Хочеш усе сфотографувати, не вистачає рук, щоб натискати на кнопочки в камерах? Zoltan Hubai рулює батареєю дзеркалок за допомогою одного планшету. Фотокамери із вбудованим WiFi можуть керуватися взагалі через мережу, а не через USB - на відео видно роутер для цього.
Задоволення цілком доступне - автор не жадібний, дає свою програму усім охочим. Батарея, плі!
Цікаве відео на противагу стереотипним роликам про білявок, які не можуть нормально припаркуватися чи проїхати. Рідкісний випадок копіпасти в моєму затишненькому.
Економія — то добре, але не завжди. Ось, наприклад, економія на рекламі призводить до того, що телеглядачі кривляться і перемикають канал, лаючись про дебілів, які цю рекламу зробили. Сьогодні ми розглянемо протилежний приклад — коли глядачі самі їдуть здалеку натовпами, щоб подивитися на рекламу. Більше того, цю рекламу масово фотографують, знімають на відео і викладають хто куди може — у моціальні мережі, в блоги і так далі. Мова піде про знаменитий вінницький кондитерський фонтан, на який я добровільно поїхав дивитися. Для тих, хто не знає — він збудований Roshen'ом, виробництво якого знаходиться геть поруч, а над акваторією, де знаходиться фонтан, скромно висить логотип.
1. Стелла на в’їзді о Вінниці заставлена пляшками. Приїжджати до міста бажано за дві-три години до початку показу, що відбувається з 21-ї по 22-гу годину.
Веселі датчани на якомусь там фестивалі авіамоделістів, заради розваги, швиденько зліпили із пінопласту, скотчу та інших підручних матеріалів велетенську (1:10) модель Douglas DC10. Засунули туди реактивний двигун, сервомотори і воно полетіло. Навіть рулі висоти на скотчі тримаються і частини корпусу теж ним зліплені.
Чувачок знімає за допомогою Nikon D5100 компанію гламурних хлопців та дівчат і, по ходу, розказує, як робити, щоб фото були нормальними. Безперечно, реклама, бо таких людей знімають явно дорожчими камерами, але все-ж цікаво. Відео англійською мовою, як пишуть — фрагмент DVD із школи Nikon.
Сьогодні покотився до нашої засцяної інородцями столиці у справах. Туди-сюди бігав, слухав у метро оголошення диктора. Україномовні повідомлення продублювали англійською, при чому назви станцій вимовляли так, ніби іноземець читає нашу транслітерацію — Юніве́сітет, Вокза́лна і т. д. Ну, я розумію, що у них вимова така, ніби мікрофон засунули по самі гланди, але проти нашого диктора із чітким приємним голосом воно всеїдно програє.
Коли я владнав свої справи, то пішов покататися на псевдо-ретро поїзді, про який вже писали всі, кому не ліньки. Тобто, із ретро там лише паровоз. Ну, а у вагонах намагалися вести екскурсію — але надто вона сира і недоопрацьована, про що нам потім чесно зізналися, сказавши, що проект поки пілотний. До речі, планується, що скоро цей поїзд ходитиме двічі на день.
У вагонах душно — в паровоза не знайшлося 3000В для живлення електросистем вагонів, а власних генераторів не вистачало на кондиціонери. Швидкість мала — 20-30 км/год, тому відкриті вікна теж не дуже рятували. Добре, що я перед відправленням купив дволітрову пляшку води.
На станції коло паровоза всі фотографувалися, ну і нате вам відео самого паровоза. УВАГА! Гучний свисток, викрутіть гучність на максимум і розлякайте всіх навколо!
Нарешті дійшли руки до відео із п’ятничної поїздки до Софіївки. Відразу видам крик душі — не можна, ну не можна пробігати всю Софіївку за дві години. Це всеїдно, якщо ви зробите теплу ванну з хвоєю і залізете туди лише щоб сполоснутися. Минулого разу з друзями ми гуляли там годин з п’ять-шість і то мало. А колеги мої, в силу різного, здебільшого старшого, віку ходити багато не завжди можуть, тому з ними нікуди більше не поїду за межі Білої Церкви
Іще була проблема із вибором відеоредактора. Мені понтів не треба, просто перебрати відзняті фрагменти, порізати, склеїти і накласти музику. Стандартний віндовий муві-мейкер цілком підійде за винятком того, що формат із моєї камери він не розуміє. Ставити монстрів типу Pinnacle Studia чи Adobe Premiere якось не хочеться, та-й перший також не розуміє формату моєї камери. Під Linux із редагуванням відео тугенько — поставив із репозиторія openSUSE три редактори — один не прийняв формат, другий глючив, третій (kdenlive) все-ж запрацював. Нестабільно, але потрібний функціонал та підтримка усіх-усіх форматів там є, тому склепав у ньому відеоролик. Якість гидьорна, бо я, по перше, знімав з рук простенькою камерою, по друге не мав ні плану ні сценарію, по третє був обмежений в часі при зйомках. Але коли вийшов готовий ролик, то цілком симпатично, як на мене. А, іще — музло з Jamendo — PeerGynt Lobogris —Sensual Touch (Guitar Version). Коротше, дивіться і радійте. Сподобається — спробую скомпілювати в максимально можливій якості.
