04.11.2011 - 21:04
Отже, маленький шкільний телескоп Алькор. Не всяка людина вилізе із теплої хати у холодну ніч, щоб втикати на якісь цятки на небі. Коротше, приношу додому великий дерев’яний чемодан, ставлю на комп’ютер Stellarium і дивлюся, що ниньки, окрім місяця, видно Юпітер. Хоча, його і так видно. Треба подивитися, казали, що чітко видно кільця і, навіть, супутники.
Класичний Ньютонівський рефлектор має дзеркало діаметром 65 мм. і збільшенням від 33 до 133 крат в залежності від комплектації окуляра. Для прицілювання на світила є діоптричний приціл, яким навести на Юпітер не вдалося — хоча, ще спробую завтра. Місяць-же вдалося навіть так-сяк сфотографувати на телефон. Хотів ще зафільмувати як місяць рухається в полі зору (видно дуже гарно), але для цього треба якось телефон фіксувати.
Місяць заворожує. Його найкраще дивитися не вповні, аж не віриться, що це тіло так далеко у вакуумі і космічному холоді. Зорі дивитися сенсу немає — навіть на сильніших приладах їх видно як точки.
Edit: наступного дня навівся на Юпітер — приціл був трішки збитий. Але зняти не вдалося.