Всякі бувають дитячі іграшки. Бувають дитячі машинки, схожі на Порше чи "Гєліки" - забезпечені люди купують своїм малюкам "як у тата, тільки маленькі". Бувають дитячі комп'ютери у яких маленький екранчик, а щоб здавався більшим, збоку домалювали віконце з аською та косинкою. Типу, офісні працівники купують своїм малюкам "як у тата, тільки маленькі". А що купувати дітям пролетаріату? Вчора я заходив до магазину з інструментами і, серед бензопилок, побачив ось таке:

child chainsaw

Воно на батарейках, імітує звуки двигуна і торохтить як справжня. Ланцюг, звісно, пластиковий. Є шворка щоб заводити, запобіжні дуги.

Ні, я не дам тобі свій номер мобільного. Я розумію, що ти обіцяєш не присилати мені спам і нікому не передавати номер, проте не дам. У мене його немає, я соціопат. Ні, я не дам номер мобільного своїх друзів чи рідних - звідки я їх знаю, якщо мобільного немає у мене. Та-й не дозволять вони мені його поширювати кому попало. Так, я знаю, що я втрачаю.

Вгадайте, з ким неодноразово відбувається це діалог і кому я не даю свій номер мобільного. Він вам усім точно відомий (той, кому я не даю, а не сам номер).

Інколи спостерігаю одне цікаве явище - людина прив'язується до якоїсь речі у тій формі, у якій ця річ була побачена вперше. За собою і не тільки. Наприклад, одному не подобається стрічковий інтерфейс 2007-го MS Office, бо почав він працювати із класичним інтерфейсом, хоча мені досить зручно з ним працювати і сповзти назад із 2010-го Офіса на 2003-й не вийде, навіть на 2007-й не захочу. Були аналогічні скарги на зміни в інтерфейсі Gmail, LiveJournal та інше.

Особисто в мене консерватизм проявляється більше до витворів мистецтва і, а до інформаційних технологій мало стосується. Наприклад, колись я почув заставку до передачі "В мире животных" - Alouette, зігране Полем Моріа і лише його виконання мені подобається - сучасні ремікси викликають нудоту бажання припинити прослуховування. Далі - першою грою із серії Heroes of Might and Magic, в яку я грав, була 3-тя частина. І вона мені сподобалася - ні 4, ні 5, ні, тепер, 6-та частина так не пре.

З іншого боку, якщо я вперше чую чи бачу саме перероблену версію, то вона мені сприймається нормально. Наприклад, пісню Poison вперше я почув у виконанні Тар'ї Турунен, хоча раніше її співав Еліс Купер. Слухав із задоволенням обидва варіанти.

Поважати традиції — це добре. Якщо їх розумно поважати. Наприклад, традиція ставити на новий рік вдома ялинку. Не настільки-й давня традиція, як, скажімо, їсти кутю на Різдво, а, тим більше, не зав’язана на релігію, так як з’явилася у нас за радянських часів. Але саме її наш народ поважає найбільше. Вдома обов’язково треба поставити на Новий рік ялинку, хоч ти трісни. Чи шмат сосни, якщо вже не склалося. І якщо купити не вийшло чи пожаліли грошей, то треба десь зчухрати. Лише заради того, щоб через тиждень викинути.

І повага до цієї традиції настільки сильна, що дозволяє спаплюжити ялинки в парках чи інших публічних місцях — надпиляти верхівку чи відтяпати декілька гілок. Неоднократно можна бачити молоді ялинки, підфарбовані спеціальною фарбою, щоб не сπздили. Сьогодні побачив закріплену на стовбурах великих ялин дерев’яну фігню, що перешкоджає видертися вище.

бар’єр на стовбурах ялин

Не так давно noddeat писав про лаконічність німецької мови у вигляді довгих складених слів без пробілів. Я тоді пожартував, що у німців колись був податок на натискання клавіші пробіл. А зараз працюю із різними текстовими документами, що прийшли до мене від інших людей і розумію, що потрібно увести податок за марне натискання клавіші Enter при роботі з текстовими документами. Може ви уже здогадалися про те, що люди не знають, що таке розрив сторінки і тиснуть Enter для переходу. Коли я починаю форматувати такий документ, додавати до нього текст, то з'являються на сторінках досить великі порожні місця, які доводиться прибирати.

З одного боку мобільний зв’язок із його постійним покриттям — ніби як і благо. Можна завжди комусь щось сказати невідкладне. Але сучасні абоненти говорять не тільки невідкладне — а те, що неабияк відкладне. Особливо останніми роками, коли зв’язок став більш-менш дешевим, а методи операторів спонукати тратити на нього більше грошей — досконалішими. Ну, нехай-би, базікало дзвонить до базікали. Але коли я приходжу після трьох-чотирьох пар додому і хочу ментального спокою, а до мене телефонують просто так, хочеться назавжди викинути мобілку. І забанити не можна, бо свої і, буває, дзвонять у важливих справах. До слова, на днях знайшов цікаву безкоштовну програмуліну під Symbian — мрію соціопата, дозволяє блокувати дзвінки та СМС для обраних номерів. За бажанням, відсікає приховані номери. Вміє, по ідеї, реагувати на псевдоніми — я, першочергово, вкинув туди KYIVSTAR з його спамом. Чекаю, доки в логах щось з’явиться. Є безкоштовна та платна версії.

Повернемося до наших базікал. В той час, як деякі мої знайомі кидаються із тарифу на тариф, по різних операторах, пробують акції, аби зекономити копійки на базікання, у мене перший і єдиний телефонний номер і тарифи я міняю лише тоді, коли старий перестає діяти. Я телефоную на всі оператори і, навіть, на стаціонарні номери, щоб сказати потрібні три слова. І хочу знайти самого невигідного оператора, в плані дзвінків на нього — щоб зі мною базікати було накладно. Або якийсь номер платний придумати. Гривня за хвилину, скажімо — щоб дзвонили лише по ділу.

Сбьогодні пробував влаштувати невеличке трололо колегам-філософам питанням потрібності самої філософії. Колеги достойно відбивалися.

Kollentrollet

Фото чувака, який не переймається їх якістю.

Ми вже звикли, що великі популярні портали багатофункціональні — скажімо, спочатку були лише новини, а потім з’явилася пошта, аукціон, ігри, соціальна мережа і т. д. Візьмемо Googlе - колись це була пошукова система. Зараз у них цілий набір сервісів — і Гугл-перекладач, і Гугл-аналітик. Але я дуже здивувався, коли відкрив для себе раніше невідомий сервіс — Гугля-екскурсовод. Ні, не Гугл-карти і не перегляд вулиць, а екскурсовод. Немає такого, скажете? Є, але він доступний лише у Су́ботові. І до Сергія Бріна та Ларрі Пейджа відношення не має взагалі. Вітайте — Гугля Віктор Іванович.

Гугля Віктор Іванович екскурсовод Суботів

Чому я про нього пишу — це один із екскурсоводів, який запам’ятовується надовго. Тобто, він не просто гарно володіє матеріалом і має бездоганну дикцію. Його легко слухати. Може причина в тому, що розповідь подається у неформальному вигляді, немає "бубубу 15 жовтня 1651 року в замок увійшов турецький полк під командуванням Мухаммеда Кирдик-Паші, бубубу, 25 листопада цього-ж року його отруїли зрадники, підіслані домініканцями, бубубу". Може причина у тому, що дорослій групі екскурсантів розповідь прикрашалася дорослими народними байками та легендами. Але факт в тому, що такі люди сприймаються не як доповнення до експозиції, а експозиція є доповненням до них.

Наступний примітний кадр із прокачаними скілами привертання до себе слухачів функціонує у Кам’янці-Подільському. Вітайте — Олександр:

Олександр екскурсовод Кам’янець Подільський

Він навчався у педвузі на вчителя історії і, навіть, рік пропрацював у школі, але був не таким твердошкірим як я (чи, може, класне керівництво впаяли) і утік звідти. Почуття гумору не таке специфічно-брутальне, як у Гуглі, але слухати його теж легко та цікаво.

Отже, мій організм, як і планувалося, потрапив на конференцію OSDN, куди притягнув свою відеокамеру і, наразі, обіцяє, що скоро викладе потиснене відео, але настільний комп’ютер зайнятий, а ноутбук слабуватий для швидкого перекодування. Коротше, перед попереднім дописом у мене було написано про студентські відмазки, там щось оберіть на свій розсуд.

ip v6

Вцілому — як і в минулі роки, хоча в кінці дещо затягнули гуму, тому закінчили аж а 8-й вечора. Явних лулзів, як в минулі роки, не було, тобто на сцені ніхто нікого шнуром від мікрофона не душив, перед камерами не кривлявся, все серйозно і гарно. Ну, звичайно, були товариші із почуттям гумору, але без клоунади. А ще цього року особливо пафосно вилізли спонсори — одні захопили цілу секцію, інші просто піарилися. А, до речі, освіта цього року не підвела — бо була представлена, по суті, одним доповідачем, який приїхав.

Сторінки