01.04.2016 - 01:37
Скажіть, любі мої шанувальники мертвого холодного пікселя, а що ви робитимете, коли пропаде інтернет, а заразом ваші фейсбуки, твіттери та інстаграми? Коли електроенергія буде лише від власного генератора, а для того, щоб зняти фотографії в модному блогерському стилі "абандон" не треба буде їхати в Чорнобильську зону?
Добре, не буду вас лякати вологими мріями Дмітрія Кісєльова, але сьогодні я представлю вам дуже особливу фотокамеру, що буде з вами в момент, коли ви, ступаючи грубими чобітьми по спорожнілій вулиці, де тільки вітер ганяє радіоактивний попіл©, прямуватимете щоб увіковічнити у прекрасних знімках зародження нового життя, нової цивілізації. Я покажу вам фотокамеру судного дня!
1. Представляю вашій увазі апарат, що було створено в часи, коли попередні два абзаци були популярним сюжетом для плакатів під заголовком "Громадянська охорона". Вітайте, Зеніт Е в моєму затишному журнальчику і моя перша спроба доторкнутися до магії благородного плівкового зерна.
2. Коли береш в руки кофр з апаратом, відразу розумієш, що це справжній солідний Прилад, а не якась пластикова штамповка. Фотокамері 40 років і вона досі радує око своїм класичним дизайном.
На цю камеру необов'язково знімати. Достатньо носити її на ремінці і тихенько клацати на мобілку. Усе одно у вас на плівку нічого кращого не вийде.
3. Верхня частина чохла знімається, а нижня залишається прикрученою до корпуса гвинтом з нижнього боку.
Тактильні відчуття від того, що тримаєш цю штуку в руці, неперевершені. Це все одно, що помацати за цицьки мумію Нефертіті.
4. Як особливість конструкції даної моделі, в очі кидається селеновий експонометр, що дозволяло в свій час використовувати цей апарат сам по собі, але селен недовговічний, тому стрілка заміру експозиції абсолютно нерухома.
А звук. Це тепле механічне ні з чим незрівнянне клацання дзеркала. Іще, іще клацай, так.
5. В комплекті нам дістався об'єктив Індустар 61 Л/З із фіксованою фокусною відстанню та максимальною діафрагмою f/2.8.
Фікс, полтос, 35 міліметрів, мануал. Ці слова пестять вуха поважного фотосноба та худого хіпстера. Це все ви бачите перед собою.
6. Пишуть, що цей об'єктив є одним із найкращих серед радянської оптики і його можна прикрутити через перехідник до сучасних фотокамер та отримати чудові результати.
Об'єктив зібрано за схемою Vario Tessar, на ньому два кільця - діафрагми та фокусу і шкала глибини різкості між ними. Фокус-асистентів ніяких немає, клинців Додена також не передбачено, фокусуйтеся як знаєте.
7. Саме прикрутити - ніякого байонету, тільки різьба, тільки хардкор. І забудьте ви про цю вашу буржуйську стрибаючу діафрагму - якщо ви її закриєте, то у видошукачі просто нічого не побачите.
Зверху можна виставити витримку, зліва експокалькулятор та ручка перемотування, справа важіль затвору та лічильник кадрів. Все вручну, ніякої електроніки, ніяких батарей і страху за те, що вони сядуть у самий потрібний момент.
8. Якщо ви взагалі у видошукачі щось побачите - він покриває близько 60% кадру, тому фотографу треба думати перед кожним знімком. Ця камера змушує думати, так.
Як я казав, фотокамера спонукає думати над кожним кадром - в результаті, ви не знімаєте якоїсь маячні. Плівки на 24 кадри мені вистачило більше, ніж на місяць, тоді як на цифровик за день я наклацував удесятеро більше.
9. Колись плівка коштувала копійки і проявляли її безкоштовно в тому магазині, де її купуєш. Зараз це задоволення для дуже захоплених ентузіастів. Ви не бійтеся, що я почну знімати на плівку і чморити цифровиків. Окрім того, що це затратно, так мені, як цифровому блогеру, ще й не потрібно - усе одно для публікації треба сканувати. Але це просто дуже цікавий досвід.
Для повного враження, ось вам коротеньке відео із фотокамерою.
10. Так як вбудований експонометр вже давно не подає ознак життя, довелося розшукати зовнішній - Сердловськ 4, що працює на фотоелементах, а тому цілком живий. Я порівняв його показники із вбудованим експонометром мого Nikon і отримав притомні результати. В цілому по експозиції я завалив лише пару кадрів.
Він потребує трьох батарейок і, благо, в комплекті виявився адаптер на формат АА. Ну і нудна, просякнута хлороформом, інструкція.
11. Принцип дії простий - є три шкали, на одній треба виставити ескпопоправку (в більшості випадків 0, ззаду є табличка із можливими значеннями), на другій - чутливість плівки за ГОСТом, або в DIN'ах (перевести з ISO не проблема), і, натиснувши кнопку, зловити момент згасання/загоряння індикатора і на третій шкалі обрати бажану експопару. Звісно, не забувши навести прилад на об'єкт зйомки.
Відео процесу додається:
12. Ну а тепер до зйомки. Звісно, я не мав ілюзій щодо того, що відразу отримаю шедеври. Я розумів, що як дитя цифрової епохи, залишившись один на один із повністю мануальною камерою, не зможу зробити прекрасні світлини з першої катушки. Іще, можливо із за того, що старий апарат вже не працював належно, або тому, що я такий криворукий, траплялися різні артефакти на знімках, як от накладання сусідніх кадрів.
13. Або взагалі мультиекспозиція. Зараз це модний тренд у всіляких хіпстерів, накладати пару кадрів, проте я не того добивався.
14. З фокусом біда. Зблизька фокусуватися було геть погано, на п'яти і більше метрів тільки можна було зняти чітку картинку.
15. На вулиці вдень можна було зняти чітку нормальну фотографію. Передача кольорів якась незвична, але технічно нібо нормальне фото.
16. Тобто, знімати пейзажі та архітектуру цілком навіть можна. Простий фікс дає гарну картинку.
17. Більше того, плівка має великий динамічний діапазон, тому при оцифровуванні можна погратися і витягнути всі деталі.
До слова, в мене залишилася іще одна котушка, яку я вже не став заряджати у Зеніт, можливо знайду іншу фотокамеру, бажано більш свіжу і в кращому стані.
18. А деякі знімки так взагалі вийшли дуже цікавими.
Як бачите, магія благородного плівкового зерна так просто не дається - її треба опанувати, магами не народжуються. І це стало для мене дуже цікавим досвідом.
А на цьому в мене все, в найближчі тижні вас чекають круті ноутбуки та майстер-клас від волохатого фотографа. Не перемикайтеся.