У цьому випуску я поділюся своїм досвідом із використання інформаційних технологій для підготовки до подорожі та під час її проведення: як по горах, так і по рівнинній території. Він включає в себе як онлайн-сервіси, так і додатки, що працюють автономно, без підключення до інтернету. Мій перелік не є вичерпним — я знаю, що існую багато інших рішень.

Навігація в поході

Я був на Свидовці у 2018 році і він тоді мене вразив краєвидами. Піднімаючись на хребет, з певного моменту, починаєш відчувати себе ніби в іншому світі — усе земне життя із його проблемами та турботами лишається там, знизу. А ти, ніби, десь на Олімпі і це важко описати словами та не всім дано відчути.

Через Свидовець

Проте три роки тому ми піднялися сюди на підйомнику і ходили зі свіжими силами, тож Свидовець мені запам'ятався прогулянкою по міському парку. Ми налегко зганяли від витягів на Близницю Велику, а потім, до кінця дня, залюбки пройшли половину хребта і знайшли прекрасне місце для ночівлі. Зараз же у мене за спиною була сувора Братківська Велика, а перед нами — досить крутий підйом на гору Татаруку, яка вже є частиною Свидовця.

Я уже не пригадаю, як придумав цей маршрут... . Щось там тицяв по картах — як відомо, по картах ходити легко. Придумав піти із Бистриці через Братківську, перевал Околе, Свидовець на Кваси. Потім пізно та безтолково брав квитки, не на самі оптимальні поїзди. Але я все-ж цей похід придумав, спланував і з другом разом то сходили — і вийшло цікаво та неординарно.

Тож сьогодні перша частина нашого походу — з Бистриці через Братківську та перевал Околе. Братківська — вона така сувора як братки із 90-х. Читайте далі усе по порядку.

Через Братківську

Одну із ночей нашої подорожі Тернопіллям ми провели у Тернополі. Я це місто, саме по собі, до програми не включав — просто там знайшли готель, та й він був по дорозі. Колись друзі мені говорили про те, що у самому Тернополі особливо нічого цікавого немає, бо все в області, тому я так і спланував.

Прогулянка по Тернополю

З одного боку, тут дійсно немає такої пафосної австро-угорської архітектури, як у Львові, немає замку як в Луцьку, проте після невеликої вранішньої прогулянки я вважаю, що місто достойне більшого, аніж просто переночувати в ньому.

Траверсуй, не траверсуй: все одно йдеш на Пікуй!
Короткий зміст цього випуску

Ніч на хребті була теплою. Тільки вітер трохи шарудів по сусідньому намету, що стояв без розтяжок. Я, розраховуючи на вересневу погоду, взяв свій новий осінній спальник та термуху для сну і в результаті спав напіввідкритим. Але навів будильник на схід сонця — раз уже стоїмо на висоті, значить треба не проґавити гарних краєвидів.

Вододільний хребет

У вересні затіяв я сходити по Верховинському Вододільному хребту — той, який розділяє Львівську та Закарпатську області. В тих місцях Карпат я іще практично не був. Але тут досить проста логістика: до точки старту доїжджаємо поїздом, а точка фінішу недалеко від Воловця, що зручно. Також цей маршрут розрекламований на туристичних сайтах як дуже простий для походу на два вихідні попри свою протяжність. Тож я зібрав невелику компанію і ми пішли.

Вододільний хребет

В цьому місці я зазвичай застеляв постіль або вечеряв, коли їхав у Карпати. Або тільки прокидався, коли їхав із. Або взагалі минав по об'їздній гілці, коли їхав у напрямку Ужгорода. Але це місце достойне більшого. Достойне щоб спеціально сюди зазирнути і оглянути. Сьогодні показую один із найкрасивіших залізничних вокзалів України — Козятин 1.

Вид із привокзальної площі

Повертаючись із Чорткова додому, ми заїхали до Меджибожа у замок, що тут розташований. Локація неподалік від траси, тож добирання досить зручне за винятком дещо подільських доріг по місцевості. Власне, після відвіданих у попередні дні замків, які або закриті, або дуже поруйновані, цей був досить цікавим для мене і для моїх друзів.

Замок у Меджибожі

Назва Меджибіж, чи Межибіж пішла від того, що село розташоване між річками Південний Буг та Бужок — неподалік від замку вони зливаються. Я тут уже бував, але то було дуже давно — більше десяти років тому. Я тоді знімав відео на древню камеру із телевізійною роздільною здатністю, тому показати нічого.

Сьогодні невеликий підсумковий допис по Чорногорі — уже без фотографій, суто практичні нюанси на випадок, якщо ви самі захочете пройти цей маршрут чи його частину.

Чорногора

Продовжую свою розповідь про похід Чорногірським хребтом і сьогодні заключна її частина. І з одного боку я ніби й находився, вже хочу в цивілізацію — душ, ліжко і їжа за столом. Але з другого боку я розумію, що скоро покидаю гори, а в такому разі мені завжди стає трішки сумно. А з третього боку ... про це я розкажу згодом.

Похід Чорногірським хребтом

Тож сьогодні ми підіймаємося на Петрос і спускаємося, спускаємося, спускаємося ... аж поки в очах не потемніє, а на ранок знову спускаємося і таки доходимо до Квасів.

Сторінки