Ви хочете отримати ізраїльський паспорт і поїхати туди жити. Чи просто отримати ізраїльський паспорт. Країна дає громадянство так званим "репатріантам" — людям, які мають єврейські корені. От вам треба ці корені знайти. Але біда-біда — у вас явно українське прізвище. Проте ви не здаєтеся, починаєте писати запити у всякі архіви, сільські та міські ради і тому подібні установи з метою простежити ваш родовід. І тут вас спіткає невдача — батькова лінія — козаки із Черкащини, материна лінія — десь з-під Тернополя. Ну ніде немає у вас євреїв в роду і близько.

Але не впадайте у відчай! Не все втрачено. Просто виявляйте активну патріотичну громадянську позицію — бажано дещо радикальну, пишіть статті про Україну, беріть участь в політичних подіях, коротше, робіть все, щоб вас помітили опоненти на північ від Монголії.

Коли вас помітять, коли ви примелькаєтеся в інтернеті та на телебаченні, спеціально навчені люди іще раз перелопатять ваш родовід і знайдуть беззаперечні докази, що ви практично чистокровний єврей! Більше того, як бонус, вам підкажуть, де, таким як ви, видають мішки з баблом у вигляді західних грантів.

Володимир Володимирович на прес-конференції, серед іншого, відповів на запитання про недотримання Будапештського меморандуму. Мовляв, раз в Україні відбулася революція, значить, це вже інша держава (як СРСР після Жовтневої), а з цією іншою державою вони ніяких документів не підписували.

Значить, ця інша нова держава не укладала з Росією ніяких Харківських угод, саме головне — не брала в Росії ніяких кредитів і віддавати нічого не повинна. Нехай вимагають усі борги у Януковича — тим більше, він у них знаходиться і нікуди не дінеться. Якщо вони будуть щось у нас вимагати по тому, що заборгувала "стара" держава, значить Путін — балабол.

Власне, відео прес-конференції тут, тривале — більше години.

Ну і наостанок — моя думка. Путін розуміє, що якщо Україна зараз, попри всю його попередню роботу з Януковичем, піде до Європи, то це безповоротно, як із прибалтійськими країнами. Крім того, його не влаштовує прецедент революції, створений у нас, тому він намагається всім, а особливо росіянам, що це погано — бо не приведи Господи, таке станеться і в Росії. Тому він змушений був вдатися до крайніх мір. Власне, так я розумію його мотивацію.

Мій, раніше неполітичний блог, останнім часом не пише нічого неполітичного — зараз немає чого. Натомість, багато думок політичних — вже потерпіть трішки, скоро все повернеться в попереднє русло. Іще — в дописі елементи "клавіатурної аналітики", тому не читайте далі, якщо вам таке не подобається.

Зараз стоїть питання, а чи потрібен нам Майдан надалі, чи варто йому розходитися. З одного боку кажуть, що тирана звалили, все гаразд, нам майдани не треба, бо там гинуть люди, а ще майдани несуть анархію. З іншого — вся влада підараси, їм не можна довіряти, треба їх контролювати.

Я за те, щоб майдани проводилися регулярно. І я вважаю, що в цьому разі гинути ніхто не буде. Це приблизно як лікування хвороби. Якщо хворобу виявити вчасно — то можна обійтися терапевтичним лікуванням — це досить легко і не боляче. Якщо хворобу запустити, то доведеться робити хірургічне втручання, а це боляче. В Україні хвороба влади, ми її запустили, режим пустив метастази у всі гілки влади, у всіх регіонах, тому і так довго протримався, тому такі жертви.

Якщо робити терапію щороку, то можна обійтися форматом 2004-го року, з піснями, танцями і веселощами, без масок, биток та бронежилетів. Але не треба пропускати сеанси. Звісно, можна говорити про всякі уряди народної довіри, контролюючі комітети з представниками народу — але такі організації рано чи пізно політизуються, віддаляються від народу і самі потребують контролю. А багато контролюючих органів — це ознака тоталітарної держави, нам це не треба.

На майдан має обов'язково з'являтися президент, прем'єр і голова ВР — як мінімум. І відповідати без папірця на довільні запитання, а не тільки ті, що завчасно погоджені із прес-службою. Якщо політик не з'являється, то він втрачає легітимність.

Ну і максимальна прозорість — впритул до скляних органів влади, як у Грузії поліцейські дільниці.

Ну і на останок, я не вважаю свою думку єдино вірною, проте поки кращої не чув, тому давайте. І, так, ідея не моя, ось що Лесь Подерв'янський говорив ще в кінці минулого року — у відео типовий для його п'єс лексикон.

Пару думок і одне запитання.

Перше. В новинах нічого не чути про "заручників влади" — їх, ніби, почали відпускати, але припинили, коли відновилися протистояння. Чи випустили їх тепер, враховуючи прийняття закону (третього, по ходу) про амністію?

Друге. Так як Україна в досить тяжкому економічному стані, в нової влади не вийде в один момент "зробити все добре", тому чекаємо появу зловтішних коментарів на всі невдачі — ось бачите, домайданилися, і що отримали.

Особливо це стосується скарг на дії "мирних" протестувальників — аби хтось під їх видом не почав творити беззаконня. Наприклад, зупинкою і перевіркою машин на дорогах все-ж має займатися ДАІ, для чого їх треба уводити назад в стрій новим керівником МНС. Власне, сьогодні такі зупиняли знайомого в Білій Церкві, виявилися нетверезими і неадекватними, добре, що обійшлося.

За останні дні я дивлюся засідання парламенту з цікавістю — на відміну від попередніх років. Хочеться, щоб вони завжди так працювали ефективно — звісно, не в такому авральному режимі, але ефективно. Можна трішки почубитися, для перформансу, але щоб працювали завжди, а не тільки коли на вулиці пиздець.

Іще хочеться знати прізвища депутатів, які були на барикадах, вночі були, коли беркути наступали, теж були. Ну і найбільше розрулювали ситуацію. Я буду за них голосувати в майбутньому.

І останнє — Межигір'я, пишуть, порожнє, туди навіть потрапляли журналісти, а ще минулого року одна розумна голова мріяла про тури туди.

У виконувача обов'язків прем'єр-міністра синтезатор мови значно кращий, ніж у його папєрєдніка. Проте занадто малий мовний буфер, тому виконувач мусить після двох-трьох слів здійснювати операцію читання з носія — а так як він не підтримує читання під час відтворення, то змушений зупинятися щоразу, коли мовний буфер спустошується. Відео 5 каналу про те, як це відбувається:

Мені от цікаво — якщо в тому тексті трапиться матюк, він його перше прочитає, а потім зрозуміє, чи навпаки?

З одного боку, популярність ніби-й добре — твої тексти читають, коментують, можна поспілкуватися з цікавими людьми. Але з іншого боку, популярність має негативні сторони — твій блог перестає бути твоїм, це уже не є затишне місце для спілкування.

Сьогодні почитав допис Максима Січеславця про буковинських гуцулів. В принципі, досить цікавий допис, злегка притрушений ваніллю і з елементами комерції — невеличке посилання на готельчик, де жили блогери. В статті показано гуцульський побут — хата і господарство, нахваляється гостинність господаря. І все. Фактично, такий самий допис, як мій про полонинне господарство.

В коментарі являються кремлеботи — інакше їх не назвати. В дописі немає політики — ні Майдану, ні згадок про Європу, чи Росію, нічого такого. Але нічого, згадали "пархатого Бандеру", придерлися до того, що свиня брудна (ну якій бути свині в хліві — її випусти в поле, вона бруд знайде, така природа), що бардак і т. д.

Сиджу, читаю і думаю — маю до сотні читачів, от і досить. Блог мій і затишний.

Цей допис призначено, перш за все, для друзів у традиційному значенні цього слова, тому він не підзамочний, оскільки не всі ЖЖ-френди є друзями. Будемо вважати друзями тих людей, яких я знаю і спілкуюся більш-менш регулярно в особистому просторі, хоча строго не обмежуюся цим колом осіб - буду радий мандрівникам, блоги яких я читаю. Тіму Таллєру 15-му я обіцяв повідомити - повідомляю.

Так ось, є можливою екскурсія на один із закритих об'єктів Київського метрополітену - я хочу у Дарницьке або Харківське депо. Власне, я до них додзвонився і отримав інформацію від людини, яка за це відповідає. Проблема полягає в тому, що такі екскурсії проводяться з вівторка по четвер о 10-й ранку і потрібно назбирати від 20-ти дорослих охочих щоб подати заявку, після чого узгодити дату. На сайті у них написано, що екскурсія безкоштовна. Якби на вихідні, то було-б легше. Якщо подавати заявку зараз, то екскурсія може бути з середини березня орієнтовно.

Друга проблема полягає в тому, що я маю бути впевнений у дисциплінованості моїх супутників, тому просто написати "набігай" не можу і, тим більше, набрати своїх студентів.

Отже, діємо наступним чином: ви називаєте можливі дні тижня, в які вам у березні вдасться вибратися, я збираю цю інформацію до купи і домовляюся на найбільш прийнятний для більшості день. Для заявки потрібно буде надавати список групи.

На днях Фальк цікавився, де можна записатися на Антимайдан. Сьогодні я дізнався, як це відбувається.

Маршрутний автобус на Київ вантажиться в Білій Церкві. Серед пасажирів відмічаю велику кількість молодих людей пролетарської зовнішності. Чую за спиною фрагменти телефонної розмови:

— Тут такая тєма ... 200 гривен ... возле Мариинского парка ... собирай пацанов.

І цілу дорогу він щось там телефонував і домовлявся.

Переглядаючи всякі новини, натрапляю на палку розповідь Дмитра Кисельова про події у нас. Вирішив подивитися. Ну, я готовий був до того, що там буде перекручення, брехня та інше неподобство, знаючи відгуки про цього суб'єкта. Але все виявилося значно гірше.

Я не буду вставляти відео на сторінку, хто хоче проблюватися — вперде за посиланням на титрубу. А там реально нудить — уже від тону його розмови. Такий масовий, потужний потік помиїв — зібрано із усієї міської каналізації Москви. І все це — російський зомбоящик. Навіть наші якось делікатніше брешуть.

Сторінки