Переглядаючи стрічку друзів у ЖЖ, тобто тих, кого я читаю — адже як можна називати друзями тих, кого я не знаю особисто (хоча у мене вона підписана "Любі друзі" і декого я, таки, бачив вживу) знаходжу "лист щастя" у Вови Комента, де пропонується попіарити тих, кого ти читаєш. Я не любитель листів щастя, проте зробити таке хотів давно, отже маємо нагоду.

Суть в тому, що дата 31.08 найбільш графічно схожа на слово Blog, отже можна вважати її днем блогерів. А блогери — це такий народ, що святкує свій день не у фонтанах, як десантники, а у блогах. Отже, із тих, кого я читаю, хочу відмітити:

  • noddeat: Досить широка географія мандрівок + незвичний погляд на звичні речі. Приїхавши до якоїсь Пізи, noddeat не буде підпирати Пізанську вежу, натомість у об’єктив потрапить громадський транспорт, незвичні дорожні знаки, величні вказівники, вузенькі провулки, смітники та каналізаційні люки. У блозі принципово не ставить LJ-CUT, тому читайте його через RSS. Іще він, буває, матюкається і йому начхати, що про нього думають читачі.
  • xenoir: останнім часом пише рідко, але фотографії дуже смачні. Не стільки технічно, як композицією. Раніше можна було знайти звіти із вилазок на різні покинуті і не дуже індустріальні об’єкти — починаючи від покинутих шахт, закінчуючи діючими (і закритими для відвідування) металургійними заводами.
  • Роман Наумов: іще один цікавий фотограф-любитель. Каже, що взагалі не переймається технічними деталями, просто фотографує у своє задоволення. Основна фішка — здатність знаходити незвичайні ракурси знайомим усім об’єктам. Тобто, якщо його відправити підпирати Пізанську вежу, то він знайде таку точку зйомки, що ніхто не назве фотографію баянною.

Я хотів написати про більше блогерів, але деякі давно не пишуть, а тих, кого я недавно почав читати — того-ж Вову Комента, включу до списку пізніше.

s/n 17-009 наштовхнув мене на одне цікаве відкриття. Виявляється, ера гуртовщиків у Microsoft компанії не закінчилася. До цього висновку я дійшов, зазирнувши в україномовний розділ на сайті Служби технічного упору Microsoft компанії.

Власне, воно мені саме статті українською пропонувало типово — оскільки в ОС всі налаштування українські, а браузер повідомляє сайтам вашу мову. До речі, ану, товариші борці за українське слово в інтернетах, топі ЖЖ, підписувачі петицій за українізацію Розетки, покажіть ваш User Agent — яку системну мову рапортує ваш браузер сайтам? Дізнатися це можна тут, дивіться рядок Accept-language. Служба Google Analytics показує, що в моєму блозі добра половина ru, незважаючи на україномовний контингент коментаторів.

Повернемося до статті. Вони там відразу зізналися, що переклад машинний. Звісно, в текстах немає таких лулзів, як у відомому баяні, але якась невловима схожість є. І нормально читати цей машинний переклад технічного тексту вкрай важко. Адже ми всі пам’ятаємо, що Microsoft компанія завжди думає, як вас краще зробити.

Великі набори фотографій я заливаю на майданчик, де є мій блог, а от різні дрібнички, щоб швидше, заливав спочатку на radikal.ru, потім на ImageShack.us. На разі обидва сервіси вважаються мною гуаном — перший уже давно, а другий — не давно, коли замість опублікованих зображень з’явилася заглушка Media is not available. Буду пробувати flickr, так як Picasa мені, чомусь, не зручна.

Якось на весні трапилося мені на очі відео, підписане "Танец, ломающий мозги". На ньому, напевне, вистава на 8 березня, де дівчата в чорно-білих сорочках та колготках танцюють в один ряд, створюючи оптичну ілюзію — власне, дивіться самі. Весь танець відбувається під веселу німецьку музику, слів із якої я, звісно, не розумію. Але якось я захотів вияснити, хто це співає — вже думав тягнути відео із ТиТруби, витягувати звідти аудіотрек, згодовувати його якомусь сервісу типу MusicBrainz, але цього не знадобилося. Виявилося, що ТиТруба не тільки шукає у завантажених роликах тирені аудіотреки, а-й може просто визначити, що це за трек взагалі. Тобто, крики у коментарях "Що за музика?" скоро припиняться.

Youtube screenshot

Посилання вивело на автоматично згенеровану сторінку німецького фольк-виконавця Стефана Хісса (не знаю, чи можна так відміняти це прізвище, чи то псевдонім). Мордастий немолодий акордеоніст виконує веселі народні мотиви. Нижче — усі інші відео, де присутні його треки. Тобто, я так розумію, сам виконавець не заморочувався створенням свого каналу, просуванням відео, а система сама все зібрала до купи. Там і знайшов композицію, називається Tanz.

Youtube screenshot

Іще я виявив, що вищезгадані дівчата не самі це усе придумали, проте у них то вийшло все-ж краще. А на Last.fm до того-ж дізнався про новий напрямок у музиці — power polka.

Я, коли користувався PicasaWeb, навіть був видалив профіль із Google+ (я ним все одно не користуюся), оскільки він псував галерею, заміняючи класичний інтерфейс на свій. Але, нещодавно, в Google зжалилися над ретроманами і зробили посилання, за яким можна перейти на класичну PicasaWeb. Якщо ви його не побачили, можна дописати щось таке — https://picasaweb.google.com/home?noredirect=1. Тоді вас не буде закидати в галерею Google+

Давно я не зазирав до статистики, а там назбиралося декілька смішних пошукових запитів, з якими до мене заходили.

  • гівнофотки: гугль оцінив мої старання. Насправді — сильно багато раз це слово траплялося на сайті;
  • порно викладачів між собою: аж не коментуватиму;
  • Як можна підписати блютус варіанти для дівчат: ознака браку фантазії;
  • поліроїди: згадав пранк-передачу "Крепкий орешек" по якомусь радіо, де зателефонували до магазину лакофарбових виробів і попросили поліроль для лисини.
  • укрзілізниця: Поясніть мені, як генеруються такі описки?
  • ігри кидати скілет на бульках: це як?
  • робыты пирдушки: ще одні діячі;
  • клавіатура не працює. через гугл скопіювати......бля ця техніка мене до ручки: це все запит.

Сама цікава, на мою думку, онлайн-головоломка, потребує ерудиції, логічного мислення та лінгвістичних задатків — GeoGuessr. Базується на Google StreetView. Вас закидає у довільну точку, де є зображення вулиць і пропонується справа, на карті, позначити це місце якомога точніше. Можна рухатися, розглядатися. Коли ви робите припущення, сервіс рахує відстань між вашою позначкою і реальним місцем, і чим вона менша, тим більше балів вам зарахують. Мій мінімум — 31 метр в Адлері. Так, російські міста непогано шукаються. Гірше — іспаномовні країни, там можна промахнутися материком. Найгірше, коли закидає в *опу (нехай пробачать мені мої читачі із австралійської глибинки, якщо такі є) — там довелося прокататися по ґрунтових дорогах, доки не виїхав на асфальт і не знайшов хоч якийсь дороговказ.

На все, про все — п’ять спроб, бали за які підсумовуються і в підсумку виводиться карта із позначеними точками та загальним результатом.

GeoGuessr totals

Затягує, коротше. Лазиш по місцевості, шукаєш знаки, намагаєшся їх прочитати (японською те, ага), вираховуєш.

@

Після того, як правоохоронні органи розтягли сервери Infostore на роутери, Мась надумав зробити свій mail.ru з преферансом та поетесами — і позиціонував його як анально відгороджений від спамерів поштовий сервіс, типу вхідні листи строго за списком запрошених. Я його використовував для реєстрацій де попало, створюючи там тимчасові адреси та видаляючи їх, тільки-но почне сипатися спам.

Поштова платформа була настільки анально відгороджена, що у головного російського спам-сервісу mail.ru не залишилося інших варіантів, як викупити її геть. Звісно, підтримки білих списків у них немає і до вхідних радісно посипалися пропозиції пройти бізнес-тренінг успішної людини та інша туфта. Я вже давно туди не зазирав, доведеться щось пошукати для реєстрацій цікавіше.

Увага! Цей допис містить багато незрозумілих слів та кодів і призначений лише для тих, хто хоче гарно оформлювати свої матеріали і готовий потратити на це час.

Пропоную вашій увазі матеріал про те, як зробити гарну плашку для статті в блозі. Власне, я наведу зразок HTML-коду і поясню, з чого він складається, щоб ви могли замінити мої параметри на свої. Цей спосіб підійде для будь-якого ресурсу, де допускається свій HTML-код у дописах і не фільтрується параметр style. Раніше в LiveJournal також не фільтрувався параметр class, тому можна було загнати свій код у CSS-стилі і не писати його щоразу у новому дописі.

Отже, код плашки, що ви бачите вище, має наступний вигляд:

<div style="min-height:115px; margin: 10px; padding: 10px 10px 10px 140px; background-image:url(http://img18.imageshack.us/img18/2677/19z.png); background-position: 10px 10px; background-repeat: no-repeat; background-color: yellow; border: 2px solid red; font-size:14pt;">Увага! Цей допис містить багато незрозумілих слів та кодів і призначений лише для тих, хто хоче гарно оформлювати свої матеріали і готовий потратити на це час.</div>

Цей код можна скопіювати до себе в блог, чи куди там захочете. Як ви вже зрозуміли, замість мого тексту можна вставити свій, оскільки він не є частиною коду. Знаходиться він усередині тегу div (блок), у відкриваючій частині якого написано style="купа_незрозумілих_літер". От їх ми і розглянемо.

  • min-height:115px; — мінімальна висота блоку у пікселях, якщо текст не заповнює його повністю. Зроблено для того, щоб вміщався графічний знак. Якщо ви захочете використати зображення іншої висоти, можете змінити цей параметр, якщо у плашці достатня кількість тексту.
  • margin: 10px; зовнішні відступи плашки.
  • padding: 10px 10px 10px 140px; внутрішні відступи плашки. Остання цифра — відступ від лівого краю, зроблено великим, щоб текст не наклазив на графічний знак. Якщо ви використовуєте зображення інших розмірів, змініть цю цифру.
  • background-image:url(...); посилання на зображення із вашим знаком.
  • background-color: yellow; колір фону. Список кольорів у HTML можна знайти тут.
  • border: 2px solid red; товщина у пікселях, тип (solid/dotted/none) та колір границі плашки.
  • font-size:14pt; розмір шрифту у пунктах, як у M$ Word. Окрім цього можна дописати color: red — колір тексту.

Насправді, там можна дописати набагато більше, список можливих опцій великий. Якщо будуть запитання або побажання до наявного дизайну — пишіть.

В публичный дом приходит посетитель — стра-а-ашный, аж жуть! Без содрогания сердца на такого и не взглянешь. Но что делать! И мадам отправляет к нему девушку. Через пару минут девушка пулей вылетает из комнаты и буквально слетает по лестнице, на ходу причитая: "Ужас! Ужас! Ужас!".
Тогда мадам отправляет к нему вторую девушку. Через минуту-другую сцена повторяется: девица чуть не кубарем слетает с лестницы, шепча в страхе: "Ужас! Ужас! Ужас!"
Мадам отправляет к нему третью девушку, но исход тот же: "Ужас! Ужас! Ужас!"
Что делать! Желания клиента — закон. И Мадам отправляется к нему сама. Девицы со страхом сгрудились внизу в ожидании того, что же сейчас произойдет. Но проходит две минуты, пять минут, десять, пятнадцать... В конце концов через двадцать минут мадам выходит из комнаты, победоносно спускается по лестнице и обращается к своему трудовому коллективу: "Ну, что?! Ну, да! Ну, ужас! Но не "ужас-ужас-ужас"!"

Я раніше лаявся на папужний дизайн шкільних сайтів, більше не буду. Бо знайшов іще більший треш, що до освіти відношення немає. Ніяких слів окрім "Ужас-ужас-ужас" підібрати не вийшло. Ось вам нотаріально завірений знімок екрану:

жахливий сайт

А хто такий безстрашний д'Артаньян, може пройти за посиланням щоб переконатися самому.

Сторінки