Туристичний елементаль

Сьогодні в моєму блозі:

1. Люди з ліхтариками спускаються по крутому схилу.

2. Нічне місто сяє кольоровими вогнями.

3. Червона Шапочка Курточка фотографує на суперзум.

Як ви зрозуміли із цих дуже інформативних фотографій, на часі у нас суворе місто Кривий Ріг, великі ями в землі, всіляка техніка та святковий настрій.

Загальний огляд міста

4. Кажуть, що Кривий Ріг є дуже витягнутим містом - десь так воно і є, не тільки витягнуте, а й пошматоване, житлові квартали зміняють заводи, заводи зміняє степ, степ зміняють шахти, далі закинуті селища і знову житлові квартали.

5. Кажуть, що Кривий Ріг назвали в честь козака Рога, який був кривим, в честь чого тут стоїть пам'ятник. Втім, інша версія говорить про кам'яний відрог між річками Інгулець та Саксагань.

6. Але значний вклад у історію промислового Кривого Рогу вніс генерал Долгінцев, який, отримавши тут землі, збудував вантажну залізничну станцію для постачання руди. В честь генерала названий Долгінцевський район міста, що на сайті місцевої районної адміністрації перекладений українською як Довгінцевський.

7. Райони міста поділені, по суті, між містоутворюючими підприємствами, кожне з яких являє собою місто у місті - зі своїми школами, лікарнями, парками та будинком культури. І багато мешканців міста нечасто буває в інших районах, їм там попросту нічого робити.

8. По районах можна зустріти вулиці імені директорів гірничо-збагачувальних комбінатів, їх музеї та зразки каміння, що там видобувається. Кожне підприємство в певній мірі дбає про свій район.

9. Також вони вивішують свої логотипи, екрани, як на знімку 4, розміщують свої музеї, прикрашають на свята ілюмінацією та виставляють каменюки із асортименту своїх родовищ.

До речі, питання "Із якого ти району?" цілком тут актуальне, тому і мешканці не сильно роз'їжджають по чужих закутках. У 80-ті та 90-ті місцева молодь навіть бігала махатися стінка на стінку, також тут практикували багатоборство (багато на одного) гоп-стоп-фу.

10. Окрема розмова - заводські столові. В одну із таких, що належить Південному ГЗК, не так давно здійснила набіг телепередача Ревізор. Зараз ця столова не працює, я мав можливість пообідати в іншій. За 31,70 щільно заправився, люди з менш скромними апетитами вклалися в 20-25 гривень. Фотографія меню збільшується.

По цінах десь в півтора рази дешевше, ніж у столовій, що в мене на роботі, але і якість не та. Очевидно, пам'ятаючи про Ревізора, працівники столової поцікавилися, що я там фотографую в меню, проте, почувши відповідь, мовчки пішли.

11. У Кривому Розі хотіли збудувати метро, але зверху відмовили в дозволі, тому було вирішено збудувати підземний трамвай. Можливо, тут пізніше таки планували зробити справжнє метро, бо будували його саме як метро.

12. Турнікети, довгі станції (трамваї їздять по два вагони), а в деяких місцях навіть тунелі методом проходки. При цьому одна із станцій знаходиться в зоні пливунів, що значно утруднювало будівництво і понині там спеціальні холодильники морозять ґрунт.

13. В місті можна побачити пофарбовані в різні кольори житлові райони - знову ж, те, що належить до великих підприємств. Адміністративні та, іноді, виробничі корпуси фарбують в рожеве (серйозно).

14. Величезні площі міста займають різні заводи, шахти, кар'єри, відвали та хвостосховища. В різному стані - одні із розумним керівництвом та інвесторами, живуть на повну силу, інші ледь жевріють, а деякі взагалі в руїнах. Але, тим не менше, вони становлять досить характерний міський пейзаж Кривого Рогу.

15. На деяких об'єктах можна полазити, а інші закриті та охороняються. Хвостосховище, наприклад, із величезною кількістю технологічної жижі всередині не можна залишати напризволяще, бо прорив дамби і витікання гидоти назовні може наробити немало неприємностей.

16. В таких місцях місто має досить апокаліптичний вигляд, в деяких місцях нагадує мені творчість Хаяо Міядзакі.

Кар'єри

Через сніг, що повалив, окремі фото на великій відстані виявилися не дуже гарної якості.

17. Ми мали можливість відвідати кар'єр Південного ГЗК, який ЮГОК. Це найбільш відкрите для відвідувачів підприємство, що навіть побудувало оглядові майданчики над кар'єрами. Кажуть, що ведеться робота над питанням, щоб відвідувачі могли спостерігати вибухові роботи. Я-б поїхав. Цікаво, скільки буде коштувати натиснути кнопку детонатора?

18. Як вам яма? Глибина на даний момент понад чотириста метрів, проектна глибина до шестисот. Все, що глибше шестиста, добувається шахтним способом.

Як бачите, донизу можна спуститися по доріжках, спеціально прокладених по схилах. Від важкої техніки вони настільки вкатані, що не розмокають під дощем. Щоб спуститися донизу машиною, знадобиться до сорока хвилин. Дозволена швидкість - 30 км/год.

19. Тут ви можете мені пригадати, як минулого року я писав, що зум - це зло. Наразі трьохсотміліметрового телевика було замало.

Для початку необхідно пробурити свердловини і в них зарядити вибухівку. Наразі замість тротилу використовується україніт - нова рідка вибухівка, вітчизняна розробка, що доставляється до місця вибуху у вигляді трьох компонентів, що самі по собі цілком безпечні. Більше того, в разі, якщо заряд в свердловині не здетонує, то на відміну від тротилу, через дві доби вибухова речовина розкладається та сама знешкоджується і її можна безпечно вилучити, тоді як з динамітом виникають додаткові труднощі.

Внаслідок вибуху в кар'єрі лишаються великі шматки руди, деякі з них розлітаються чим подалі. В радянську часи, коли закладали особливо багато заряду, окремі каменюки вилітали за межі кар'єру і падали на селища, що поруч, тому їх відселили. Деяку техніку, що через розміри не можна вивезти з кар'єру, доводиться ремонтувати після вибухів.

20. Після цього величезні жовті екскаватори копають руду, в якій до 35% заліза, і вантажать у вагони, якими руда доставляється до дробарки.

21. Кар'єр ПГЗК використовує лише електричну тягу для транспортування сировини - автомобілі використовуються лише для господарських цілей.

22. Ось спеціальний кар'єрний електровоз зблизька - зверніть увагу на два вагони з камінням, що дещо відрізняються від думпкарів - то бустери, призначені для збільшення тяги. Іще зверніть увагу на галерею, що на задньому плані - то транспортер для руди.

23. Із кар'єру нагору роздроблена руда подається за допомогою транспортерної стрічки на збагачувальну фабрику, де її мелють іще дрібніше і відділяють залізо від породи.

24. Іще один кар'єр - Північного ГЗК, не такий глибокий, проте більший за площею, так як являє собою об'єднання із двох кар'єрів.

25. На тому боці видно труби збагачувального комбінату. Верхні частини схилів порослі деревами - розробка кар'єру процес тривалий, поки ви риєте з одного боку, з іншого встигає зарости.

Люди

26. Окремо варто сказати про людину, яка може детально розповісти, що де і чим димить, хто де що копає, що розвалилося, а що досі працює. Володимир Казаков - географ, краєзнавець, викладач.

Розповідає тристоронньо - історія, географія та геологія і народні розповіді та легенди, тому слухати цікаво. Так як я іще не все побачив, маю бажання навідатися до нього влітку, приєднуйтеся.

27. Ось Максим Мінюшкін - прес-секретар Південного ГЗК. Після візиту Ревізора до робітничої їдальні, бодався із ними на "Страстях по ревізору". Я то не дивлюся, але одним оком глянув запис.

Свято наближається

28. Із порожньої породи, з якої вибрали залізо, насипаються відвали і вони не охороняються, оскільки красти там нічого, підпалити чи зробити якусь капость там не можна. Зате з них відкриваються чудові краєвиди і місцеві на чолі із Володимиром Казаковим, а ми разом із ними, полізли туди зустрічати Новий рік. Вигода в тому, що, не заплативши ані копійки, ми побачили більшість міських салютів, тоді як ті, хто їх купував і запускав, бачили лише один свій.

29. До зустрічі Нового року всі ретельно підготувалися.

30. Штатив - це така штука, що завжди знадобиться, коли ти його не взяв, і не знадобиться, коли тягаєш на спині. Тому, на майбутнє, краще я його візьму і він не знадобиться, ніж не візьму і буду кусати лікті та задирати ISO.

31. Поки ми святкували на вершині відвалу, машиніст святкував в кабіні, розтягуючи по коліях вагончики з рудою, чи з чим там треба.

32. Стріляло все місто - хоча зараз ходять думка, про те, що святкова піротехніка не є доречною, коли на сході стріляє бойова піротехніка. На відвалі ніхто не жахкав.

33. Насипано породу вже давно, на вершині встигли прорости дерева і вогонь розпалили із сушняка.

Музеї

34. Великі підприємства створюють свої музеї і деякі ми відвідали.

Значна частина музею взагалі не цікава - фотографії видатних співробітників, начальства, всілякі грамоти та портрет Леніна.

35. Макет екскаватора, що ми бачили в натурі.

36. Хочу собі такий млинок для кави. Вмикається, до речі. Макет дробарки для руди.

37. Екран, що в реальному часі показує кар'єр. Цікаво, звідси хоч можна вибухи глянути?

38. Макет кар'єру, а за ним уся техніка, що використовувалася і використовується наразі.

39. Зверху на макет світить проектор і показує виробничий процес - як бурять, як підривають, черпають, вантажать і вивозять.

40. Ось безпосередньо сам комбінат, куди поступає викопана сировина.

41. Іще один музей - Арселор Міттал. Ми мали іще потрапити на виробництво, але хтось із високого начальства не підписав дозволу, тому тільки музей.

42. Жіночка, яка вела екскурсію, представилася бригадиром на доменній печі. В тім, хоч вона і причетна безпосередньо до виробництва, але розповідала не дуже цікаво. Статуя "Робітник та робітник" зустрічає нас при вході.

43. Кінно-машинний плуг - один із перших засобів механізації при добуванні руди відкритим способом.

44. Каски, саморятівник, фрагменти руди та сувенір.

45. Прокатна кліть.

46. Моделі транспортних засобів були подаровані підприємству фірмою Caterpillar при придбанні реальної техніки, тому це оригінал, не поробка.

47. Ну а це поробка машиністів із транспортного департаменту. Вони тут все називають департаментами, хоча departmnent - це і є відділ.

48. Вагончик для перевезення розплавленого металу. Хочу собі такий для кави.

49. Телефонний комутатор. Діючий, можна подзвонити з одного телефонного апарату на інший і, здається, за межі музею.

50. Знову макет фабрики з кар'єрами. Підсвічується, але вже без проектора.

51. Зразки продукції. Таких пару в'язанок собі на дачу помідорчики підв'язати чи на інші господарські потреби.

52. Окремий музей, міський, знаходиться під квітковим годинником. Тут на стрілках влітку виставляють горщики з квітами, при чому так, щоб вони розпускалися послідовно у різний час.

53. Всередині немає експонатів - лише великі екрани. Це відеогалерея.

54. Тут показують пафосні ролики про Кривий Ріг та його промисловість. Одне відео навіть в 3D, для чого видають спеціальні окуляри. Накой там 3D, якщо більшість часу крутили архівні плоскі чорно-білі кадри? Круто, чо.

Скансен гірничої техніки

55. Північний ГЗК виставив зразки справжньої гірничої техніки коло свого адмінприміщення у відкритому доступі. Ось шестикубовий ківш і всі, хто дивився цю фотографію, думав, що це така автобусна зупинка. Цікава ідея.

56. Думпкар - вагон для сипучих матеріалів, що здатен висипати їх на обидва боки, для чого з кожного боку має по три пневматичних циліндри.

57. Ось ти знімаєшся в бойовику і тебе переслідує головний негідник, в тебе закінчилися набої, а в нього - ще є. Дія переміщається на великий завод, як це і заведено в бойовиках. Він поранив тебе в плече, сили покидають тебе. І ось головний негідник знаходиться по ту сторону думпкара і ти спритно, однією рукою, смикаєш синій краник і зі звуком "Пш-ш-ш-ш-ш" думпкар засипає супротивника породою, а тебе робить переможцем. Далі обійми з красивою тян та фінальні титри.

58. Для кар'єру, напевне, замаленький, а от згорнути незаконні МАФи - в самий раз. Ну і сніг розчистити, що стало зараз актуальним.

59. Дробарка в натурі, а то раніше була на макеті.

60. БелАЗик теж невеликий. Білоруси випустили 300-тонні вантажівки, проте вони не підходять для місцевих кар'єрів через те, що вони не розраховувалися під таку велику техніку.

61. Платформа для обпалювання окатишів. Який хороший гриль.

62. Магнітний сепаратор.

63. Зразки порід.

64. Фрагмент стрічкового транспортера.

65. Гвинтовий транспортер.

66. Насос для технічного водопостачання із асинхронним двигуном. Такий може легко висмоктати невелику річечку.

Провалля

Руду, що залягає глибше шестисот метрів, добувають шахтним способом. Кривий Ріг може похвалитися найглибшими в Європі шахтами - понад 1600 метрів. На цій глибині земля нагрівається до +32 градусів. Ця тема в мене не розкрита, оскільки не вдалося потрапити у навчальну шахту. Так ось, коли ви вивозите з-під землі багато породи, там виникає порожнеча. При чому, вона буває такою великою, що якщо туди в спустити розібраний вертоліт і скласти, то можна політати. Але земля, що знаходиться вище, прагне цю порожнечу заповнити і часто це робить.

67. Внаслідок цього над старими шахтами виникають провалля - через них великі частин міста покинуті і порожні.

68. Ось провалля коло діючої шахти, куди вона зсипає всілякий непотріб. Там завелися зайці та кози. Сам процес провалювання буває спонтанним, коли шахту просто покидають та штучним, коли шахту покидають організовано і роблять, щоб не сталося спонтанного провалу.

69. Інше провалля, не таке широке. Знизу піднімається тепле повітря і кружляє сніжинками, що в променях Сонця виглядає дуже красиво. На дні провалля поросли дерева.

70. Оглянемося назад на діючі шахти. Пейзаж чимось нагадує робітниче містечко із стрічки "Небесний замок Лапута", тільки Хаяо Міядзакі додав більше деталей.

Живуть у шахтах і пацюки, але тільки на глибинах до тисячі метрів. Харчуються переважно залишками їжі шахтарів та дерев'яними кріпленнями. Це єдині істоти, що виживають в цих умовах. Кажуть, що відчувають, де і коли проводитимуться вибухові роботи.

71. Коли земля провалилася, відкрилися ходи шахти і екстремали зі спорядженням туди лазили. Тут починаються різноманітні легенди та страшилки. Зокрема, дослідниками на дерев'яних опорах було знайдено якесь невідоме драглисте утворення, яке в лабораторії визнали за живу істоту.

72. Провалля з іншого боку. До речі в Кривому Розі вираз "кінці у воду" застосовується із використанням саме старих шахт, кар'єрів та таких ям.

73. На цьому місці колись були селища, які в свій час поглинуло місто. В різних місцях видніються залишки столітніх будівель, що зводили із порожніх порід - виробництво тоді було досить безвідходним.

74. Ще одне провалля на місці старого кладовища - із дна діставали рештки для перепоховання.

75. Екстремальності додає велика бетонна кришка, що спустилася по схилу до ями і готова скоро туди впасти. Тут також є горизонтальні підземні ходи.

Варто сказати, що коли розробляють сировину шахтним способом, то копають не один стовбур, а декілька. Є основний, яким підіймають руду, а є і допоміжні - для вентиляції, для будівельних робіт і т. д.

76. Так ось, коло вентиляційного із землі виходить тепле повітря, що на морозі парує. Це називається диханням шахти.

77. Ось такий вигляд має допоміжна шахта - на задньому плані копри основних стовбурів.

Підсумки

78. Наш огляд наближається до кінця. Кривий Ріг іще не звик до туристів, це не Тернопіль чи Івано-Франківськ, де людина з фотоапаратом це явище буденне. Тут не звикли до туристів, не розуміють, що тут дивитися в цьому брудному індустріальному місті. Так само було і в Олександрії, де на вулиці цікавилися, що ми тут фотографуємо, хоча у них понад сотня пам'яток архітектури.

79. Але для людей з інших міст індустріальні пейзажі з димами можуть бути більш цікавими, ніж всілякі замки та розцяцьковані палаци.

80. А зустріч Нового року на відвалі із порожньої породи цікавіший, ніж на Софійській площі в Києві. До речі, маю бажання влітку зустріти на відвалі світанок.

81. У всьому світі індустріальний туризм має місце, навіть залишають доступними для відвідання старі відпрацьовані металургійні заводи, чому-б таке не зробити в нас.

82. На цій веселій ноті буду закінчувати розповідь про Кривий Ріг, гаслом якого є "Місто довжиною в життя", яке я проїхав від Південного до Північного ГЗК.

На сьогодні все, не перемикайтеся, скоро огляд фототехніки.