Зовсім не солідарно із громадянами Європейської Унії ні, це вже було.
Здавалося-б, я тут уже був. Здавалося-б, ті самі Карпати. Але матінка природа просто змінила текстури і все — зовсім інший вигляд. Тепер я розумію, що сюди треба навідуватися у всі чотири пори року. Бо чим більше ти їх бачиш, тим більше хочеться іще. Отже, найближчим часом із мого фотоапарату на сторінки блогу перекочують ілюстрації до моїх вражень від поїздки на Рахівщину — відвідування Мармарошів, та прогулянка заповідними стежками.
Також я дійшов до висновку, що трекінгова палка — це класно, грубі черевики із дуже рифленою підошвою — теж класно, мокра трава на схилі, мокре опале листя, всяка грязюка тепер не перешкода. І хоч я не потрапив під дощ, але оцінив водонепроникність моїх нових штанів — я їх увечері в умивальнику чистив, а всередину вони не промокли. Вітронепроникна куртка була теж дуже доречною у хмарі. Новий рюкзак — теж добре, коли підіймаєш в руку, думаєш, що такий важкий, але чіпляєш на плечі і йдеш собі ніби без нічого.