19.10.2014 - 21:17
Сьогодні в моєму блозі:
1. Танк їде через місток.
2. Піхота йде за танком.
3. Ми йдемо за піхотою й потрапляємо в Камінне село, про що сьогодні і розповідь.
4. Але перед тим, як ми продовжимо, я хочу трішки поговорити за фотографію. Ось багато людей купують собі цифрові фотокамери, дехто вчиться ними користуватися, розбираються із експозицією, композицією, вчаться показувати сюжет в кадрі і освоюють всякі цікаві прийоми. Але, як би вони не старалися, усе одно на виході ми маємо мертвий холодний піксель. І якщо ви вже подумали, що автор подався у фотосноби і пропонує переходити на благородну плівку, то у вас іще є можливість передумати — автор просто пропонує брати в подорожі Марисю Рудську замість фотоапарату.
5. Камінне село знаходиться дуже недалеко від Поліського заповідника, де ми вже були взимку — в Олевському районі Житомирської області. Тому і добиралися ми туди через місто Олевськ, по якому трішки пробіглися — так як погода виявилася дещо холодною, то у деякі учасники побігли купувати теплі речі в найближчий магазин. Ну і зазирнули на місце розкопок, де колись стояло городище.
6. Аж нарешті добралися до величезних каменюк, розкиданих посеред лісу — це і є Камінне село.
7. Самі каменюки мають явно не місцеве походження — дослідження показують, що подібні породи є десь аж в Скандинавії, тому висловлюється припущення, що вони сюди були занесені товщею льодовика.
8. Хоча, серед місцевих мешканців на цю тему ходять різні легенди. Одна з них була про мандрівника, який прийшов до села і попрохав у першій хаті поїсти. Там йому сказали, що бідні і самі не мають чого їсти, тому мандрівник пішов до сусідів. Сусід багатий і дав аж цілу буханку. Мандрівник взяв, віддячив і сів за селом перекусити. Але буханка виявилася каменем (як він того раніше не помітив?). Але так як мандрівник був неабихто, то і закляв все село, що воно скам'яніло.
9. Іще одна легенда розказує про те, як княгиня Олга йшла на древлян щоб помститися за Ігоря, то місцеві жерці влаштували в Камінному селі алтар, де проводили всякі обряди, щоб спинити київських карателів княгиню. І військо, не дійшовши трішки до цього місця, розвернулося і пішло назад. Тоді вірили, що подібне впливає на подібне, тому намагалися вплинути на скандинавку Ольгу за допомогою скандинавських каменів. Найвищий камінь, куди можна видертися по палці. Я, щоправда, не поліз.
10. Власне, каміння прекрасно ілюструє процеси ерозії та руйнування — від величезних глиб відколюються частини і це прекрасно видно. Ось тріщина, якою, щоправда, можна пролізти.
11. Я туди вмістився, навіть із фотоапаратом. Хоча, щілина досить таки широка і пролізти нею не важко.
12. Божий камінь. Іще одна народна легенда розповідає, що в цьому місці Бог вибив Сатану з небес під землю і диявол чіплявся кігтями за камінці і залишив на них великі подряпини.
13. В Божому камені також є щілина і ми в неї також поліземо. Я тудою теж неважко проліз, значить я стрункий, а після того полізли дівчата — раз я не застряг, то і вони пройшли.
14. Іще одна легенда про Камінне село говорить, що тут було два села — одне бідне, а друге багате. І коли настали голодні часи, то бідні люди тричі зверталися до багатих за допомогою, проте ті спочатку проігнорували, потім прогнали, а востаннє спустили собак і побили бідних палицями. За що були покарані тим, що все їх село перетворилося в камінь.
15. По дорозі назад ми також побачили діючу бортю — це-ж Полісся, все-таки.
16. Ще одна діюча бортя Іще, по дорозі назад, ми побачили посеред лісу туалет. Власне, він там так просто не стояв — там було місце для відпочинку на природі — столики, альтанка, місце для вогнища.
17. Маленька живописна річка в цьому місці дзюрчить по порогах і нагадує Карпати.
18. Коло річки, тим часом, знаходимо дерево, що впало — під кореневищем видно голий плоский камінь. Власне і впало воно тому, що не змогло вкоренитися глибше.
19. А поки ми оглядаємося навколо, Ярко займається своєю улюбленою справою — приготуванням їжі в казані.
20. Він, до речі, брав участь у зйомках передачі Паралельний світ з Валерієм Сараулою про Полісся — власне, друга легенда про Ольгу, здається, звідти. Так ось, готовий куліш розсипається по тарілках і поїдається.
21. Після кулешу йде омлет, смажений на тому-ж вогні.
22. До кулеша, омлету у того, що ми привезли із собою, традиційно наливаються всякі напої — зокрема, сьогодні були калганівка та вишнячок. Останній був сухіший, ніж той, що я пробував у Мезинському парку, проте теж хороший.
А цю фотографію я не покажу, бо читачі можуть неправильно зрозуміти.
23. Наш провідник Юра привіз цілий рюкзак таких напоїв — ні, ми їх усі не випивали, просто хто хотів, узяв із собою.
24. Перед від'їздом додому всі фотографувалися на фоні такого прекрасного місця, проте веселий чоловік з балконом псував фотографії.
25. І, так, Марися сама з фотоапаратом ходила. А у мене на сьогодні все, не перемикайтеся.
Власне, це, напевне, моя остання поїздка до Полісся цього року, хоча підсумки підводити іще рано.