Туристичний елементаль

noddeat щойно пообідав і гортав альманах із останніми новинками науки. Це було не якесь ВАКівське видання при університеті, де було зібрано всі статті аспірантів та докторантів, написані тому, що треба писати статті. Тут були зібрані справді цікаві проекти з різних галузей науки, що реально впливали на технологічний прогрес. Ось, наприклад, прозорий матеріал, що міняє ступінь заломлення при проходженні через нього струму. При чому, він може міняти її неоднорідно по всій товщі. Так можна зробити квадратну лінзу, або об'єктив із трансфокатором та фокусуванням без єдиної рухомої деталі, до того-ж маленьких розмірів.

В принципі, noddeat зараз на роботі і має рахувати властивості якоїсь хитрої кристалічної гратки, але він цього не робить. Просто перед обідом зайшов шеф і сказав, що ось-ось мають прибути поважні гості із Штутгарту, з якими треба провести обговорення проекту, тому починати новий шматок роботи, щоб його відразу перервати, не хотілося. Отже, він сидів за столом і гортав альманах. Це був не самий новий номер - уже минулорічний. В тім, досить цікавий.

В наступній статті говорилося про нові методи фотореєстрації. Експериментальний елемент, виготовлений із органічних полімерів, мав мікроскопічні розміри, потребував мікроскопічної напруги і впевнено реєстрував одиничні фотони. Група учених готує з них матрицю. Щось багато новин стосовно фотографії, подумав noddeat. В коридорі затупали ноги, тому він закрив видання і відклав в сторону. До вечора noddeat був дуже зайнятий, а далі робочий тиждень закінчився.

Суботній ранок обіцяв дуже спекотний день. Взагалі, в останні роки в Баварії було досить спекотно влітку, не зважаючи на те, що місцевість досить високо над рівнем моря. Коло річок, навіть, з'являлися комарі, яких раніше тут не було. Влада, як могла, боролася із потеплінням - зокрема, нинішній мер Байройта виграв вибори саме за рахунок боротьби із викидами вуглецю. Зокрема, в місто тепер можна було в'їхати лише на електромобілях - в тім, це не було проблемою, оскільки всі провідні європейскі виробники практично виключили із виробництва моделі із двигуном внутрішнього згоряння. Повного заряду акумулятора цілком вистачає на два дні активної поїздки. Навіть вантажівки стали електричними.

Але ми відійшли від теми - спека то наступала і noddeat тепер думав, куди податися сьогодні щоб не під сонце. З цими думками він спустився донизу, забрав із скриньки пошту і всякий паперовий спам, який збирався викинути. Але один флаєр привернув його увагу - виставка-ярмарок провідних виробників електроніки. Як? В їх тихому місті? Не в Мюнхені, а в Байройті. З чого-б це? Проте подія відбувалася у приміщенні, тому можна саме сходити. Може чогось нового та цікавого вийде побачити.

noddeat зібрався, взяв до рюкзака свою мильничку-ветерана. Старий потертий Canon із потрісканим корпусом за сім років пережив дуже багато - побував у багатьох країнах, пройшов через різні пригоди. Він уже не фотографував нормально і ледве вмикався, тому потребуваув заміни чимось новішим. Проте noddeat все лінувався пошукати і купити щось нове. Тут він згадав про вчорашній альманах - цікаво, а коли виробники візьмуть у виробництво дуже чутливу матрицю із органічних полімерів і об'єктив без рухомих частин? Можна було-б такий купити.

Виставка-ярмарок була багатообіцяючою. Гучні написи на стендах, великі тривимірні монітори, довгоногі дівчата у негліже і з посмішками до вух. Особливо гучним був стенд він Canon, куди noddeat і подався. Там стояв великий та яскравий монітор, великі, яскраві схеми чогось там і їхня нова електроніка. На моніторі світилася фотографія виставкової зали і людей в них. Чітка, з насиченими кольорами. noddeat підійшов до стенду - його мало не за рукав притягнули поближче промоутери і почали співати про нові проектори. Натовпу в залі поки не було, люди в основному прийдуть після обіду, тому вони хапалися за одиничних відвідувачів. noddeat дістав свою стару потерту мильничку-ветерана щоб зняти техніку і тут промоутери вибухнули. Він не зчувся, як опинився по інший бік стенду, а йому під носа показували нові компактні фотоапарати. О, яка хороша нагода - подумав noddeat - і взяв виріб до рук. Промоутер щось співав про нову дуже-дуже чутливу матрицю без шумів і про новий дуже чіткий об'єктив. Знову згадався вчорашній альманах - невже пустили розробки в продакшн? noddeat оглянув корпус - лише одна кнопка, ні ручок, ні коліщат. Вбудований восьмиядерний процесор із елементами штучного інтелекту не лише розпізнає умови освітлення, посмішку чи підбирає баланс білого, а-й реально розпізнає об'єкти в кадрі! Тому всі ці кнопки та крутилки залишилися в минулому, а єдину, що залишилася, можна назвати "зняти шедевр". Старі фотографи плювалися, язвили, але прогрес невблаганний і часто в інтернеті було важко відрізнити професійне фото від аматорського.

На буклетиках була намальована схема нового об'єктива - він маленький, як куряче око, проте нові матеріали дозволяють досягти високої якості зображення. Лінзи із змінними характеристиками дозволяли легко компенсувати оптичні та хроматичні аберації - все це контролювалося електронікою.

noddeat навів на промоутерів, зробив знімок. Фото висвітлилося на великому екрані і промоутери знову защебетали про те, який гарний знімок - збільшили його і показали, як гарно промальовані деталі і, взагалі, якість як у великої дзеркалки. Апарат мав приємний дизайн, великий сенсорний екран: попри те, сам був дуже компактний - більше схожий на смартфон п'ятирічної давності, проте з виступом для руки. Ну, так, пізніше смартфони стали виготовляти у вигляді окулярів, це всім відомо. Коротше, noddeat зловив себе на тому, що уводить пін-код на терміналі оплати і через секунду уже тримає коробку з великими літерами Canon.

На вулиці було душно, тому noddeat пройшов у міський парк коло виставки, у прохолоду алеї. Розкрив коробку, дістав новий фотоапарат і взявся знімати - фонтани, природу, людей. Людей, які також фотографували на нові камери. Якість картинки просто заворожувала. Швидкість роботи захоплювала - навіть цілитися толком не треба. Датчики визначали коли ти піднімаєш апарат в руці і завчасно починали фокусуватися. noddeat пройшовся далі по алеї до лавок. Поки знімав, краєм ока побачив свого товариша Густава, який сидів похнюпившись на лавці із рюкзаком. Густав був фотографом, тому noddeat вирішив похвалитися і, сповнений радості, попрямував до нього. Проте друг як сидів похнюпившись, так і залишився - лише мляво простягнув руку для привітання. - Ти теж купив цей шматок пластику? - запитав він noddeat'a. - Так, а що? Ніби гарно знімає і без зайвої мороки - дивись, яка картинка - noddeat зробив декілька нових кадрів.

Густав махнув рукою - Не треба, я знаю, бачив. Я знаю про ці нові лінзи та матрицю - він знову махнув рукою і продовжив - Ці все добре, але ... але... - Густав дістав із рюкзака величензий чорний Nikon D8 - ти розумієш, що тепер це все - він показав всередину рюкзака, де лежали великі змінні об'єктиви - це все нікому непотрібний мотлох, розумієш! Кварцове скло, швейцарська високоточна механіка затвору - і мотлох! Скільки грошей вкладено, скільки душі. - Він знесилено опустив свою фотокамеру.

noddeat зрозумів, що своєю радістю лише більше розчарував друга. Для нього фотографія - то було життя. То мистецтво. Мистецтво, доступне лише не багатьом - тим, хто посвятив себе фотографії. Для інших - порожня розвага. І коли твоє мистецтво технології перетворюють у порожню розвагу - це дуже важко сприймати.

Додому noddeat йшов уже без настрою - хоч він і не фотограф, проте шкода було друга. Читати нічого не хотілося, новин цікавих не було, тому увечері він зателефонував Густаву і вони разом пішли у паб пити пиво та дивитися футбол, а про фото забули.