10.08.2017 - 00:08
Нещодавно я зазнав трішки туризму ногами по Карпатах, про що вам і розповім. Тематикою цього року були Ґорґани — я піднявся на декілька вершин із типовим для цих гір ландшафтом — кам'яними брилами. Це був матрацний туризм: я поїхав із хорошими людьми і проживав у садибі в Татарові. Першою горою, для розминки, був Хом'як, куди я хотів піднятися іще коли відпочивав у Микуличині 4 роки тому.
Із цивілізації на Хом'як можна піднятися або від повороту коло залізниці на річку Женець, поминувши збоку шлагбаум із budka with baryga sitting there. Тут ви починаєте досить плавний і звивистий підйом нагору. Будка збирає платню із охочих відвідати Гук Женецький — куди йдуть ті двадцять гривень я не знаю, там навіть квитків не дають. Утім, я не платив туди, бо стежка починається до шлагбауму.
Другий підйом, такий же плавний, можна знайти на дорозі Татарів-Поляниця, там теж стоїть будка, що вже збирає гроші із охочих піднятися на Хом'як. Тудою я спускався.
Цікавий листок із описом маршруту — цікаво, чи знадобився комусь? Я цієї весни закупив цілу колоду мап "Карпатських стежок", тому нікого нічого не запитував.
Подолавши основний підйом ми опинилися на галявині із перехрестям — стежка до Женця, звідки ми прийшли, спуску до дороги на Поляницю, стежка на полонину Хом'яків (з неї зроблено перша фотографія) та вихід на вершину самої гори. На галявині тусувалося чимало людей, а згодом навіть прийгшли корови із полонини.
Підйом на вершину Хом'яка нагадав мені трішки Говерлу: жереп та каміння і купа народу. Бракувало тільки альпійських луків — бо гора не така й висока, лише 1542 метри.
Утім, каміння тут не таке, як на Говерлі бо це Ґорґани, воно тут дуже незручне щоб лазити. Скажімо так, Хом'як іще досить легка вершина для підняття, демо-Ґорґани.
Поки туристи тратять багато грошей на одяг та взуття та інше коштовне спорядження, один пан вирішив доказати, що це все марно. До речі, із нашої компанії я був, напевне, самим спорядженим — одноденний туристичний рюкзак, туристичні черевики, трекінгова палиця, мапи і навіть компас висів на шиї — хоча, він мені особливо не треба був, здебільшого для розпізнавання по карті гір навколо.
Вершина Хом'яка оформлена десь так як і в Говерли — пласка із традиційною гуцульською релігійною пам'яткою на вершині. І, так само, купа людей — малими та великими групами, навіть екскурсія дітлахів, яких інструктор шткував та роздавав канапки на перекусити.
Собаки на гору залізаки.
Наступні вершини, що я відвідаю, будуть малолюдними, про них в наступних дописах. Поки можете погадати, куди саме я іще поліз.
Із Хом'яка відкриваються краєвиди на сусідні хребти та навколишні села. Ось Явірник, що знаходиться від Хом'яка через долину Женця. На вершині видніються купи каміння.
Микуличин, я туди іще поїду. Вгадайте, по що.
Татарів, де ми жили. Село менше за Микуличин і трохи не таке зручне в плані доступу до інфраструктури, оскільки дуже затиснуте між горами.
Ну і знаменитий курорт по відбору бабла у відпочивальників Буковель. Мої компаньйони туди поїхали, я відмовився, вони дивувалися чому. Як їм пояснити?
На цьому в мене все, далі будуть інші вершини та огляд пристрою, з яким я їздив в Карпати. Не перемикайтеся.