Туристичний елементаль

2. На вигляд монастир сучасний — червона цегла, пластикові вікна, плитка, газони. Всередині він теж сучасний — нічого неймовірного, таке саме можна бачити в офісах чи квартирах. Із того, що вирізняється — красиві ковані ворота та решітки.

3. Так, нас туди впустили — навіть усе показали, що, взагалі, можна показати чужим людям. Були ми, навіть, у скиту — він іще не діючий, бо в заселений сторонніх точно не впускають.

4. Сам монастир належить до РПЦЗ — Російська православна церква за кордоном. Це ті, хто після революції втекли за кордон і теперішній верхівці РПЦ не підпорядковуються. Але вони монархісти — вважають, що має бути цар на небі і цар на землі. Відповідно, портрет царя Миколи №2 в наявності, мало не в повний зріст.

5. Те, що зараз побудовано — тільки третина, чи четвертина від того, що іще має бути збудоване — хоча і тут можна легко заблукати, стільки приміщень і переходів між ними. Використовується як і наймана праця, так і тут проходять реабілітацію трудом колишні наркомани та алкоголіки. Із того, що на перспективному плані, побудована лише верхня частина, і то не вся. Коротше, Лавру хочуть потіснити.

6. Показали нам і виробництво — кузні, столярки, багато станків — сучасні станки, до того-ж. Станки з ЧПУ в наявності, виточують різьбу для ікон, тільки я їх, чомусь, не зняв. Знімати всередині дозволяли, більше фотографій буде у Романа Маленкова. В сусідній кімнаті отець малював ікону в CADі.

7. Ніколи не думав, що побачу 3D принтер вперше саме в монастирі. На сайті виробника знайшов цей апарат — Roland MDX-40A за 8 кілодоларів. Десь знаходив, що він може і воском друкувати.

Така відкритість і гостинність — це дуже добре, ми, навіть, бесідували з настоятелем, проте нам з ними не по одному шляху — Україна в нинішніх кордонах їх не влаштовує, західна Україна з її мультиконфесійністю — це зло, Ужгород на Львів ніяк не наші міста, натомість має бути православна монархічна Русь.