Туристичний елементаль

Віконне середовище K Desktop Environment — один із таких вільних програмних продуктів, що мені подобається і я вважаю, що із комерційного софту нічого з ним тягатися не може. Деякий час, після виходу версії 4.0, середовище було погано придатне для використання, проте, наразі, все не своїх місцях. Бувають зрідка вильоти процесу kwin, проте вони не більше дістають, ніж вильоти explorer.exe у Windows.

Так от, чим KDE такий гарний? Перш за все дуже великими можливостями налаштування під себе. Зокрема:

• Середовище підключається до kde-look.org (чи до якогось аналогічного сайту) і дає користувачеві звідти величезний вибір шпалер, тем оформлення, курсорів, віджетів та інших плюшок. Тобто, можна зайти на сайт і скачати вручну і поставити, але швидше так.
• Відповідно, може бути налаштований вигляд всього, чого завгодно — від менюшок та кнопок до обрамлення вікон.
• Можливість ставити додаткові панелі для іконок та віджетів окрім стандартної, що знаходиться знизу екрану. Колись така можливість була у Windows XP, проте у наступних версіях її випиляли. Панелі можуть мати довільну товщину та ширину, можуть бути зверху чи збоків, можуть автоматично приховуватися чи перекриватися вікнами та вилазити коли користувач піднесе курсора до них.
• Годинник, системний лоток, індикатор розкладки клавіатури, індикатор підключених змінних носіїв — віджети, тобто не закріплені намертво знизу справа, як у Windows, а можуть кочувати на додаткові панелі, а то і взагалі бути розташовані на робочому столі. Як і кнопка Пуск головного меню.
• Головне меню може бути не тільки стандартним, а-й заміненим на Lancelot — віндовий девіз "начните работу с компьютером из нажатия на эту кнопку" цілком гарно в ньому реалізований — там можна не тільки запустити програму чи папку, подивитися останні документи, а-й звернутися до наявних контактів, прибити процес, що завис, навіть прості арифметичні розрахунки — а то навішуються плагіни.
• Віджетам можна міняти розмір, навіть обертати і їх дуже багато всяких. Хоча, для Windows 7 їх теж чимало останнім часом з’явилося.
• Централізована система глобальних "гарячих" клавіш — можна налаштувати їх для програми, яка, навіть, не запущена в даний момент. Контроль, щоб не повторювалися. Програми написані під Gtk, щоправда, не інтегруються в це, але багато нормального софту має дві оболонки — Gtk та Qt.
• Наявні багато плюшок у вигляді тривимірних ефектів — одні чисто для понтів, інші дозволяють зробити роботу приємнішою та зручнішою та не дратують.
• Якісна українська локалізація від Юрія Чорноівана.

На тижні я, нарешті, побачив вживу Windows 8. І перше враження — викинули кнопку Пуск, а саме меню зробили повноекранним, збільшивши розмір значків до плиток, а деякі зробивши інтерактивними. І задумалося мені помавпувати, налаштувавши щось схоже у KDE. Як відомо, у графічних середовищах під Linux з давніх давен наявні декілька робочих столів (кількість можна обирати). Я, за віндовою звичкою, користуюся одним, а другий завжди порожній. Їх можна заставити мати різний вигляд, зокрема це стосується шпалер та віджетів. Отже, перший стіл я залишив самим звичайним.

А на другому екрані я зробив упорядкований робочий стіл (модульна сітка із блоками), куди напхав іконок запуску всіх потрібних програм та всякі віджети погоди, контакти, календаря, секундоміра та таблицю символів. Можливі і зайве дещо, так поміняти не довго.

Перемикання між столами навісив на клавішу Win — і вийшло десь як у Windows 8 — при натисненні цієї клавіші вилазить щось типу стартового екрану, з якого можна запустити все. Проте виник один нюанс — програми, запущені іконками на другому екрані, на другому екрані і з’являються. Для цього довелося зайти у властивості кожної іконки і прописати спеціальний параметр, який відправляє всі запущені програми назад на перший екран.

Звісно, те, що вийшло є далеким до стартового екрану Windows 8, просто мавпування, проте показує можливості налаштування KDE.