Туристичний елементаль

Що для вас значить словосполучення "міцне туристичне взуття"? Саме це всім було рекомендовано взяти з собою на цілоденну прогулянку, за яку я увечері напишу. В результаті, по товстій ковдрі із опалого за всі минулі роки листя, частина групи постійно ковзала, особливо на крутих підйомах та спусках в своїх кросовках та напівкедах, чи в чому вони там були. Я, з осені, в якості "міцного туристичного взуття" використовую робочі черевики із твердим носком і підошвою "трактор" та трекінгову палицю - що і другим рекомендую.

Всі знають, що Василь Покиньчереда, як співробітник Карпатського біосферного заповідника, охороняє екосистеми Закарпаття від антропогенного впливу охочих нарубати бабла шляхом нарубання деревини. Проте мало хто знає, що він, також, охороняє місцевих мешканців від антропогенного впливу заїжджих туристів. Як — дізнаєтеся в наступному дописі, а сьогодні мова піде про понти та показуху. Фотографії робилися із вікна автобуса на ходу, тому копняки за якість не приймаються

1. Закарпатська область межує з декількома країнами і, у тому числі, з Румунією — протягом певної ділянки кордону країни розділяє лише транскордонний сміттєпровід річка Тиса. Звісно, що на нашій території живуть румуни, як і на їхній — українці, прикладом чого є місто Сігєту-Мармароці у них, де є українська гімназія. В тім, як живуть українці там, я не бачив, а от як живуть заможні румуни у нас, ми починаємо бачити, проїхавши село Біла Церква Тячівського району. Вздовж дороги, один коло одного, стоять палаци.

Привіт всім. Так як другу мою загадку про вагон на 18 місць розгадали, у тому числі завдяки тому, хто купив мені квитка у цей вагон (10-й вагон у 43-му поїзді до Івано-Франківська), то почну цей допис з відповіді на першу загадку про Василя Покиньчереду, яку ви можете побачити на наступній фотографії.

Що, ніхто не розгадав мою загадку? Тоді я не покажу вам фотографій. Ну добре, доки я розгрібаю знімки, ось вам іще одна загадка, простіша, як на мене. У вагоні, в якому я їхав назад, було лише 18 місць, але це не СВ. Питання: що це за вагон?

От зараза, в готелі є wifi, не відпочив. Коротше, вам загадка до понеділка. Минулого року я розповідав про Василя Покиньчереду і скаржився на те, що він дуже швидко бігає по схилах і за ним рівнинним людям важко вгнатися. Цього разу на шиї у Василя висить спеціальний пристрій, завдяки якому він рухається в оптимальному темпі і я встигаю побігати навколо і назнімати гарних кадрів. Увага, запитання знавцям - що це за пристрій? Нічого сильно неймовірного і не з ваших BDSM фантазій.

На цих вихідних я відпочиваю від інтернетів. Ну, якщо там не виявиться халявного WiFi, звісно. А ще я, якщо буде настрій, щось сфотографую. Потім, якщо не полінуюся, фотографії опублікую.

І, заодно, я випробую свій новий наплічник. Я довго збирав його, чомусь складав туди багато речей. Чи влізли вони всі? Важко сказати "влізли" - скоріше "зі свистом залетіли". Ну, десь як матерія у чорну дірку. Після того, як я туди все помістив, залишилося іще чимало місця, тому я закинув всередину іще кофр з фотоапаратом, який, зазвич, ніс окремо на плечі. На роботі студенти були в шоці, чув за спиною зойки, напевне не бачили такого великого рюкзака ніколи.

Отже, все, до зустрічі наступного тижня.

Сороканіжка нормально собі ходила і не парилася, доки її не запитали про шрифти у блозі — мовляв, не такі. І сороканіжка почала мучитися з тим, щоб зробити їх такими.

Мораль наступна — хавайте як було: самий простий шрифт без засічок sans-serif стандартного розміру і з стандартним міжлітерним інтервалом, тільки трішки збільшу міжрядковий інтервал, ось і все. І, так, кажуть, що 1100 пікселів — це дуже широко, треба крутити головою. Я вважаю, що це класно, треба придумати такий дизайн, щоб читачі крутили і жопою, така сяка зарядка корисна для здоров'я cutоликів.

Іще — картинок по 1000+ пікселів не буде — вони тоді просто не влазять на маленькі екрани по висоті. Так що задовольняйтеся fancybox’ом на стенделоні.

Родила царица в ночь не то сына, не то дочь! Нарешті, з-під мого пера, чи то клавіш вийшов новий дизайн для мого блогу, який я на днях постараюся прикрутити на стенделон, бо поки вона існує тільки у вигляді статичного шаблону, який ви можете подивитися за посиланням. Процес прикручування — це також певний шмат роботи, проте це виключно технічна робота — творчу складову типу "мені це не подобається, а так краще, ні, все одно це все гівно" я подолав. Отже, чим хороший новий шаблон:

• Я прибрав ліву хіпстерську псевдоколонку із заголовками та тегами, що була дуже важким елементом дизайну і викликала певні косяки. Наприклад, довгі заголовки розриваються на 2-3 рядки, а червона вертикальна лінія сповзає при перегляді на малих екранах, чи при розміщенні надширокого контенту. Також, якщо допис починався із малюнка, то заголовок повз униз — з baseline я так і не розібрався.
• З пункту першого випливає, що новий дизайн має однаково гарно відкриватися на всіх екранах, наприклад, на моєму телефоні з 5" дисплеєм. На черзі спробувати відкрити книгочиталкою. На комп'ютері дизайн не псувався навіть при звуженні вікна браузера до 670 пікселів.
• Максимальна ширина все-ж обмежена 1100 пікселями для контенту — такими-ж можуть бути і малюнки — хто там просив великих фотографій? Скоро будуть.
• Тема посвітлішала і полегшала — я прибрав практично всі зайві елементи. Також зникла важка бордова панель заголовку — другий колір у новій темі є оранжевий, проте він не займає так багато площі в дизайні. Також, для полегшення вигляду я скопіюю рішення гугла — приберу підкреслений текст з менюшок.
• Цілком можливо, тему можна буде портувати на ЖЖ, оскільки там є одноколонковий порожній шаблон — тільки не повністю, бо вони заборонили атрибути class та id. Тому в ЖЖ не буде, наприклад, вписаних в тему плашок та оформлення фотографій і підписів до них.

Ну ось тепер можете видавати копняки

/!\ В цьому дописі присутній фотографічний лексикон і наполегливі пропозиції знімати в ручному режимі. Якщо ви відноситеся до фотографії як я до соціальних мереж, то подальше прочитання цього допису не принесе вам користі.

Я наразі все думаю, чим поповнити свій великий чорний кофр з лейбою Vanguard. Серед варіантів — портретний фікс на 50 чи 35 мм, або системний фотоспалах середнього рівня — щоб працював TTL та інші цікаві функції і більш-менш гарно пи́хав. Оскільки художнім фото я не захоплююсь, більше тяжію до репортажної зйомки, то спалах мені є більш пріоритетним. Цілком випадково в ТиТрубі натрапив на відео професійного фотографа із псевдонімом Strobius, який гарно, в двох частинах (раз, два) розказав про фотоспалахи. Зрозуміло, з наглядними демонстраціями, тільки якби я починав свої лекції як він — розвалившись на стільці — то мене-б давно звільнили.

Серед іншого, він розповідав про контрспалах і про те, як, регулюючи одночасно силу спалаху та експозицію на камері, можна регулювати співвідношення яскравості між близьким об'єктом зйомки і віддаленим фоном. Наприклад, зробити фотографію на фоні насичено-синього неба, що я сьогодні і спробував і про що розкажу. Фотографія збільшується по кліку.

Отже, суть в чому — небо значно яскравіше за наш вазон і ми можемо отримати або переекспоноване біле небо, або темний об'єкт, тому легенько блискаємо спалахом — на небо це не вплине, так як воно далеко, а яскравість вазона піджене під фон. Але тут є пару нюансів.

По перше, на недорогих фотокамерах, де немає режиму високошвидкісної синхронізації спалаху, не варто ним користуватися на витримках коротших за 1/200 — 1/250 с., оскільки в цьому випадку нижня шторка починає рух до того, як його закінчить верхня і світло зі спалаху потрапить не на всю площу кадру. Отже, мусимо затискати діафрагму побільше — в мене було на різних спробах f/16-f/18, думаю, що це від цього на контурах зображення проявилися лінії. Наступного разу накручу полярика щоб притемнити — нижче f/11 затискати не рекомендують, бо зла дифракція не спить.

По друге, потрібно вручну налаштувати баланс білого на сонячну погоду — якщо знімаєте в jpeg, про прямо на камері, без цього небо в мене вийшло зовсім бляклим, десь як на цьому знімку річної давнини. Ну от, власне, все — обробка на комп'ютері була мінімальною, трішки додав контрасту та насиченості. Результат іще не ідеальний, треба нормальний спалах і мінісофтбокс, проте процес мені сподобався. Можете видавати копняки.

noddeat думає, чи робить вигляд, що думає над тим, який купити фотоапарат для подорожей і має всього дві критичні вимоги - компактність та вбудований GPS. Всякі фотосноби, які відвідують його блог, вимагають кращої якості знімків, тому добре було-б, якби новий фотоапарат давав змогу просто отримувати такі кадри. Як постійний читач і переглядач його фотографій, я відзначу потребу у малошумній матриці для гарних знімків увечері.

Пам'ятаючи, що останнім часом дуже просунулися і здешевшали бездзеркальні камери із матрицями 4/3 та APS-C, пробую для цікавості знайти фотокамеру, що відповідає цим трьом (не так і багато) умовам. Виявилося, що не все так просто. Я знайшов всього нічого.

• Nikon 1 AW1 - цікава бездзеркальна фотокамера з GPS та певним захистом від вологи, ударів та пилу. Проте змінні об'єктиви до неї не дуже поширені, дещо дорогуваті, хоча в продажу присутні, наприклад, десятикратний зум на 10-100мм. З цим склом, щоправда, камера не така вже і маленька, а ще він темнуватий - мінімальна діафрагма f/4. Іще в неї мінімальне ISO 160, але для нашого друга це несуттєво. На ISO 3200 нічна фотографія вийшла середньої паршивості. Пишуть, що в камері є іще висотомір і, навіть, компас.
• Nikon P7700 - прос'юмерка, не така компактна, як середньостатистична мильниця, проте з об'єктивом (семикратний зум, досить світлий), що повністю ховаються, тому її легше всунути в кишеню. Я від серії P7xxx відвернувся, коли побачив, яким шумним є попередник P7000 уже на ISO 1600, проте знайдені знімки з P7700 виявилися кращими - як для такого розміру матриці непогано. У фотокамери поворотний дисплей, як на моєму D5100 і я вважаю це корисним. Іще в ній багато дисків, кнопок та крутилок - для noddeat це безсенсовно.

Прошу пропонувати якісь інші моделі під вищезгадані критерії.