонсую. А також декілька місць в Карпатах. А на цей рік все, ходіть здорові і не перемикайтеся.

1. У попередні роки я неодноразово відвідував виставку залізничного моделювання Train Hobby Days, організовану дуже захопленими пряморукими людьми. Експозиція була сформована зі з'єднаних макетів її учасників, для яких моделювання є хобі. Макети були різноманітними за країною та часом, так само як і рухомий склад і на виставці ми бачили збірну солянку.

Miniland.UA

Проте цього разу дуже захоплені пряморукі люди вирішили зробити все значно серйозніше — великий постійний макет, присвячений Україні. І перетворили це із хобі на роботу, для чого заснували організацію Miniland.UA з юридичною особою, офісом, майстернею та кавомашиною на кухні.

Почитати дописи про виставки: 2016, 2017, також я відвідував їх у 2019, але окремого допису не робив. Сьогодні я розкажу про відвідання майстерні Miniland.UA та познайомлю вас із процесом побудови найбільшого в Україні макету України в масштабі 1:87.

Я вже писав про те, що мені подобається Дніпро в тих місцях, де він не покритий водосховищем і має наближене до природного русло. Цього року я планував пройтися байдаркою від Києва до Ржищева, але зі зрозумілих причин це не вийшло. Тож мені була за радість невелика прогулянка коло Києва — зате в золоту осінь, хоч із туманом. В цьому випуску ми катаємося на яхті від Вишгорода до острова Великий, гирла Десни і назад.

Осінь на Дніпрі

1. Після кількох місяців сидіння вдома я таки наважився знову виїхати кудись далеко у подорож, для чого навіть назбиралася маленька компашка. Вирішили пройтися по полонині Красна від Колочави до Усть-Чорної. Полонина Красна є частиною Закарпатського туристичного шляху, як і сусідній Свидовець, по якому я ходив, та полонина Боржава. Був я також у Колочаві, але взимку і далеко в гори ми тоді не ходили.

Похід на полонину Красна

Сторінки