Музей залізничного транспорту в Києві — пасажирські вагони.

26.03.2012 - 23:48

Отже, обіцяні фотографії із недільної прогулянки по музеях. Так як їх (фотографій) багато, то викладаю декількома постами — планується чотири (разом із цим). Отже, перше, про що я розкажу — VIP-вагони, у яких їздили відомі люди. Ні, не так — перше — як потрапити до музею залізничного трансопрту. Знаходиться він на території вокзалу Київ-Пасажриський, прямо під надземним переходом до Південного вокзалу. Йдете тудою, або підземним переходом до 14 колії (остання) і коло виходу із підземки вхід там відразу видно. Ціна — 15 гривень + 5 за фотозйомку. Тривалість лімітують годиною. Екскурсовода не помітив, зате є гарні інформаційні таблички. Експонатів — відверто мало, хоча є місце для нових. Три паровози, чотири пасажирських та чотири вантажних вагони + колійна машина. Ну і зчеплення, семафор та труба для заправки паровозів водою. А, іще — в паровози та вагони можна залазити, салідолом нічого не намазано.

В цілому, про цей музей у майбутньому часі писали мало не всі інтернет-видання років зо два тому — мовляв, буде до 150-річчя (чи скільки там) Укрзалізниці. Але жодної статті про те, що він уже відкрився, я не знайшов. Варто надолужити.

Ну і все — тепер до VIP-вагонів.

Самим першим у потязі вчеплено самий новіший вагон, в якому їздив В. В. Щербицький та інша верхівка УРСР. Мені він сподобався найбільше. Ззовні вагон майже як стандартний, що ми звикли бачити на залізниці.

Погляд падає на колісні візки — вони триосні, тоді як у стандартного вагону — двоосні. Напевне, м’яко їхав.

Кухня вагону — щоб не бігати по перону за біляшами.

Фііііііі! Жигуль!

Купе провідника — скромно і з електрощитовою, яку я не показав, бо і так багато фотографій.

Славетний холодильни ЗІЛ.

Стіл спочатку видався схожим на більярдний. Взагалі, в кожному із оглянутих вагонів було щось типу хола для переговорів, зі столом, кріслами чи диванчиками.

Гарні плафони на стелі.

Гарний коридор з килимом, на який зверху постелили якусь ганчірку, що швидко зкомкалася.

Головне купе. Що кімнатка у малосімейці.

Ліжечко. Маленьке — але такі поважні персони були досить у повадному віці, тому ширшого ліжка не потребували.

Міні-бар був порожнім — ніхто туди пляшечок з-під Жигуля не вкинув.

ЗНЕНАЦЬКА — хрест у радянському атеїстичному вагоні!

Санвузол та ванна (справа, закрита кришкою).

Купе навпроти головного — чи то для охорони, чи для наближених осіб. Теж доволі немаленьке проти стандартного для пролетаріату.

Самий старий вагон, побудований в Угорщині, на ньому їздив Петро Столипін.

Хол зі столом та кріслами.

Купе для супроводжуючих.

Гарний коридор.

Що за манометр на коридорі?

Гарні плафони, тепер уже на стінах

Ліжко у головному купе

Старий стіл із зеленою стільницею. Ретро.

Санвузол, дещо поменший за той, що у попередньому вагоні.

Кухня — полиці на предмет "Жигуля" не дивився. Якась вона дуже древня. Як і весь вагон. І запахи там як у бабусиній старій шафі.

У цьому вагоні не їздили сильно відомі люди, але, тим не менше, він був поруч із важливою історичною подією — підписання угоди злуки УНР та ЗУНР. У Фастові, між перонами, стоїть схожий.