Відразу хочу попередити — знімалося усе на телефон, звідси погана якість деяких знімків, особливо знятих в приміщенні. Та-й часу не було нормально прицілитися, підлаштувати експозицію, порівняти кадр — все бігом, а ще всі хотіли сфотографувати свою персону на фоні чергового цікавого об’єкта, тому зробити нормальний знімок було вкрай важко. Треба якось підбити друга, та поїхати туди неспішно машиною — дорога не далека.
Отже, вилізли ми із автобуса і перша картина, що стала перед нашими очима:
Я люблю вибиратися кудись в світ за очі на екскурсії, але ніяк не виберуся в одне місце зовсім поруч, коло якого я буваю мало не щодня. Але приїхав охочий товариш, якого я обіцяв туди зводити і ми пішли до парку "Олександрія". Ми не заморочувалися краєзнавством та історією, графами Потоцькими та Семеном Палієм, всякою ботанікою (там рай для них, напевне, як і в Софіївці). Ми просто прогулялися парком та подихали свіжим оксиґеном. Взагалі, там можна довго ходити та дивитися на ландшафти, навіть не знаю, наскільки цей парк менший, чи не менший за Софіївку.
Отже, завершу свій допис про музей кавайних девайсів для боротьби із світовою демократією ракетних військ стратегічного призначення. В попередніх дописах було розглянуто виставковий зал, спуск до командного пункту, ракетну шахту та суворі МАЗи забезпечення. Залишилося саме головне та цікаве — пекельний деструктор від радянського конструктора Уткіна, створений у КБ "Південмаш" у Дніпропетровську — ракета Воєвода, яку НАТОвці прозвали Сатаною за її готично-чорний корпус.
В об’єктно-орієнтованому програмуванні є поняття конструктора та деструктора. Це коли ви створюєте клас, то прописуєте підпрограми, що здійснюють ініціалізацію об’єктів цього класу в разі їх створення і утилізацію в разі їх знищення. Для нормальної людини це здасться дивним, але об’єкт сам себе породжує і сам себе вкидає фтопку.
