Нарешті мої загребущі руки добралися до Olympus — важко було їх знайти, зустрівся на Photomob'і, дякую за це Panasonic. За цей бренд неодноразово згадували в коментарях, воно і зрозуміло — камери своєрідні і цікаві. На виставці тоді мені нахвалювали стабілізацію — її ми також спробуємо. Вітайте — Olympus OM-D E-M5 Mark II.
Дана стаття не є повноцінним оглядом і написана для знайомства — мене і моїх читачів — із системою. Камера була випущена в 2015 році, але наразі є актуальною в лінійці. Я не робив деяких штучних тестів, хоча просто не встиг, бо мав не так багато часу на тест. Натомість взяв камеру до Міжрічинського РЛП, де прогулявся самостійно по екостежках. Стаття має бути цікавою тим, хто не тримав в руках Olympus, або тримав, але цікава думка людини, яка пробувала багато інших популярних систем (крім Sony та Pentax, але й до них доберуся). Зазначу, що в 2012 році я поглядав на Pen'и, але тоді взяв дзеркалку Nikon.
Фотокамери Olympus мають свій особливий стиль, що робить їх впізнаваними, навіть якщо закрити назви. Корпус дуже приємно тримати в руках, він має стриманий класичний дизайн і виконаний із магнієвого сплаву, а тому жорсткий та монолітний. Взагалі, відчуття від камери схожі на ті, що були від значно дорожчої Fujifilm X-T2, та й компонування в них схоже.
Камера продається у двох варіантах — повністю чорний корпус та із сріблястим верхом. Вона не дуже маленька, тому, попри невеликий хват у передній частині, користуватися нею було зручно, навіть із невеликим телевиком.
Виробник обіцяє захист від вологи, а тому я навіть зрадів дощику, коли ходив по стежках Міжрічинського РЛП. Правда, він швидко закінчився, а пішов знову аж вночі.
Органи керування камерою зосереджені справа і зручні для зйомки однією рукою. Є два командних диски, що зручно лягають під вказівний та великий пальці. Кнопок не дуже багато, проте вони перепризначаються, зокрема й відео. Також під великий палець є виступ для більш зручного утримання, що виходить за край камери.
Цікавим в OM-D E-M5 Mark II є двопозиційний селектор, що міняє призначення командних дисків. В положенні 1 ви міняєте експопару, а в положенні 2 — ISO та баланс білого і це зручно. От тільки вільно обирати що саме ви хочете таким чином регулювати, не можна — але ж баланс білого при зйомці в RAW мені не критичний. На селекторі є програмована кнопка. Чотирипозиційну кнопку на задній панелі можна використовувати для вибору точок автофокусу або як чотири програмовані кнопки.
Ложка дьогтю в діжці меду — камера не має кнопки режиму протягування (Drive) і її не можна призначити на жодну із програмованих кнопок. Рятувала ситуацію можливість створити до чотирьох профілів із різними налаштуваннями та запрограмувати їх зміну.
Olympus поставив в свою камеру нормальний двохосьовий поворотний дисплей і не вигадував ніяких екзотичних механізмів. Дисплей сенсорний, можна по ньому наводитися та знімати, але я такого не любитель, користувався кнопками. Камера дозволяє легко налаштувати, що ви бачитимете на екрані чи у видошукачі — гістограму, параметри зйомки, віртуальний горизонт (виконаний у вигляді двох шкал — вертикальної та горизонтальної, як у великих чорних дзеркалках Nikon).
Ліворуч на корпусі під м'якою заглушкою знаходяться порти — USB, HDMI, мікрофон, дистанційне керування. Праворуч, під жорсткою — слот для карти пам'яті SD, що не блокується при встановленні на штатив. Вбудованого спалаху немає, в комплекті йде невеликий зовнішній. Знизу — порт для підключення батарейного блоку або хвату.
Невеличка фотогалерея камери на фоні Міжрічинського РЛП, здогадайтеся, на що знімав. Знімки можна збільшувати.
Olympus OM-D E-M5 Mark II досить функціональна камера. Деякі функції, такі як керування через WiFi, брекетинг, live-гістограма, HDR, симуляція плівок та фокус-асистент не є ексклюзивними, але є ряд таких, якими Olympus вирізняється з поміж інших.
Окремою кнопкою на корпусі камери винесено керування тоновою кривою. Воно досить грубе, ви можете змінювати окремо світлі та темні тони, але результат видимий відразу на екрані. Так як я знімав у RAW, то для мене було легше робити це на комп'ютері, а кнопку я перепризначив.
А от що дійсно мені сподобалося, це створення сорокамегапіксельного знімку — Nokia 1020 повертається в домовині. В Olympus ця функція працює за рахунок того, що камера робить серію знімків із мікрозсувом матриці. Ось звичайний знімок на 16МП. Клацніть щоб отримати фото повного розміру та якості.
Це 40МП версія. Ясно, що так можна знімати лише зі штатива нерухомі об'єкти. При детальному розгляді помітно, що камера відчутно пошарпила знімок, але деталей все ж видно більше.
Ось другий знімок з деталями, звичайна версія.
Другий знімок у збільшеній чіткості. Для фотографа-предметника або пейзажиста дуже непогано буде.
Якість знімків мені сподобалася. Я не очікував від 16МП такої різкості. Все гаразд також із швидкістю фокусування. Шкода, що я не тестував на високих ISO, але 3200 дуже навіть робоче значення — шумів практично не видно — здається, OM-D E-M5 Mark II тут тягається із Fujifilm.
Єдине, що при зйомці надворі слід стежити за гістограмою, бо легко отримати на небі вибиті пікселі, тому краще десь недосвітити.
Невелика галерея знімків, всі збільшуються.
OM-D E-M5 Mark II досить швидкий в роботі. Нарікань на фокусування немає, на близьких відстанях він фокусується завжди, при телефото треба бути уважним із вибором режиму та точок фокусування. Швидкість серійної зйомки може сягати 10 кадрів за секунду, проте кадровий буфер невеликий — вміщає 10-11 знімків у RAW і трохи більше в JPEG, тому заповнюється за секунду-півтори. При зайнятому буфері видошукач продовжує нормально працювати — ви зможете і далі наводитися.
Ну а тепер стабілізація. Тут вона п'ятиосьова + при зйомці відео ще й цифрова. Я спробував обидві і вони працюють, при чому досить ефективно.
У відео я помилково підписав "повна стабілізація", слід читати "цифрова". Але прекрасно видно, як вона працює — особливо зсув матриці.
До слова, хоч камера іще не хвалиться 4К відео, проте знімає із максимальним бітрейтом в 77Мб/с, що для FullHD досить багато.
Камера має просте і зрозуміле швидке меню і дуже велике головне. В ньому немає нічого складного, за структурою воно як у Nikon, просто дуже багато пунктів у користувацьких налаштуваннях (a, b, c ...), тому із незвички все довго шукати. Інтерфейс має українську локалізацію.
OM-D E-M5 Mark II дали мені на тест із об'єктивом M.Zuiko Digital ED 12-40mm f/2.8 Pro. Він продається разом із камерою в так званому Pro Kit. Скло недешеве, проте хороше — світле і різке. Я би його порівняв із 24-70 від Nikon, при тому, що об'єктив від Olympus виграє у ціні рази в півтора-два, та й важить куди менше.
Цікавою особливістю об'єктива є наявність на ньому функціональної кнопки, яку я відразу призначив на ручний фокус. В налаштуваннях камери знайшов, що на об'єктивах Olympus може бути аж чотири кнопки.
Отже, ми маємо досить функціональну фотокамеру із гарним вологозахищеним корпусом та реально ефективним стабілізатором. Апарат радує нас чіткими знімками та добре показує себе в поганих умовах освітлення. Керування камерою також організовано зручно. Корпус, не зважаючи на компактність, лежить в руці добре. Проте я би не назвав OM-D E-M5 Mark II ідеальним варіантом для швидкісної репортажної зйомки. А у всьому іншому чудова камера і своїх грошей варта. В моєму особистому рейтингу я би поставив її між недорогим Panasonic DMC-GX80 та дорогим Fujifilm X-T2 — за ціною, характеристиками та відчуттями при роботі.
На цьому в мене все, компактні стильні бездзеркалки поки закінчилися, скоро на огляді апарат для сильних людей. Не перемикайтеся.