Туристичний елементаль

Відразу зазначу, що суб’єктивно, Azbooka N516 має дещо зручнішу прошивку. Зокрема, в історії можна побачити кількість прочитаних сторінок та відсоток від загальної кількості для кожної книги, те саме, якщо переглядати файли книг в бібліотеці. З приводу стабільності — глюки були в обох читалках, хоча в Azbooka після останньої прошивки їх не спостерігалося. Вцілому — збої досить рідко.

Власне, про мої танці з бубном. Клацніть, щоб пропустити цю вашу первісну хореографію. Я залив у внутрішню пам’ять багато інформації і дав KDE команду розмонтувати пристрій. Середовище із завданням не впоралося — спостерігається таке за ним періодично, в результаті файлова система носія читалки стала містити помилки і книжки не відкривалися. Я, недовго думаючи, відкрив консоль і вознамірився відформатувати пристрій з mkfs.vfat. Спочатку викликав fdisk -l щоб подивитися як система обізвала пристрій. І там побачив наступне неподобство:

Gparted сказав те саме — я подумав, що полетіла таблиця розділів заразом із ФС, тому зніс усе геть, створив один розділ і відформатував його у FAT32. Результат — читалка перестала бачити внутрішню пам’ять, хоча завантажувалася і функціонувала нормально. Я відформатував розділ у FAT16, відформатував під віндою — нічого. Спроба обнулити налаштування через меню книжки, схоже, на інформацію на носії не впливає. Пошукав на форумі The eBook — теж нічого цікавого. Скачав на офіційному сайті прошивку — одну власне з сайту, іншу — з розробницького FTP. Остання виявилася неробочою, висла при старті, перша коректно запрацювала. Побічний ефект — виявив працюючий WiFi, тоді як відразу після придбання не з’єднувалося з домашньою точкою доступу.

Тоді я вставив у читалку чисту відформатовану microSD флешку, вона носій прийняла і тут я, випадково, іще раз зробив fdisk -l. І що я побачив? На чистій, відформатованій флешці було таке саме неподобство як і на внутрішній пам’яті книги до мого втручання. Тоді я почав активно ґуґлити і знайшов, що існує така технологія як Linux FileStor Gadget — це коли один комп’ютер з Linux прикидається флешкою і віддає через USB доступ до наявного в себе носія — це актуально для "вбудованих" систем, які отримати іззовні файли інакшим способом не можуть. Так от, оте неподобство є нормою і наслідком роботи такої системи і зносити ті "неправильні" розділи не треба було.

Останнім етапом моїх митарств було відновлення тої структури розділів — для початку я зробив банально dd if=/dev/sdb of=/dev/sda. Читалка жарт зрозуміла, внутрішню пам’ять побачила. Але, оскільки, /dev/sdb (microSD) всього 2 ГБ, а /dev/sda (внутрішня пам’ять) аж 3 ГБ (написано, що 4, але гіг, напевне, відданий на системний розділ прошивки і користувачам недоступний), то я завантажив Hiren's bot CD і там знайшов утиліту Partition Wizard, що, без втрат інформації, виконала масштабування. Книгочиталка і цей фокус сприйняла, і я спокійно наки́дав у внутрішню пам’ять всяких книг та документів.

На цьому мої танці з бубном закінчилися і я, задоволений побічним результатом перепрошивки — робочим WiFi, поліз з книжки в інтернети. Як і очікувалося, браузингу нормального не вийшло, хоча це краще, ніж на телефоні. По перше, новий екран E-Ink Pearl таки справді швидше малює картинку і я заліз на форум The eBook і відписав там у темі про неробочий WiFi. Поклавши руку на серце, скажу — якщо сильно припекло і під рукою немає нормального планшета чи ноутбука — то можна почитати новини чи подивитися прогноз погоди чи перевірити пошту. Навігація джойстиком дістає, особливо коли на сторінці багато елементів. Але звідси можна легко витягнути вигоду — на домашньому комп’ютері підняти простенький web-сервер і натравити його на папку, куди з інтернету скачуються книжки. В результаті не доведеться шукати по шухлядах mini-USB кабель щоб підключити читалку до комп’ютера, а, тим більше, відволікати домашніх, які в той час ганяють кульки в Zuma, від екрану. Звичайно, це при умові, що у вас вдома є точка доступу WiFi. Книжки можуть бути запаковані в архіві — читалка вміє розпаковувати.

Їдемо далі — поворот сторінки в альбомну орієнтацію. В Azbooka N516 була окрема кнопка для цього, в Qumo Libro II є гравісенсор. Якщо його не вмикати — можна повертати комбінацією клавіш, до чого треба звикнути.

Словник у Libro II відверто програє — Azbooka дозволяла перекладати слова прямо з відкритої книги. Хоча радує підтримка "людського" формату dict — накидав словників від StarDict'a, що на ноутбуці, і питання вичерпане.

Забавна цяцька — Text To Speech. Електронний диктор — двоюрідний дідусь робота Вертера, принаймні, російськомовний, англійською не пробував. Треба буде замовити йому прочитання фраз робота Вертера із фільму. А-а-а! Роботов-гитаристов!

Читати на 6" екрані гарно ті формати, які представлені у текстовому форматі. Відскановані книжки завантажувати не варто — навіть при перевороті у альбомну орієнтацію текст дрібний. Можна масштабувати. Кажуть, якщо PDF із текстовим шаром, то при збільшенні розміру відбувається коректне переформатування, але я, поки, такий PDF не знайшов.

Іззовні Libro II краща за Azbooka. Для гортання сторінок є велика та зручна кнопка переходу на наступну сторінку і дещо менша — на попередню. Пристрій тоненький, гарно зібраний і зручно тримається рукою. Немає дірочки reset, а витягувати батарею не дуже зручно, тому доводиться сподіватися на стабільність прошивки. Намертво, поки, не зависало ні разу. Клавіатура мені нагадала стобаксовий нетбук із програми "Один учень — один комп’ютер" — хоч і QWERTY, хоч і стандартна, але із-за незвичних розмірів шукаю клавіші певний час. З іншого боку, коротенькі замітки писати все-ж зручніше, ніж на телефоні. Також непогано уводити фразу для пошуку — я вкинув у читалку телефонний довідник у форматі xls. Одне але — українських літер і, ї, є набрати не вийде.

Музичний програвач та радіо мною не детально не розглядалися, хоча функціюють. Ще є пару ігор, моє улюблене Реверсі, зокрема. Є вбудована довідка з малюночками, російською мовою. Взагалі, русифікація нормальна, от якби ще рідну мову туди вдалося прилаштувати. Про формати я вже писав, тільки мені цікава позиція розробників. Якщо у Qumo на офіційному сайті скромно сказано, що прошивка — на базі Linux, то в Azbooka голосно так афішується, що вжито ВІЛЬНЕ програмне забезпечення. Але, по перше, якого біса для її прошивки довельося шукати комп’ютер з Microsoft® Windows™ XP, бо під іншими ОС відповідна утиліта не працює По друге, чому не підтримуються відкриті формати — зокрема документи OpenOffice, зображення у SVG чи, навіть, TeX — технарям сподобалося-б.

Ну ось і все.