16.05.2011 - 01:26
Я люблю вибиратися кудись в світ за очі на екскурсії, але ніяк не виберуся в одне місце зовсім поруч, коло якого я буваю мало не щодня. Але приїхав охочий товариш, якого я обіцяв туди зводити і ми пішли до парку "Олександрія". Ми не заморочувалися краєзнавством та історією, графами Потоцькими та Семеном Палієм, всякою ботанікою (там рай для них, напевне, як і в Софіївці). Ми просто прогулялися парком та подихали свіжим оксиґеном. Взагалі, там можна довго ходити та дивитися на ландшафти, навіть не знаю, наскільки цей парк менший, чи не менший за Софіївку. Заблукати нереально, навіть якщо ви не місцевий — з одного боку місто, з другого — річка, з третього — глухий бетонний паркан (головне — не проскочити через діру в ньому, бо заблукаєте в Гайку)
Дуже приємно гуляти ось такими доріжками. В парку заборонено їздити на мототранспорті, але люди катаються на велосипедах та кіньми. Не знаю, чи є зараз, але колись тут роз’їжджав наряд кінної міліції.
В парку багато озер та озерець, які між собою якось там сполучаються. Лебеді, звичайно, присутні і пізніше будуть на світлинах. Водойми не дуже гарні на колір і в рясці. Хоча, в Софіївці не кращі.
Просто ШИКАРНІ краєвиди на Рось — не вистачає човника чи катамарана годин на три.
Туди ми, якось, не дійшли. Що то — не скажу.
Озерця з лебедями та качками. Там для них і хатка є.
Один із символів парку — Китайський місток.
Я, чомусь, гадав, що це хан Батий. Але Педівікія так не каже.
Китайська тьотя:
Колонада Пінг Ехо охоче відповідає на акустичні ICMP реквести. Всередині діти радісно намагалися її цим заDDoSити. Споруда є не тільки одним із символів парку, а-й міста Біла Церква.
В одному із торців був, навіть, магазинчик — взагалі, на території парку була сяка-така торгівля для туристів, хоча такого базару, як в Софіївці я не побачив (погано шукав — ми провтикали Ротонду і ще пару цікавих скульптур, бо були без карти.)
Треба буде сюди якось прийти на цілий день із запасом харчів в торбі та нормальним фотоапаратом в руках. Фотозйомка, сука, дорого — 50 грн., рекорд із цін, які я бачив за це. На іншій стороні шкали — Софіївка, там ніхто плату не бере за це (не брав, коли я там був). Ще, по моєму, у Львові, в музеї Арсенал так недешево, але тамошніх цін не пригадаю. Хоча, по парку гуляли натовпи народу і ніхто не інспектував наявності квитків.
До речі, про фотоапарат — поки не було телефона з 3.2 Мп камерою, вважав, що він мені не потрібен, або цілком вистачить мильниці. Зараз бачу, що для зйомок в різних умовах — від патерни до залитої сонцем галявини, треба щось не таке вже-й дешеве, з хорошим об’єктивом та матрицею.
Знову водойма з гусями...
...які розраховують на твою гастрономічно-бакалійну підтримку. Тобто, на шматочок хліба.
Ми цього не руйнували, чесно-чесно:
А якщо серйозно — то споруда побудована щоб імітувати руїни замку.
Чергова статуя, що має велике краєзнавче значення, пітстоп для груп з екскурсоводами.
Ми посунули в сторону Палієвої гори через залиті сонцем галявини. Є бажання прийти сюди з простирадлом і вмоститися десь під деревом, щоб ніхто не бачив, та подрихнути. Заодно вияснити, наскільки голодні місцеві комарі.
Залита сонцем доріжка:
На Палієвій горі, по ідеї, за традицією, зустрічають світанок випускники шкіл. Я, в свій час, світанку не дочекався і посунув додому спати. Але наші точно туди не ходили.
Семен Палій — козацький полковник Білоцерківського полку, можливо навчався там-же, де і . За детальнішою інформацією марш до Педівікії.
Ну а далі в мого телефона сів акумулятор, інакше-б я зняв крупним планом купу кінського гівна, що лежала на доріжці. Так, по парку їздять брички і катають охочих. На цьому все.