Туристичний елементаль

Натрапив на одну картинку - деревовидна структура, хоча, більше схожа на схему нереально велетенського вантажного залізничного двору. Але, насправді, то графік появи та розвитку дистрибутивів Linux - їх зародження, форків та занепаду деяких із них. Генеалогія, коротше. Основних гілки три - Debian, Slackware та Red Hat. Є менші гілочки та окремі лінії, але назви там я ніколи не чув. Більшість назв я ніколи не чув, а бачив вживу так взагалі малу частку.

А тепер запитання до знавців - а навіщо так багато дистрибутивів? Виходить така собі феодальна роздробленість серед розробників, які могли-б разом створити щось краще. Я не волію мати один-єдиний Linux, але не плодити-ж стільки форків, які нічого кращого всеодно не дають. Тим більше, що сучасні дистрибутиви дозволяють робити альтернативні інсталятори, які будуть робити автоматичне встановлення під конкретні потреби, але із використанням штатного репозиторію. Не вистачає його - так створіть альтернативний репозиторій, який підключатиметься паралельно зі штатним, проте не міститиме всієї системи, а лише потрібне програмне забезпечення.

Коротше, думка така - якби люди не страждали маячнею і не робили дистрибутиви "з блекджеком та шльондрами", аби не такий, як у всіх, а займалися підтримкою та покращенням існуючих, то якість вільного софту була-б значно кращою.