30.04.2016 - 21:31
Ну, що, товариші, хотіли подорожей? Нате вам подорожі. За два дні я пройшов 46 кілометрів по пересічній місцевості, щоб ви, відкинувшись на спинку крісла, погортали цю сторінку із знімками і не залишили під ними коментарів. Насолоджуйтеся.
Насправді, в мене нарешті дійшли руки постукати в турклуб Гряда і пройтися з ними в похід по Цуманській пущі, що у Волинській області. На жаль, точніших координат не розкажу, бо на той час був без свого телефона, тобто без навігації.
Фотограф я був не один, купа народу з фотіками знімали все підряд.
Спочатку все було гаразд, але коли ми влізли у болото, я все зрозумів. Зрозумів, що справжній туризм - це коли люди шукають перемикача на свій зад там, де його знайти важко. І що під словом кілометр у них мається на увазі морська миля, а "трішки брудно" варто читати як "будемо пензлювати по болотах, де поглибше".
При всьому цьому, керівник клубу, Петро Тєстов, ходив не у якихось там крутих трекінгових черевиках, а в драних туфлях і гіпервентильованих шкарпетках. І робив вигляд, що орієнтується по супутнику.
Насправді, компанія хороша, час провів добре, тут нічого проти сказати не можу. Просто після болота деформувалися від води устілки та натерлися ноги, тому на другий день я був про Петра якнайвищої думки.
В наметі спалося класно, з погодою повезло, лише вночі трішки пройшов дощик. Вечеря та сніданок з казанка це теж дуже класно. І прогулятися по природі варто. А незручності мене не лякають. Іще я задоволений своїм наплічником, що має регульовану спинку із подушками та поясною підтримкою - з ним можна зайти далеко.
Коли ноги відійшли, з цього я виніс, що готуватися до походу треба краще. Треба буде зайти в мисливський магазин і винести звідти високі чоботи для рибалок та маленького складного стільчика, бо їсти на карематі не дуже зручно. І купити кілька пар м'яких устілок.
На сьогодні в мене все, не перемикайтеся.