Сплав річкою Случ на другий день дуже відрізнявся від вчорашнього Корчика — широке русло без завалів, проте із камінцями, порогами, мальовничими берегами та руїнами замку. По суті, я отримав два різних сплави в одному. Маршрут другого дня складав також десь двадцять кілометрів.

Сплав по Случу

Наперед прошу вибачення за якість знімків — фотографував телефоном у герметичному захисному чохлі. Стартували ми досить пізно, довго збиралися, тому коли мій екіпаж сів у байдарку, то певний час ліниво веслували посеред русла, чекаючи інших. Тут виявили, що на Случі багато каміння і в травні воно все було підводним.

Хоч я вам і обіцяв писати про рівненщину, проте сьогодні у випуску буде каякінг. Каякінг на рівненщині. Я вам розповім про дводенний сплав річками Корчик та Случ, від села Сторожів (коло міста Корець) до Губкова, де відомі руїни замку. Сьогодні мова йтиме про перший день і він був веселий.

Корчик

1. На відміну від ландшафтних дендропарків Софіївка та Олександрія, ботанічний сад імені О. В. Фоміна з самого початку був створений як науковий. Сад належить КНУ ім. Шевченка (як обсерваторія в Лісниках та Канівський заповідник) Наразі він виконує і функцію громадського простору, тому розділений на дві частини — загальнодоступну і закриту, наукову. Утім, потрапити можна і в другу, записавшись на екскурсію. Їх проводять регулярно, при вході навіть висить розклад.

Наукова частина ботанічного саду Фоміна

Після екскурсії вас відразу ніхто виганяти не буде, можна трішки прогулятися і пофотографувати. Більше того, на сайті саду написано, що можна домовитися щоб прийти і познімати. Можна і весільну фотозйомку провести. Коротше, закрита частина вона не така вже й закрита. Цікаво, чи можна напроситися на ніч?

Всі звикли, що Nikon — це велика чорна дзеркалка. Важка, ергономічна, надійна, гарно знімає, має великий парк оригінальної і сумісної оптики та аксесуарів. Звісно, вони випускали й лінійку Nikon 1, камери в якій мають свої цікаві сторони — але вона стоїть окремо і не дуже зайшла. Тому цього разу виробник підійшов дуже серйозно до створення нових бездзеркальних камер і напередодні влаштував пафосну всесвітню презентацію нового сімейства фототехніки Z-system: байонет, фотокамери та об'єктиви.

Z-system

1. Я давно хотів потрапити до Верховини і цього року в мене випала чудова нагода — між двома карпатськими походами вихідного дня, щоб не повертатися додому і назад, я собі організував екскурсійну програму. Нещодавно я вже писав про Хуст, а наступний пунктом моєї подорожі стала гуцульська столиця Верховина.

Верховина

Раніше я думав, що мені потрібен світлий об'єктив із фіксованою фокусною відстанню на 35 чи на 50 міліметрів. Я би ним робив боке і дуже різкі знімки. Але для 16МП матриці із низькочастотним фільтром у моїй фотокамері цілком вистачає різкості тої оптики, що я маю. А художні фото мені якось не зайшли. І тут я взяв у представництва Nikon одне особливе скло.

Nikkor 10-24

Повитиравши всі порохи в стратегічних бомбардувальниках полтавського авіамузею, ми вирішили трохи оглянути місто. Огляд вийшов і справді коротким, бо потяг додому вирушав о 18-й, а ще схотіли пообідати. Але архітектура в центрі трапляється цікава.

Полтава

Ми вже з вами відвідували астрономічну спостережну станцію в Лісниках, але тоді було багато студентів, які виконували лабораторну роботу і я близько до процесу спостережень не торкався. Та цього разу ми були лише удвох, я і Андрій Сімон, який виконував фотометрію зірок для своєї наукової роботи. Тому він встиг мені дещо показати і розказати детальніше про технологію фотографування зірок. Робота відбувалася на телескопі АЗТ-8 із діаметром головного дзеркала 700 міліметрів.

Телескоп

1. Сьогодні у випуску: ввічливі зелені чоловічки ціляться один в одного, фотограф цілиться у ввічливих зелених чоловічків, всі щасливі та задоволені.

Страйкбол

Мова піде про страйкбол (забугорна назва — ейрсофт) — командна гра, в якій учасники поціляють один в одного пластиковими кульками із предметів, схожих на вогнепальну зброю. Але це не пейнтбол і фарби тут немає. Я розкажу трохи про організацію, спорядження та процес гри.

Продовжимо каячну тему і сьогодні я розкажу про враження від іще однієї байдарки українського виробництва — Neris Smart.

Neris Smart

Neris виготовляє байдарки досить давно, із 90-х років. Почали вони як майстерня з ремонту, потім взялися робити свої човни. За основу взяли Тайменьку і випустили Neris Alu, вносячи в конструкцію деякі удосконалення. Згодом запозичили німецьку RZ-2 і випустили Neris Valkure, яка вирізняється незамкненими шпангоутами, що додає зручності при розташуванні каякерів та багажу всередині човна.

Я мав змогу збирати і кататися на оригінальній Таймені та Neris Valkure, але цього разу спробував сучасну модель — каркасно-надувну байдарку Neris Smart.

Сторінки