Після екскурсії в Чигирині ми поїхали до села Су́ботова — там, щоправда, були не довго. Зверніть увагу на наголос на першому складі — до суботи назва населеного пункту відношення не має. Крім того, тут у річку Тясмин впадає річечка Суба. І ця назва пішла ще із язичницьких часів — словом суботка називали вогнище, що палало перед святом Перуна. Отже, сьогодні ми швиденько пробіжимося по власності Хмельницького, а, також, дізнаємося, яку роль у історії Су́ботова зіграла капуста.
Віктор Іванович Гугля — наш екскурсовод 80-го левела. Про Google знає. Його координати легко гугляться. Його розповідь весела та неординарна. І, в першу чергу, патріотична. Так як група доросла, то про це теж було.
А за це фото можуть посадити по ст. 199 КК України. Сподіваюся, я встигну дописати цей текст.
Часи тоді, як відомо, були важкі. З одного боку — поляки, з другого — росіяни, а з третього — турки та татари. Хоча, певний час із ними був союз і в Хмельницього був у розпорядженні цілий їх полк — на правах дворового пса — так, когось обгавкати чи покусати. Але вони його зрадили і треба було їм помститися. Ну, знищити їх було дуже просто і примітивно, але Хмельницький два роки провів у турецькому полоні і знав їхні звичаї. Знав він про гарний спосіб приниження імені ворога — топтання. Тобто, імена писалися на підошвах чоботів і топталися. Або татуювалися на п’ятах і топталися до самої смерті. А самі прогресивні писали імена ворогів (приберіть дітей від ваших блакитних екранів) на — ну, ви вірно подумали. І принижували, принижували і принижували. Коротше, мусульмани і понині, будучи тут на екскурсії, не заходять до Іллінської церкви, хоча це цілком дозволяється.
В цілому, Гугля дуже патріотично розповідав про козаків. Про те, що туди кого попало не брали, а якщо і брали, то не всі витримували перші походи — банально не поверталися. І що козаки були не тільки сильні та вправні, а-й розумні. Грамотні, вміли рахувати, знали іноземні мови, звичайно, прийоми рукопашного бою, морську справу, верхову їзду, знали географію, тощо. Крім того, вони, здебільшого, були високими, як на той час. І вони багато мандрували по світу, зокрема були у Франції та Англії. Можна навіть забити на пошуки скарбів Полуботка, а виставити Англії рахунок за покращення нашими козаками їх генофонду — високі гарні та розумні проти їх блідих та маленьких лордів. Я думаю, що це правда.
Власне, що єднало Хмельницького з Англією, це боротьба з католиками. Ну і був тоді могутній орден домініканців — скрізь вони сунули свого носа. Богдана, звісно-ж не любили і намагалися всяко знищити. Так, на Хмельницького були замахи, тим не менше, він помер своєю смертю. І була в нього дуже гарна служба безпеки, типу контррозвідки. І керував нею Лаврін Капуста. Ні, ми не були такими білими та пухнастими, як пишуть у шкільних підручниках з історії — наші спецслужби активно капостили в інших країнах — зокрема, були успішно отруїли якогось там пашу, та ще-й у день обрізання його синів. Ну і домініканців гнали звідси, так. До речі, другу дружину Хмельницького, за зв’язки із ворогами, вони повісили на воротях маєтку. Ну, третя гетьмана пережила на десять років.
Хмельницького, за його заповітом, поховали в Іллінській церкві, яку він, у своєму рідному Су́ботові побудував. Але рештків його тут зараз немає. Причина достеменно невідома, одні кажуть, що це постаралися вороги, інші — про те, що рештки перезаховали чи то Капуста, чи то хтось із нащадків Богдана — щоб ворогам не дісталося.
Як я вже писав, у Чигирині була резиденція Хмельницького — там відбувалися офіційні прийоми — протокол, салюти, все таке. Але після офіційних міроприємств завжди переходять до застілля — вони відбувалися саме в Су́ботові. Застілля були такими, що посли та інші гості слізно благали козаків припинити гулянку, бо вже не вистачало сил та здоров’я все то випити та з’їсти. Ну, звичайно, до офіційних гостей приставлялися гарні дівчата — наливати медовухи, милувати око формами. Все це часто мало на меті дістати із осоловілих гостей якусь додаткову та важливу інформацію.
Іллінську церкву неодноразово хотіли зруйнувати — вже після Хмельницького і у часи Великої вітчизняної війни, але не щастило. Останній раз це хотіли зробити, відступаючи, німці, проте у саперів, які наклали вибухівки і відходили подалі щоб жахнути, кинув гранату якийсь хлопчик. Щоправда, сам же від неї теж загинув. А от маєток Хмельницького та його укріплення не вижили і ми можемо бачити лише спроби реконструкції наразі. Звісно, турецькі туристи, хто-ж іще.
Товщина стін храму — близько двох метрів, що говорить про те, що в ньому не тільки молилися, а-й оборонялися. Тобто, він, як оборонна споруда, доповнював ту фортецю, що була поруч. Зроблено все було досить солідно, вали перед стінами були насипані так, щоб турки не могли їздити на конях, були вимушені спішуватися і втрачали свій головний козир — мобільність. В цілому, турки козаків боялися. Тодішній паша казав, що коли повертався з полювання і бачив дим над Стамбулом, то вже не сумнівався, чиїх це рук справа. І коли в море виходили кораблі французів чи італійців, то він спав спокійно, а коли йому доповідали про козацькі чайки, то він спав на одне око та одне вухо.
Одного разу, після приходу синьо-білих до влади, хтось із екскурсантів запитав — а ви не боїтеся, що прийдуть донецькі і заберуть собі тут усе. На що Гугля відповів — чого його боятися, вони уже тут, перед вами. Ну і здогадайтеся з першого разу прізвище людини, яка запросила Гуглю сюди працювати. Але ще при владі попередній над однією вдалою археологічною розкопкою звели павільйон — там гарно і зручно дивитися на рештки башти.
Ну, на цьому буду завершувати свою розповідь — всього я не запам’ятав, того брутального специфічного гумору не передав, тому їдьте туди самі, побачите, послухаєте. Ціни там лояльні, до речі. Ну і наступного разу будуть ще трішки Холодного Яру — криниця та озеро коли Мотронинського монастиря, тисячолітній дуб та ресторан коло нього, в якому ми не обідали по причині кусачих цін там. Отже, не перемикайтеся.
А, іще в планах нагрянути до Корсуня, якщо домовлюся із наявним там товаришем.