04.04.2017 - 00:11
Сьогодні я постараюся порадувати шанувальників компактних фотокамер за розумну ціну. Вітайте — Panasonic Lumix DMC-GX80 — маленький, функціональний і доволі швидкий фотоапарат системи Micro 4/3, з яким я поїхав у Міжрічинський РЛП познімати пейзажі і живність. Заодно трохи відпочив від галасу та інтернетів.
Камера була в мене на руках недовго, тому огляд невеликий, зокрема я не робив деяких штучних тестів — на чіткість картинки та на ISO.
Основні характеристики
- Матриця: 16МП, 17х13мм, співвідношення сторін 4:3.
- Формат знімків: до 4592x3448, RAW або JPEG.
- Формат відео: UHD 4K до 30fps, FullHD до 50fps. Максимальний бітрейт 100Mbps.
- Автофокус: 49 точок контрастного типу, -4 — +18eV.
- Витримка: 60-1/4000с для фото, 1/25-1/16000 для відео.
- Швидкість серійної зйомки: механічний затвор 8fps, електронний 10fps.
- Монітор: 1040к точок, видошукач: 2764к точок.
- Автономність: 1025 мАг, до 290 фотографій.
Дизайн та ергономіка
Корпус Panasonic Lumix GX80 дійсно дуже легенький та маленький, сам по собі як компактна фотокамера — із об'єктивом типу "млинець" можна носити в кишені чи маленькій сумочці, але на відміну від компакту дозволяє вчепити об'єктив типу "труба". Для зручності утримання спереду є невеликий гумовий хват.
Матеріал корпусу — текстурований пластик, приблизно такий, який я бачив у суперзумах та недорогих дзеркалках. На дотик досить твердий, по якості виконання зауважень немає. На задній панелі бачимо командний диск та велику кількість елементів керування — Lumix DMC-GX80 має чотири програмовані кнопки. Дві з них розташовані над екраном, далеко від правої руки, тому не дуже зручні. Видошукач невеликий, до його роботи зауважень немає. Екран сенсорний, поворотний, має дві ступені свободи, проте нахиляється лише вниз та вгору. Під час зйомки треба вимикати тактильне керування, бо я щокою постійно перемикав точку фокусування.
Зверху камера виглядає скромно — кнопка запису відео, передній командний диск разом із кнопкою спуска та диск режимів зйомки на одній осі із важелем увімкнення. Останнє дуже незручно — через малі розміри та щільне розташування ручок я ненароком вимикав камеру коли хотів перемкнути режим. Можна звикнути, проте ручка могла би бути більшою або важіль спрямувати вперед, як це зробили у старшій моделі GX8.
Портів у GX80 небагато — USB та HDMI, немає навіть аудіо. Карта пам'яті знаходиться у одному відсіку з батареєю. Вбудований спалах типу "робот Воллі" допускає відхилення по вертикалі. Також присутній порт для зовнішнього спалаху.
Камера може заряджатися через USB від телефонної зарядки чи павербанка і я трохи крутив носом, коли у Panasonic не дали мені зарядки — думав, що будуть проблеми зі швидкодією, але із цим у DMC-GX80 все гаразд.
Функціональність
Попри скромний зовнішній вигляд, що більше нагадує компакти, Lumix DMC-GX80 досить функціональна камера — в цьому плані вона близька до DMC-G7. Апарат дає повний контроль над процесом зйомки — два командних диски та функціональні кнопки дозволяють оперативно міняти параметри експозиції. На екрані або у видошукачі можна увімкнути гістограму, фокус-асистенти кількох видів, віртуальний горизонт, шкалу глибини різкості та налаштувати відображення будь яких параметрів.
Камера вміє брекетинг декількох видів — за витримкою, діафрагмою, фокусом та балансом білого. Кількість кадрів становить 5-7 залежно від режиму, а при брекетингу за фокусом — 99. Це корисно, приміром, коли ви хочете вихопити птаха серед гілок, а камера сама на ньому ніяк не сфокусується.
Окремо варто сказати про цікаву функцію пост-фокусування, суть якої полягає у виборі точки фокусу після зйомки. Я думав, що це працює як DualPixel RAW у Canon, проте все простіше — Lumix DMC-GX80 робить та тримає у буфері стос кадрів із брекетингом по фокусу і коли ви обираєте точку на екрані, апарат вибирає найбільш підходящий кадр.
Функцій HDR, панорами та таймлепсу я не спробував, не дійшли руки за короткий час.
Меню камери досить просте і логічне, проблем з ним не виникало. Української локалізації немає.
Якість знімків
Насамперед хочу відзначити кольорову гаму у Panasonic — знімки виходять досить веселими та насиченими на відміну від стриманих тонів у Fujifilm та Canon. Безперечно, у камері є налаштування тонів, насиченості, контрасту та різкості, проте я їх скинув на нейтральні.
Відсутність низькочастотного фільтра дала трохи більшу різкість зображення, ніж у DMC-G7, проте 16МП матриця видається трохи замалою. З іншого боку я розумію, що розмір сенсора не настільки великий, щоб ганятися за мегапікселями, а для любительського використання цілком вистачає.
Відмінною особливістю Lumix DMC GX80 є швидкодія і безрозмірний буфер кадрів. Я очікував меншого через те, що камера заряджається від USB, так само як і Nikon CoolPix P900, а він був досить повільним. В RAW камера знімала серію без зупинки більше 50 кадрів, в JPEG більше 120. Не було ніяких проблем із автофокусом та швидкістю реакції органів керування і видошукача.
По ISO — я би не залазив за 3200, на цій чутливості уже з'являються помітні кольорові шуми, але вони іще не псують деталі, тому піддаються обробці. До вашої уваги пропонується невелика галерея знімків, збільшуються до 2400.
35-100мм
З Lumix DMC-GX80 я взяв у Panasonic два об'єктиви. Один — на 15 міліметрів, нам уже знайомий по огляду DMC-G7. Другий — телевик Panasonic H-HS35100E 35-100mm f/2.8. Минулого разу я брав більше скло на 100-400 міліметрів і воно здалося мені недостатньо різким. В той же час 35-100 у переводі на повнокадровий еквівалент — це 70-200, а з таким склом від Canon я мав справу і воно мені сподобалося.
В загальному 35-100 не тягається по різкості картинки із великою важкою кенонівською елькою, проте і коштує вдвічі дешевше. У тім, картинку він дає нормальну, помітно не милить — я думаю, що сенсор 16МП для нього замалий. Хоча, для спостережень за птахами також не підходить — трохи короткий.
Трохи зразків.
Наступні два знімки максимально збільшені, 1:1, до того ж увечері — зняті в граничних умовах.
Щоб бути зовсім чесним, зазначу — попередні чотири знімки зроблено на Olympus, з яким я пробував цей телевик. Вони із Panasonic сумісні і чудово працюють разом. Але тестуємо ми якість скла, а в обох камер матриці по 16МП, тому, думаю, це на результат не вплинуло.
Відео та стабілізація
Традиційно, фотокамери Panasonic добре знімають відео. Lumix DMC-GX80 має гарний автофокус, тільки варто пам'ятати, що у режимі зйомки відео він сповільнений для того, щоб працювати безшумно, тому може не встигнути за динамічним відео. Також Panasonic хвалиться п'ятиосьовою стабілізацією матриці, що я також спробував і її ефект видно на відео під час ходи. Звісно, всю тряску не прибирає, але картинка виглядає помітно краще.
Висновок
Panasonic Lumix DMC-GX80 — компактна, проте швидка та досить функціональна камера за розумну ціну. Через маленький корпус та щільне розташування органів керування можуть бути незручності під час роботи, тому для мене, шанувальника великих чорних дзеркалок, такий апарат не підходить. Проте якщо ви не хочете тягати велику та важку цеглину — цей апарат для вас. В ньому ви знайдете повний контроль над процесом зйомки, хорошу швидкодію, можливість заряджати від USB, додаткові функції для роботи у складних умовах та досить ефективну стабілізацію. При цьому, камера та об'єктиви до неї не коштують надто багато.
І на цій оптимістичній ноті я закінчую цей огляд, скоро, як ви вже здогадалися, огляд камери від Olympus.