Нещодавно я цікавився, чому в ефірі BBC взагалі немає реклами, там скриня дуже просто відкривалася — в багатьох країнах Євросоюзу люди платять податок на телебачення, за кошти якого існують громадські канали. Ось noddeat'a тероризують із GEZ, хоча він клятвенно божиться, що ні-ні, серіалів не дивиться, шоу талантів — також і ми йому всі віримо. Так ось, у Великій Британії такий податок, чи то "ліцензія на телебачення" становить 145 фунтів на рік для домогосподарства і за ці кошти живе BBC. Ідея була іще в 1920-х у створенні широкомовної компанії, що не залежатиме ні від державного, ні від комерційного фінансування. Щоправда, в Англії можна офіційно відмовитися від телебачення та радіо і не платити, на відміну від Германії. І, по ходу, я дивлюся ефір BBC2 нелегально. Щоб уявити собі, що таке 145 фунтів для рядового британця, можна подивитися на середні зарплати в різних галузях. Деякі сім'ї беруть чорно-білу ліцензію — тому у них іще є чорно-білі телевізори. (На цьому я згадав велетенський Славутич 220 із дитинства)
Ми звикли, що телебачення у нас — гівно, там повно чорнушних шоу та брехливих новин і дивитися нормальній людині там нічого, так як рейтинги передач вимірюються уже відомо як. І тут уявіть собі, що Арсеній Петрович, виблискуючи окулярами та лисиною, оголошує по цьому самому телебаченню про урядовий законопроект на підтримку державного телевізійного та радіомовлення із кишень наших громадян. Ну, нехай це буде ті-ж 145, тільки гривень на рік з кожного домогосподарства. Думаю, швидко назбирається новий телемайдан і винесе його із кабінету, так як наш народ звик, що телебачення безкоштовне, проте фігове і з рекламою. Давайте, подивимося, що-ж мають британці за свої 145 фунтів за рік?
Отже, якщо ви дивитеся телевізор — мігруйте в Британію — там немає реклами, кращі передачі, що можна вільно скачувати всього за 145 фунтів за рік. Чи платив-би їх я? Поки не знаю, оскільки знайомий із малою кількістю продукції BBC, заради одного Top Gear — точно ні. Якщо там буде якісна документалка, то чому-б і ні.