Туристичний елементаль

Ми: — Сивулі, привітулі!
Сивулі: — Дуйте звідси!

1. Писати про Карпати мені цікавіше. Тож сьогодні буде про дводенний похід вихідного дня по Горганах. Маршрут пролягав із Бистриці попід Боярин та Негрову через полонину Рущину, хребет з Сивулями, полонину Боревку, Ігровець, Високу і закінчувався у Старій Гуті. Похід був цікавим, Горгани нудьгувати та розслаблятися не дали.

2. В цих місцях я частково був чотири роки тому, зокрема виходив із села Максимець на полонину Боярин, де було організоване бограч-паті. Але тоді ми не підіймалися на якісь вершини, а відразу пішли до Старої Гути через верхів'я Бистриці Солотвинської. Цього ж разу гарно пройшлися по горах.

3. Полонина Боярин (на карті Окопи) — досить затишна, є купа місця під намети та вода, але влітку вона зайнята полонинським господарством.

4. Шлях від села до Боярина і далі до Рущини попід Негрову досить нескладний. Погода порадувала нас дрібним дощиком і я спочатку думав не лізти на Сивулі.

5. Але на підході до Рущини дощ припинився, та й мої компаньони не були налаштовані здаватися і хотіли пройти маршрут весь. До слова, дорога була не розбита колесами: якщо тут хтось і їздить, то нечасто.

6. Підйом на Сивулі досить нелегкий: крутий і кам'янистий, особливо перша його частина — десь із годинку треба попихтіти. Зате набір висоти швидкий. Ближче до вершини стежка стає пологішою. Дощик, тим часом, доповнився вітром.

7. На Сивулях ми потрапили у хмару і краєвидів ніяких там не показували. Тож ми довго там не затримувалися.

8. На вершині Великої Сивулі велике каменюччя, по якому треба було трохи пострибати. В тумані дуже легко згубити стежку, доводилося уважно дивитися камінці, де був витоптаний мох.

9. Із Сивуль мало би бути видно багато Горганів: Тавпиширку, Братківський, Грофу, можливо і шмат Свидовця, але не сьогодні. Спускаємося нижче по хребту, а вітер, тим часом, шматує хмари.

10. Видимість змінюється прямо на очах і через кілька хвилин просвіт знову затягнуло хмарами.

11. По хребту багато залишків оборонних укріплень. В деяких можна було би і заночувати, якби поруч була вода — туристи виклали навіть місце для вогнища. Але що тут палити: жереп не годиться.

12. Стежка спочатку спускається вниз, а потім знову підіймається — далі по хребту гори Лопушна і Боревка. Дорога то кам'яна, то через жереп. Трапляється багато сніжників: на календарі початок червня.

13. Із гори Боревка оглядаємося назад. Це вже крайня вершина на хребті, далі на сьогодні тільки спуск.

14. Але спуск по коріннях не менш радує, аніж по каміннях. Утім, полонина Боревка вже неподалік.

15. На другий день йдемо на Ігровець. Підйом із полонини Боревка туди пологий і дуже приємний.

16. В цей час випогодилося і відкрився чудовий вид на вчорашні Сивулі, які нам не показали ніяких краєвидів. Я із цією фотографією замовив чохла на телефон.

17. Під Ігровцем залишили рюкзаки і по перешийку пішли на Високу. Там, щоправда, довелося пострибати по камінцях. До слова, весь наш похід до цього часу проходив по Закарпатському туристичному шляху — довгому маршруту, що прокладений від Бескидів через Горгани, попід Чорногору і далі по Гринявах аж до румунського кордону. Я деякі ділянки його відвідував, зокрема Синяк-Хом'як, Ліснівський хребет та Костричу.

18. Вид із Високої на Ігровець. Ми туди повернемося, заберемо рюкзаки і на тому попрощаємося із Східнокарпатським туристичним шляхом.

19. Маршрут далі спускається до полонини та гори Середня і в Осмолоду. За нею також багато чого цікавого і я колись хочу туди піти: Грофа, Аршиця, Петрос Горганський та всілякі інші кам'янисті Горгани.

20. Вершина Ігровця взагалі пласка як стіл, можна у футбол грати. І плавно переходить у спуск до Старої Гути. А скидати нам усе, що ми набрали за півтора ходових дня — 1200 метрів. І перші три сотні — по каменюках.

21. Останній погляд на гору Висока і пішли донизу. До слова, залишки укріплень видно і тут.

22. Ми спускаємося, а хтось там підіймається. Навіть не знаю, що тут важче — підйом, чи спуск. Я дуже прагнув увійти до зони лісу, щоб не було каміння і коріння жерепу, хоча воно нам зустрічалося іще довго.

23. Хоча, остання третина затяжного спуску була досить приємною. Навіть погода вияснилася.

24. Скоро стежка з'єдналася із дорогою на Рущину і ми прийшли до Старої Гути. Там цивілізація: душ, ліжко і гаряча вечеря за столом. На цьому наш похід закінчився. Варто зазначити, що за весь час я не бачив жодного моторизованого транспортного засобу: джипів, квадроциклів чи мотоциклів. Власне, по Сивулях вони і не проїдуть.

25. Назад їхали через Франківськ, відвідали пару цікавих міць в центрі міста. Час підвести підсумки — це один із найцікавіших походів, куди я ходив. Незважаючи на те, що в перший день була хмарна погода і Сивулі не показали краєвидів. Утім, маршрут не нудний та помірно важкий.

26. В подальшому хочу походити по околицях Осмолоди та Братківський хребет. Останній можливо навіть цього року.

Ну і на сьогодні в мене все, кам'янистих вам вершин, не перемикайтеся.