29.05.2011 - 14:48
Не скажу точно нічого за господарів садиби, чув, що це родина успішного сквирського агробізнесмена. Хто знає точніше — поправте. Суть в тому, що вони, напевне, хочуть вписати своє ім’я поруч із Браніцькими та Потоцькими — тобто, не просто колотять багатство, а-й будують що небудь цікаве. Зокрема, до його садиби можна приїхати на екскурсію. Що ми і зробили.
Вигляд на ставок та частину садибу, що ми бачили від храму, але трішки з іншого ракурсу. Полянка з пеньочками, що слугують столиками та стільчиками. По ту сторону видніється пляж. Нормально.
Береги річки з’єднані бродом — хоча для людей по краях проїжджої частини прокладено дощечки. Загальний вигляд будівель не вражає — комбінація високих кам’яних фундаментів та червоної і білої цегли створює враження дешевого публічного місця — якогось магазину чи кафе — в Білій Церкві таке зустрічається часто, наприклад торгівельний комплекс "1001 дрібниця" коло центрального ринку. Та-й нагромаджено якось воно все в купу.
Пам’ятник гіпножабі. Чи як ще пояснити те, що екскурсанти її цілували та кидали туди монети? На задньому плані видно основу храму та доріжку, якою ми спустилися сюди.
Жаба, очевидно, охороняє садибу і може легко задушити того, хто із злими намірами проник сюди. Інколи вона душить і так — тих, хто приїхав сюди і побачив все це багатство. За жабою — лурик, де можна розжитися на буклетики садиби і храму, купити морозива та мінералки.
Перед бродом — альтанка над водою. Сфотографувати її саму було дуже важко, бо всі хотіли зняти свою персону на фоні. Та-й часу було обмаль.
Брід, по ходу, виконує функції греблі для ставка. З іншого його боку шматок Ніагари — а що, фонтан з Хрещатика привезли, то чому-б не стирити шматок Ніагарського водоспаду.
Фрагмент ландшафтного парку — в цьому місці Раставиця схожа на Кам’янку — одну із річок, що в неї впадає. Хоча, на Кам’янці ті красиві місця затопило риболовним приватним ставком. Вкрай цікаве деревце в кадрі.
На задньому плані, неподалік від храму, стояв будівельний кран і псував пейзаж. За це він був нещадно прибраний геть GIMPом.
Власна ГЕС на 20 кВт. (половина — на люстру в храмі, ага) Насправді — для освітлення садиби вночі.
Цікаве деревце не одне — воно штучне і складається з гірлянд. Вночі вони споживають оті 20 кВт із попереднього знімку.
Альтанка із статуйкою доповнює ландшафтний парк садок.
Далі ми пішли в сторону пляжу, що бачили через ставок. Там стояв зачохлений катамаран із 150-ти сильним навісним двигуном — для Раставиці в цьому місці більше і не треба. Жаба-охоронець потихеньку добралася і до мене — бо будинки, статуї та садки мене не дуже вражали, а от мати власного човника я хотів-би.
Мур з плющем шикарний. Червона цегла зверху — в топку. Хоча, як вилізе із своєї діжки і почитає цей допис, може викаже іншу думку. Все-ж на відміну від кривої патерни в Побузькому, це будувалося для краси.
Baby delivery service. Спойлер (виділіть, щоб прочитати): Служба доставки малюків — часто обслуговує студенток нашого коледжу.
Увімкнули фонтан посеред ставка. Праворуч — трамплін для стрибків, його видно з того берега.
Ще мури:
Альтанка розташована, як на мене, дуже гарно — туди принести бінокля і зирити по пляжу. Для більш далеких спостережень є вищі місця, але ми там не були.
Цей дракон допомагає жабі охороняти садибу.
"Дерево" з альтанкою зверху. Напевне, зирити за пляжем краще звідси. На дереві — пам’ятник змію, що спокусив Єву. Зліва — спуск до пляжу.
Спуск до пляжу — різні́ поручні. Та частина садиби, що сподобалася мені повністю, разом із деревом.
"Дерево" зі сторони пляжу. Щось дуже нагадує Поляну казок коло Ялти. Альтанка зверху справді доречна.
Пляж, фонтан, дитяче плесо, огороджене буйками, трамплін для стрибків.
Welcome aboard. По ходу, ще одна альтанка. Найкращий варіант зирити за пляжем. Справа від входу на борт ломиться своїми тентаклями Кракен, але після пари літрів гарного пива то несуттєво — морському чудовиську теж наллють.
Кабінка для переодягання. Оригінально.
Пішли далі. Абсолютно не домашня архітектура — кафе, магазин, офіс, що завгодно. Плющ тут нічого не дає.
Хоча, місток нічого — зійде.
Легка еротика. Але в скульптора щось не так з анатомією — талія не реалістична. Чи це мені так здається.
Найвище місце, звідки можна зирити за пляжем.
Нагадує Ялту.
Ніколи не подумав-би, що це сортир.
Садиба відома своїм невеликим зоопарком. Кажуть, колись тут біли страуси, але чи то їх з’їли вивезли, чи то просто ми їх не побачили. Вівці та олені мають де побігати, із загону доходить такий знайомий всім мешканцям села запах хліва із худобою.
Згодом ми побачили те місце, куди подівалися страуси:
Ведмідь-грізлі дивиться на вас як на сніданок, обід та вечерю. Фотографію я робив із висоти свого зросту. Підлога в клітці трішки припіднята, але, тим не менше, ви оціните розміри бурмила. А клітка тіснувата.
Льова займається улюбленою котячою справою і йому начхати на всіх.
Бурі ведмеді куди поменші, а ще в них є басейн з водою. Це, напевне, ведмежатко, бо дуже маленьке.
В клітці висять ланцюги і ведмідь дуже любить ними гратися. За відсутністю альтернативи.
Ось і все по Буках. Намічається поїздка в сторону Чигирина — по козацькій спадщині, але ще не ясно коли, як і чи поїдемо.