17.04.2015 - 14:33
Те, що щось негаразд, я відчув, зайшовши на перший поверх офісного центру. Якийсь дивний болотний запах розходився по коридору на фоні ретельно вичищеної підлоги і нових склопакетів. Ліфт не працював, тому я піднімався сходами - стіни місцями були обдерті, ніби в коридорах розминалися слони - а в куточку на переносних стільчиках сиділа і обідала бригада робітників, які почали ремонт. В очі кидалися червоні стрічки, якими були обгороджені місця з осипаною штукатуркою та поламаними стінними панелями.
Я не міг збагнути, що тут відбувалося - на пожежу не схоже, ніде нічого не горіло. Так, неначе тут відбувалася квартирна бійка, проте у явно більших масштабах. І звідки-ж цей болотний запах?
З цими думками я вийшов на потрібний поверх і подзвонив у двері офісу. Двері, до речі, були новенькими, з них іще не здерли плівку. Мені відчинили і я зайшов всередину.
В офісі грандіозна бійка набула своєї кульмінації - в кутку лежала гора битих меблів та моніторів, перестінки були розламані, більшість плафонів на стелі побиті, тому в приміщенні панувала напівтемрява, лише робочі місця були освітлені настільними лампами. На рецепшині нікого не було, як і самого рецепшина та кавової машини коло нього. Проте офіс працював - менеджери щось активно друкували, а, головне, кудись телефонували та постійно приймали дзвінки. Телефони не замовкали. Я підійшов до столу, де сидів невиспаний роздратований товариш із червоними очима - а на стіні, коло нього, висіла величезна карта світу із позначенням морських шляхів. Я думав, що він нею просто закрив дірку у перестінку, проте десь в Індійському океані була пришпилена картка із зображенням контейнерного судна - дивно, для чого це йому?
Я підсунув стільця і сів, не встиг сказати і слова, як заволав телефон і товариш швидко взяв слухавку:- Акер Україна, слухаю вас!
- Гр-р-р-р, хр-р-р-р-р, пр-р-р-р-р, гр-р-р-рх! - почулося щось не чітке по ту сторону дроту.
- Так, вже веземо!
- Пр-р-р-р, хр-р-р-р, бр-р-р-р, пр-р-р-р, пр-р-р-р-р!
- Ні, будуть вчасно.
- Бр-р-р-р, бр-р-р-р-р, тр-р-р-р, хр-р-р-р!!!
- Так, все буде належним чином, дякую вам за дзвінок.
Товариш поклав трубку і зітхнув. Потім дістав з-під столу графінчик з коньяком, налив собі маленьку стопочку і випив. За перегородкою дзвеніли телефони в інших співробітників.
- Давай швиденько - сказав товариш - у нас зараз багато роботи?
- Як ваші продажі? - запитав я - після першого мого огляду їм уже нікуди було падати, мали-б вирости.
- Ну, продажі виросли. Більше того, за останні два тижні ми розпродали геть усі складські запаси, а з нас хочуть іще більше товару.
Знову заволав телефон і товариш хвилину розмовляв із якимись булькаючими звуками по ту сторону дроту. Як він то розуміє?
- На продажі тепер ми не нарікаємо - сказав він - проте є інша проблема - товариш розвернув ноутбука до мене, на екрані було відео поганої якості - по коридору рухалися величезні чолов'яги в лахміттях та з шматками стовбурів в руках. Шкіра їх була якогось зелено-сірого кольору - десь я таке бачив. А, згадав!
- Це що, CAM-RIP нового Шрека? Я пропустив вихід чергової серії? - запитав я, хоча і старі не дивився. Товариш мало не захлинувся черговою стопкою коньячка.
- Взагалі-то це CCTV-RIP, наші камери спостереження, тобто - сказав він роздратовано - а ці "шреки" йдуть до нас в гості, так як для них не вистачило товару на складах і рітейлери спрямували їх до нас.
- Вигребли весь товар? З чого-б це?
- Не весь товар, а всі моноблоки, подібні до того, про який ти писав. Для кого ти їх позиціонував в огляді?
Я розкрив рота, проте не знайшов що сказати. Товариш тим часом посунув картку контейнеровоза на мапі трішки ближче до Аденської протоки і продовжив:
- Вони були дуже злі, що їм не вистачило великих планшетів і обіцяли нас з'їсти, якщо ми не доставимо товар до наступного місяця. Я замовляв із Тайваня швидку доставку, але головна контора не послухала і відправила товар морськими контейнерами - я тепер молюся, щоб судно прийшло вчасно і на нього не напали пірати коло Сомалі.
Знову задзвонив телефон, але на цей раз товариш розмовляв англійською і на тій стороні дроту теж. Потім він продовжив - Це іще не все, на нас напирають скандинавські тролі, ті взагалі замовляють партію тисяч на сорок пристроїв.
Знову задзвонив телефон, товариш дістав із-за столу коробку і дав мені:
- На, бери, більше немає часу на тебе, вибач. - він взяв трубку і було чути, що на тому кінці дроту знову якісь брутальні істоти. Цікаво, які в них телефонні апарати? Я вийшов з офісу, переступаючи через рештки розтоптаного копіра, відкрив двері, як вслід мені гукнув товариш:
- Тільки для нормальних людей пиши, чуєш!