02.05.2012 - 23:44
Продовжую представляти вашій увазі фотографії із авіамузею. Я забув сказати про вартість відвідування. Основний квиток — 15 грн, право фотозйомки та доступ усередину Мі-26 і Ту-154 — по 5 грн, тобто 30 на все. Для зручності я поділив усе на цивільні літаки, військові та все інше. Поділ, звичайно, умовний, адже в СРСР межа між військовим та цивільним транспортом була дуже розмита. Грубо кажучи, те, що явно не створювалося стріляти чи бомбити, або перевозити те, що стріляє і бомбить, я вважав цивільними літаками. Отже, в цьому дописі:
Навісний замок органічно вписався у дизайн літака.
Знову спущені колеса.
Ми кликали стюардесу, а вона не прийшла.
Все це, та багато іншого читайте далі!
При вході відразу височіє Ту-104, про якого я вже трішки розказував. Його зробили на базі бомбардувальника Ту-забув_якого, а в той час Хрущов дав курс на розвиток стратегічних ракет і скорочення дальніх бомбардувальників. І пілоти звідти дуже гарно потрапляли в цивільну авіацію, на майже знайому техніку.
Далі стоїть ІЛ-14 полярної авіації. Як видно, у всіх літаків технологічні отвори закриті червоними кришками — щоб там не селилися всякі дятли, оси та джмелі.
Намальований на хвості пінгвін дає зрозуміти, що бортові системи літака точно не працюють під керуванням відомої пропрієтарної операційної системи.
ІЛ-18 уже більший та чотиримоторний. Він використовувався вже на регулярних рейсах і має цікавий дизайн кабіни.
Двигуни ІЛ-18
ІЛ-62 також чотиримоторний, але всі двигуни коло хвоста і реактивні. Така схема дає можливість сідати на периферійні аеродроми з поганим покриттям і не насмоктати чогось у двигуни. Для порівняння, турбіни сучасних пасажирських літаків висять дуже близько до землі. Трап коло літака означає, що в нього або впускали раніше, або збираються відкрити салон для відвідування. Але зараз там закрито.
ІЛ-86 — великий, широкофюзеляжний далекомагістральний літак, на маршрутах такі і понині. У свій час був верхом комфорту — мав, серед іншого, гардероб на нижньому поверсі. І в аеропортах, оголошуючи посадку на цей літак, оголошували його марку, чого не робили для інших.
Ту-134. Особливих коментарів не маю.
Ту-154 — дуже популярний та поширений лайнер, десь літає і понині, незважаючи на те, що безбожно застарів.
Коло літака стоїть трап і можна зайти, що ми і зробимо.
Варто зазначити, що на борт літака я піднімаюся вперше в житті.
В салоні два ряди по три крісла. Цей екземпляр, напевне, не експлуатувався на сучасних комерційних рейсах, бо інтер’єр на вигляд дуже радянський.
Так як вибігати на перон по біляші не вийде, бо там їх ніхто не продає, та-й проміжних зупинок немає, то доводиться возити ті біляші із собою. Бортова кухня.
Якщо якість бортового харчування виявилася поганою, то вам сюди:
В кабіну теж доступ є. Прилади на місці, але закриті від наших всюдисущих рук. В екіпажі троє — командир, другий пілот та бортінженер.
Крісла пілотів від’їжджають, щоб можна було у них нормально сідати.
У бортінженера своя панель з приладами і ручки керування двигунами. В автомобілі ми звикли самі газувати, але тут кермувати може командир, а газувати — бортінженер за його командами.
Далі перейдемо до вантажних літаків. У музеї представлено декілька АН-26 та АН-24. Ось цей має на борту напис UHURU AIRLINES, що натякає на його експлуатацію десь на африканщині. Так, дійсно, ґуґль каже, що була у Конго така контора і, здається, збанкрутувала. І вже прямим текстом цей напис говорить про популярність та поширеність цього апарату. Минулого разу ми йому уже зазирали під хвіст, тепер глянемо на вроду спереду.
Я страшно не люблю писати транслітом, тому назви файлам із фотознімками даю англійською. Якщо не знаю слова — лізу в словничок. І ось я там знайшов, що слово "люк", серед інших варіантів, перекладається як hatch. Звідти і слово "хетчбек" — із люком ззаду. Отже, можна сказати, що в музеї представлені "заряджені" хетчбеки із потужними турбомоторами. Мрія будь якого стрітсракера. Ось Іл-76 є таким. Це, до речі, є тею розмитою межею між військовою та цивільною авіацією — літак зроблено із розрахунку на перевезення десанту і висадку його прямо в польоті на парашутах. Для цього конструкторам довелося вирішувати проблему збереження жорсткості при відкритому люку — так само можуть робити і великі Антонови, може і невеликий теж може.
У "гарячого" хетчбека гарна підвіска — він теж здатен сідати на не дуже гарні летовища. Бракує неонової підсвітки та нітро — форсажні камери є лише у бойових літаках та Ту-144.
Регіональний повітряний автобус Як-40. Теж поширений апарат.
Принаймні, в цьому музеї він дуже поширений — мабуть з десяток в різних місцях стоять. Зі спущеними колесами — фото на початку звідси.
Про кукурудзяник я вже теж дещо говорив.
Ну і на дверях висить...
Перейдемо до гелікоптерів. Самий-самий перший Мі чомусь мені здався самим сучасним — скидається на маленький і популярний нині "Єврокоптер".
У Мі-другого можна зустріти в академмістечку КПІ.
Мі-4 має цікавий двоповерховий дизайн.
Ну і на останок Камов-26. Апарати від цих КБ будуть зустрічатися у військовій тематиці також. Цей — універсал, ззаду за кабіною можна вчепити і діжку з нітратами для сільського господарства, і якийсь вантаж.
І пасажирську кабіну.
От і все поки. Наступного разу буде бойова техніка + салон Мі-26, а на останок залишаться експериментальні та спортивні моделі, аеродромне обладнання та все інше.