Превед, кросавчеги! Гоу в штаттын заповедниги!

скрін гугльмапи

До речі, скоро я так і зроблю - правда, не в ті, що показані на карті. Не перемикайтеся.

Я тут переглянув і виписав старі дописи, в яких мала місце хоч якась більш-менш цікава дискусія в коментарях. Впорядкувавши їх в таблиці за кількістю коментарів, я отримав наступну картину:

Назва допису URL Кількість
Коментарів
Тема дискусії
Як ви яхту назвете... http://thepiktor.livejournal.com/157740.html 88 ІТ
Про повноцінне життя http://thepiktor.livejournal.com/179059.html 86 Психологія
Про наше тоталітарне майбутнє http://thepiktor.livejournal.com/183196.html 52 Філософія
Про колесо історії http://thepiktor.livejournal.com/108634.html 35 Політика
Необхідність чи піпіськометрія http://thepiktor.livejournal.com/97866.html 33 Техніка
Про політику http://thepiktor.livejournal.com/70359.html 30 Політика
OSDN Conference 2012 http://thepiktor.livejournal.com/124553.html 28 Суспільні відносини
Про нэзалежнисть http://thepiktor.livejournal.com/69866.html 27 Суспільні відносини/Політика
Мегагойдалки http://thepiktor.livejournal.com/172491.html 27 Подорожі
Фотослоненятко http://thepiktor.livejournal.com/142523.html 24 Фото
Трололо http://thepiktor.livejournal.com/112799.html 23 Філософія

Те, що вилізло на перше місце, можна до уваги не брати, оскільки це був мій діалог із знайомим прихильником операційної системи Gentoo — і йому і, очевидно, мені нічим було зайнятися. А от далі йдуть дописи про політику, психологію, суспільні відносини. Відповідно, я звідси роблю висновки про те, на чому слід акцентувати увагу на майбутнє.

Я тут переглядав свої старі дописи та коментарі до них — у пошуках старих лулзів. Знаю, не мене одного обурюють написи deleted comment. Хоч бери і роби знімки екрану на всі цікаві дискусії.

deleted comments

Отже, я навіть куплю платний обліковий запис, якщо там буде можливість налаштовувати можливість чи неможливість вилучення коментарів. Наприклад, коментар блокується автоматично через 10-20 хвилин після публікації — ну, щоб можна було якусь описку виправити. Або блокується автоматично після того, як на нього відповіли. Або якщо і не блокується, то при спробі вилучення заміняється словами "Я не відповідаю за свої слова", "Я зливаю" чи чимось схожим. Звісно, відвідувачі мають бачити чесне попередження про це.

Як ви ставитеся до таких ідей?

Більше року тому я завів собі титульний допис у ЖЖ, куди написав трішки про себе і складаю посилання на свої, більш-менш цікаві, дописи. Списки їх поступово поповнюються і на даний момент по деяких категоріях виходять довгі простирадла, що не зручно читати. То-ж у мене виникає бажання зробити невеличку реформу — титульний допис оформити у вигляді ілюстрованих картинками категорій із посиланнями на службові дописи із списками у цих категоріях. Ну чи просто додати туди якихось ілюстрацій та пояснень аби розбавити сухі списки. Це не просто із-за того, що так модно — зараз багато блогерів із претензією на цікавість їхнього журнальчика так роблять — просто це, по ідеї, має бути зручно. Це, ніби, автореферат до власної наукової роботи.

На жаль, я трішки обмежений технічно — із-за блокування ЖеЖешечкою атрибутів class та id, що не дає можливості мені використовувати псевдокласи для всяких спадних списків. З іншого боку, не всі читачі використовують Flash — я міг-би у ньому зробити красиво. То-ж доведеться робити статично.

На останок — запитання до моїх читачів — хто з вас дивився верхній допис до того як почати мене читати і чи вплинуло це на ваші наміри мене читати? Ну і які-б у вас були побажання до такої титулки?

Негарно позаочі обговорювати інших людей, але я не позаочі і по доброму.

Отже, звернув я, якось, увагу на те, що в блозі Івася Тарасика немає жодної великої літери. І не тільки в тому, що писав він сам, а і в коментарях відвідувачів — ну не можуть-же вони всі писати без великих літер. Але тоді я не придав цьому значення, так як це цілком вписувалося в хіпстерський дух його журналу — інді-ігри, інді-фото в ґуґль-плюсі, тощо.

Але якось мене дратує, що блог, приймаючи мої коментарі, теж виправляє всі великі літери на малі. І задумав я з цим боротися. Насправді, зробити автоматичну трансформацію літер у великі, чи в маленькі досить просто — достатньо скористатися CSS-властивістю text-transform, застосувавши її до потрібних елементів на сторінці. Тобто, при бажанні, за п'ять хвилин, із яких чотири піде на те, щоб залогінитися, знайти і відкрити потрібний файл на сервері, я можу зробити такий фокус на своєму стенделоні або в ЖЖ. Отже, якщо ми напишемо щось таке:

<div style="text-transform:lowercase;">Міжнародні організації та країни з абревіатурами в назвах: ООН, НАТО, СРСР, США.</div>

То побачимо ось таке:

Міжнародні організації та країни з абревіатурами в назвах: ООН, НАТО, СРСР, США.

По суті, весь текст на сервері зберігається в нормальному вигляді, а перетворюється на малі літери уже вашим браузером, що діє згідно завантаженого CSS. Можете прокоментувати у Івася в блозі щось великим літерами, а потім відкрити джерельний код (Ctrl+U) і пошукати в ньому ваші коментарі — вони там нормальні.

Раз літери перетворюються уже на нашому комп'ютері, значить, можна із цим боротися. Для популярних браузерів є додатки, що дозволяють використовувати на сайтах свої власні CSS. Тобто, завантажуємо сторінку цього блогу, знаходимо стиль, що відповідає за трансформацію літер, переписуємо його як text-transform:none; і говоримо браузеру, що це є істина в останній інстанції. Коротше, відкрив сторінку, оглянув її код і мало не зсунувся під стіл. Мало того, що Івась прописав трансформацію не в окремому CSS-файлі, а захардкодив прямо в сторінку (так як код сторінки має пріоритет над таблицями стилів, то вищеописаний метод боротьби абсолютно недійсний), так він іще-й прописав це все аж в 18 місцях — для певності, щоб, зараза, жодна велика літера не проскочила! Капітофобія, коротше. Ось такий вигляд мав код після очищення від всього іншого:

Bluefish with CSS

Це, ніби, ти застрелив когось в голову, а, потім, вирішив продірявити на пару обойм, щоб гарантовано не вижив. Ось так, на цьому все, не перемикайтеся.

Спробував злізти з Firefox на інший браузер. Давно збирався це зробити — не стільки із-за того, що Вогнелис поганий — наразі у мене 8 гігабайт оперативної пам'яті на ноутбуці і зайняти їх хоч половину ніякому браузеру поки не вдавалося. Просто тому, що до мене дійшла інформація про те, що Google Chrome "зливає" інформацію про відвідані мною сторінки. Але я. чомусь, не знав, що Chrome і Chromium — це два різних браузера. Останній є відкритим і береться за основу для першого. І він, ніби, нічого не зливає Гуглю. Але на вигляд вони ніби однакові. В репозиторіях Debian є саме Chromium і я його поставив задля спробувати.

Загальний вигляд Chromium

Для початку — короткий вступ. Можете пропустити, якщо не любите графоманії від мене.

В один прекрасний день знайшлися підараси, які влаштували фішингову атаку у ЖЖ, поцупивши багато паролів від облікових записів. Суть полягала в тому, що коли користувач, маючи френда із зламаним журналом, заходячи у свою френдстрічку, бачив повідомлення про необхідність авторизації. І СУП, борючись із такими атаками, влаштувала фільтрацію атрибутів class та id у дописах користувачів. Чим же він був корисним? Наприклад тим, що всі стилі, про які я писав, можна один-єдиний раз занести в налаштування журналу і не прописувати щоразу в кожному дописі, просто пишучи щось типу:

<div class="framed_pic"><img src="image.jpg" alt="Гарно оформлена картинка"></div>

На даний момент можливість таку повернули, але лише платним та постійним обліковим записам. Можна було-б заплатити тих нещасних 2 бакса за місяць, тим більше, що там даються розширені можливості для оформлення журналу — геть до того, що можна ваяти власні "шкірки", та-й реклами не буде. Але стабільність роботи сервісу заставляє бажати кращого, тому обійдемося чим є.

На майбутнє — якщо ЖЖ серйозно глючитиме, можете читати мене на стенделоні — там коментарі через DISQUS, ніби без особливих проблем пишуться.

Ну, а тепер по суті. Сьогодні я розкажу, як за допомогою атрибуту style зробити маленький спойлер, приховавши текст і як зробити текст із спадною підказкою. Для цього ми будемо використовувати тег <span></span>. Він призначений для виділення фрагментів тексту і сам по собі нічого не робить, проте із атрибутом style можна змінити стилі для фрагменту тексту. Мої студенти інколи намагаються писати його як spam, але велика замашна дерев’яна указка призначена для запобігання таких випадків в подальшому.

Отже, заключаємо текст в тег span і прописуємо однакові кольори для тексту та фону — так, як на самому початку допису:

<span style="color:black; background-color:black;">підараси</span>

Тут color — колір тексту, background-color — для фону, відповідно. Щоб не так кидалося в очі, можна зробити білим, або під фоновий колір вашого журналу. Достатньо виділити слова щоб прочитати. Якби був доступний атрибут class, можна було-б використати псевдоклас hover — тоді текст показувався-б при наведенні курсору миші.

Щоб зробити спадну підказку, знадобиться атрибут title, якого можна прописати поруч зі style. Я про нього вже писав, коли розказував, як оформлювати картинки.

<span title="англ. заголовок" style="border-bottom:dashed 2px black;">атрибут title</span>

Підведіть курсор до слова title. підкресленого пунктиром щоб побачити, як це працює. Тут я вжив параметр border-bottom, яким задається нижня рамка — вона dashed (пунктир), товщиною 2px і чорна. Ось і все на сьогодні, не перемикайтеся.

Затишненька ЖеЖешечка десь після обіду безнадійно лягла і абсолютно недоступна. В статусі намалювали красивий юзерхед в касці і з автоматом, підписавши, що їх, нещасних, DDoSять не по дитячому. Чому так не лягає ВК, він-же більш популярний, невже немає охочих потрусити його? Треба потихеньку переманювати моїх читачів не стенделон.

Зібравши вчора багато критичних коментарів з приводу моєї любові до візуального представлення інформації, зокрема, до того, що я запропонував візуально представляти, сьогодні продовжу тему, але в більш конструктивному руслі. І тут мене закритикувати не вийде, бо HTML я знаю краще, ніж психологію. І питання полягатиме не в тому, що представляти у візуальній формі — це я залишу на ваш вибір, а сам розкажу, як це зробити.

Отже, мова сьогодні піде про вставлення зображень у запис блогу. Навіть не просто вставлення — тицьнути на кнопку у візуальному редакторі може кожен, а про те, як можна налаштувати вигляд зображення, його розташування та інші параметри. Варто сказати, що дані поради працюють і в коментарях ЖЖ — от тільки їх антиспам може заскрінити вашу писанину, помітивши як підозрілу.

Отже, вставивши за допомогою кнопки малюнок і перемкнувшись у режим HTML ми побачимо щось таке:

<img alt="_DSC0120" height="530" src="http://ic.pics.livejournal.com/thepiktor/34655138/4575/4575_original.jpg" title="_DSC0120" width="800" />

Тег img, власне, відповідає за вставляння зображення у веб-документ і йому можна дописати іще цілу купу параметрів. Розглянемо ті, що є уже.

  • src — зрозуміло, що це посилання на вашу картинку.
  • width та height — масштабування зображення за шириною та висотою. Якщо не писати цих параметрів, то картинка буде показана такою, як вона є. Якщо вказати один із цих параметрів, то інший буде змінений браузером так, щоб зберегти пропорції. Якщо вказати обидва, то пропорції можуть бути порушені.
  • alt — заміщуючий напис — ви його побачите на сторінці, якщо зображення з якихось причин не завантажиться. Наприклад, можна написати "ImageShack нехай горить у топці" і, якщо зображення не покажеться, всі дізнаються, чому це сталося. Пошуковики за alt можуть індексувати ваші малюнки, тому вказуйте те, що на них зображено, якщо вас хвилює хоч якась релевантність пошуку вашого контенту.
  • title — заголовок зображення, з’явиться у вигляді спливаючої підказки (tooltip) під курсором миші. Так, як на зображенні нижче.
Маки

Коли я тільки повернувся із Карпат і тонами викладав фотографії, проскочило у моїй френдстрічці згадування на україномовного блогера з власним контентом vova-comment, який скаржився, що коли ти пишеш власні дописи, а, тим більше українською, то в топ українського ЖЖ потрапити не вдасться на відміну від усіляких копіпастерів із сіськами та котиками. Потім він іще скаржився на одного російськомовного копіпастера, але допис не про те.

Я не думав з цього приводу нічого калякати, аж доки не прочитав сьогодні допис головного ЖЖста Іллі Дронова про те, як рахується соціальний капітал. Тоді все стало ясно і цим ясно я хочу поділитися.

Отже, по перше — рулює Живим Журналом російська фірма, розраховуючи свій продукт на ринок країн СНД, де розуміють російську мову. Тобто, фактично, це країни колишнього СРСР + мігранти із-за кордону. То-ж вважайте ЖЖ таким собі інтернет-СРСРом, звісно з російською мовою як головною.

Згідно статті за вищенаведеним посиланням, система розраховує соціальний капітал за кількісними показниками — скільки до тебе в блог за добу прийшло відвідувачів. Тобто, не якість — ваша класна фотографія і цікавезний текст не може бути проаналізований ЖЖ, тільки кількість тих, хто зайшов до вас. Отже, хочете в топ — наганяйте кількість. Серед іншого — написання блогів на мові, зрозумілій цій кількості. Не варто забувати за інші методи накрутки.

Хоча, варто сказати, що в російському топі є некопіпастери — Сергій Доля, Лєбєдєв, Ілля Варламов. З ними у копіпастерів тягатися не виходить, тому вони переселяються в ЖЖ-УРСР, де конкуренція за топ нижча і там мають успіх.

Сторінки