1. Сьогодні у випуску: олень пристає до жінки в червоному, кобила пристає до чоловіка за кермом, баран виявився зовсім не бараном та багато дорогих понтів.
Ми уже з вами дивилися на резиденцію легітимного Межигір'я — зараз там музей несмаку, чомусь названий музеєм корупції. Сьогодні ми глянемо на його дачу — Сухолуччя, яка теж Межигір'я, тільки в мініатюрі. Територія знаходиться на одному і тому ж березі, складається із аналогічних дерев'яних будиночків, альтанок містків та схожого парку, лише менша за площею. Можна назвати це Межигір'я на вихідні.
Цього разу я здійснив поїздку з організованою групою, хоча сюди краще малою компанією — і можна без проблем так зробити, тут відвідувачів охоче приймають.
2. Сухолуччя — це село на березі Київського моря, а трохи вище, там де впадає Тетерів, знаходиться Дніпровсько-тетерівське лісо-мисливське господарство. Майже таке, як Конотопське, тільки тут оформлена з розмахом мисливська резиденція. Зараз сюди можна потрапити так само як і в Межигір'я — платиш гроші і проходь. Але місце не так добре розкручене, та й більш віддалене, тож відвідувачів тут менше.
3. На території є дві зони відмежовані парканами — одна мисливська, фактично великий вольєр із тваринами. Друга — для відпочинку із будинками, альтанками, озерцем та алеями.
4. Паркан тут як в метрополії ... тобто в Межигір'ї.
5. Майже така само бухта для прийому яхт, тільки без Галеона. Із Києва сюди приходив катер на підводних крилах — возять зараз туристів.
6. Першим відвіданим будинком став будинок рибалки — невелика дерев'яна бенкетна зала поруч із рибальськими містками. Як в тому анекдоті — "по п'ять і з автобуса не виходити".
7. На склі висить зовсім непотребний знак. Зрада, при Януковичу такого не було!
8. Всередині гарний камін із негарною головою зубра. Каже охоронець, що подарована Лукашенком.
9. Зручності надворі. Так, це туалет.
10. Основний будинок — Хонка, менша за ту, що в Межигір'ї і, можна сказати, навіть трохи симпатична. В деяких місцях би спростити і був би ідеальний заміський будинок.
11. Тут повсюди каміни, навіть надворі. Одного нам навіть дозволили розпалити — ми посмажили сосиски та погрілися (в цей день було -15 морозу).
12. Заходимо всередину і бачимо велику помпезну залу висотою в два поверхи.
13. Тут іще більший камін (його ми не розпалювали), великий блискучий стіл та інші дерев'яні меблі.
14. Якщо вірити охоронцю, за останньою податковою перевіркою стіл заважив на 65 кілоєвро — стільниця виконана із товстого шматка якогось там дорогого дерева.
15. Люстра теж непогана — справді непогана. Якби менша, то можна було б собі таку.
16. Цікаво, на скільки людей розраховане це джакузі і що буде, якщо увімкнути всі сопла відразу?
17. Диван також непоганий, правда у квадратне планування мого помешкання не підійде.
18. Ну а тепер про позитивне. На території бігають звірі і деякі з них дуже контактні — вони зрозуміли, що туристи можуть чимось пригостити. Першим прибігає олень. Він підходить до людей обережно, але не лякається великих груп.
19. Їсть овочі та фрукти і не кашляє. Перевіряє всіх на предмет гостинців.
20. Олень поводиться адекватно, тому всі з ним фотографуються і діти також. За це він найбільше отримує яблук.
21. Хоча, олень не позує і вловити його щоб нормально зняти, ще й без людей на тлі, досить нелегко.
22. Він тут не один — за деревами бігає ціле стадо оленів. Проте вони не такі кмітливі і на яблука не ведуться.
23. Може можна було б дістатися до стада ближче, але малою групою чи самостійно — з нами їхали діти, які від захвату верещали, тому інші олені десь бігали та ховалися.
24. Одного разу я помітив на території навіть косуль.
25. Другою контактною твариною є баран. Коли я спустився ближче до годівниці, він помчався на мене. Я пригадав канал Angry Ram на Youtube і вже думав, як від нього буду відбиватися (при цьому продовжував знімати). Проте баран виявився зовсім не баран, поводився дуже чемно і теж був нагодований яблуками, морквою та буряками.
26. Тобто, до нас прийшли два барани, але один із них був дуже контактний.
27. З ним всі обіймалися, чесали йому за вухами, фотографувалися, не хотіли прощатися. Попри об'ємні форми, сам він досить худий, просто виросла густа вовна на зиму.
28. Що цікаво, баран має три роги — здається, один просто роздвоївся. Але тут поруч чорнобильська зона відчуження, тому ми жартували на цю тему про те, що він світиться вночі.
29. Самими контактними тварюками виявилися дві невеликі кобили. Вони влаштували гоп-стоп-ігого, приставали до всіх туристів і, здавалося, з'їли б вас разом із вашою камерою.
30. Якщо олень скромно простягав голову, то коні підходили впритул до людей, фиркали, зазирали в обличчя та в руки, хотіли щось відібрати.
31. Тут уже люди були не такими контактними, бо нас попередили, що коні можуть не дуже чемно поводитися. Що точно ми помітили — вони уважно стежили за тим, хто що дістає із кишень.
32. Кобила пішла розбиратися із працівником лісгоспу, який наговорив на них такий наклеп. Що цікаво — кінь коли фиркає, то наче не лише ротом чи носом, а всією грудною кліткою, якесь об'ємне фиркання виходить.
33. Отримавши свої кілька яблук і побачивши, що ніхто нічого більше не дає, нахабні коні таки залишили нас.
34. Попри контактного оленя, барана та нахабних конячок, Дніпровсько-тетерівське лісомисливське господарство це місце, куди є сенс приїхати лише раз. Адже територія невелика і більше нічого тут цікавого немає, та ще й знаходиться далеко. А погудіти на березі водойми можна значно ближче. Ну і оглядовою вежею, на яку ми не потрапили, бо вона на іншій території, я закінчую свою розповідь.