Колись давно, іще дитиною, я був у музеї ВВВ — тоді мене водив батько, тільки пригадую, що йшли коло Лаври, неподалік від Арсенальної. Будучи студентом, я сюди так і не навідався, тому вирішив надолужити цей недолік. Ціни за вхід мізерні, за винятком вилазки на верх тьоті — там, здається, аж 200 гривень просять, я не лазив.
Так ось, вийшов я на Арсенальній, витягнув телефон, подивився по карті, що воно зовсім поруч і заховав телефон. Дарма — чомусь мене потягнуло звернути до парку коло пам’ятника жертвам голодомору — пройшовши тудою, я потрапив до дворів Лаври і шукав звідти вихід. Але скоро потрапив до музею.
Експозицій тут декілька, до кожної треба купувати окремий квиток — але ціни там від 5 до 15 гривень. Перша по ходу присвячена Афганістану, там стоїть "автобус" Мі-24, "Град" та інше — але, на жаль, фотографії звідти не вийшли, тому до блогу не потрапить. У вертоліт пускають дітей — в кабіні радісно сидять малюки і клацають усі досяжні тумблери, а батьки їх фотографують. Тому там я довго не затримався і пішов далі — іще одна зовнішня експозиція із різноплановим озброєнням — від часів ВВВ до майже сучасного із різних родів військ. Ось про нього сьогоднішні світлини, а на наступний раз залишилася внутрішня експозиція під спідницею.
Всякі гармати, великі:
і маленькі:
Річковий катер також недоступний для близького розглядання:
Амфібії:
Класика — щось подібне досі можна побачити на дорогах у провінції:
Демотиватор для нациків — знаменита "Катюша":
Самохожна гармата вражає:
Важкий танк — пізніше відійшли від практики створення таких, бо дуже вже неповороткі, а, значить, вразливі:
Лі-2 списали, щоправда за ліцензією, з ідейно-ворожого (хоча, ми тоді ще не ворогували) Douglas DC-3. В нього, з додаткову плату впускають дітей:
Перше покоління радянських реактивних винищувачів, іще дозвукиві — такі, навіть, постачали нашим вузькооким друзям до В’єтнаму:
МіГ-21 уже досягав подвійної звукової швидкості:
МіГ-23 ще не приносив радості авіаторам — МАССАНДРА в нього ще не заливалася. Дітей також пускають:
Дніпропетровська ракета:
А ось це було зроблено тому, що розташування стаціонарних пускових установок потенційний ворог виявляв за допомогою супутників:
Вершечок пускової шахти — для більш детальної інформації варто поїхати в Побузьке — там дадуть роздивитися зблизька і краще:
Популярний танк Т-64:
Танкетка. Можна кататися по вечірній Борщагівці із самим дорогим мобільником в кишені:
Деяка техніка, за браком місця на майданчику, стояла поодаль і не була доступна для близького розглядання, як той фрагмент бронепоїзда:
Як-7. Пригадується, десь була в мене книжка з мемуарами Яковлєва — від його першого планера та спостережень за "етажерками"-біпланами до вертольотів. І там фотографія воєнних часів — Як-7 на заводі із написом "Сверх плана — фронту":
Ось і все на сьогодні.