Ось потрапив мені до рук зовнішній GPS-модуль GPSlim 236, про що я зараз і напишу. Звісно, сьогодні можна сказати, що купувати такий пристрій немає сенсу, оскільки у вас уже є 4-6" смарт-лопата із мапами від Гугля чи Нокії на борту і власним GPS-сенсором. Навіть моя убога кнопкова Nokia C5-00 і та це все має, при чому, мапи можна закешувати через домашній безлімітний інтернет щоб в дорозі не витрачати дорогі мобільні мегабайти.
Проте, якщо у вас є мобільний пристрій без GPS — недорогий планшет чи нетбук, або вбудований GPS-датчик вашого пристрою не працює належним чином, от як на моєму телефоні, то використання зовнішнього GPS-сенсора буде розумним.
Отже, невеличка коробочка із власним акумулятором (заряджається через mini-USB), трьома індикаторами — GPS, Bluetooth та Battery, гніздом для зовнішньої антени (можна і без неї) та вимикачем. Агрегатується із будь яким пристроєм, де є Bluetooth та операційна система. Зокрема, нормально запрацювало із Nokia, де з’явилося у вигляді пункту меню поруч із вбудованим GPS-приймачем та навігацією через мережі. На вулиці пристрій знайшов положення моментально, в приміщенні трішки думав.
На сайті виробника є древні драйвери під Linux, іще під ядро 2.4 і я не думав, що приймач вдасться подружити із ноутбуком. Проте без них обійшлося, я легко нагуглив інструкцію і після нехитрих маніпуляцій із прописуванням MAC-адреси пристрою в конфігураційний файл та запуском потрібних сервісів, ноутбук дізнався, де він знаходиться — протоколи то стандартизовані. Для візуалізації свого розташування я встановив програму FoxtrotGPS, що підтягує на вибір карти із Open Street Maps, Google Maps іще якогось там сервісу.
Пристрій не новий — років 4-5, напевне. До мене потрапив без упаковки, тому точно не скажу. В свій час коштував не мало — до кілогривні. Спробую потягати GPS-приймач із собою в подорожі, подивлюся, наскільки гарно та чітко він працюватиме. А завтра буде розповідь про іще один пристрій, не перемикайтеся.