Поставив собі на комп'ютер Steam, а під нього потягнув пару безкоштовних ігор і Source SDK. Потім у магазині знайшов Orange Box (комплект із декількох ігор), який я колись хотів купити. За $5 всього. Але ці гроші треба якось вкинути на свій рахунок у них. Це можна зробити за допомогою банківської картки - тільки для цього мені треба підключати інтернет-банкінг а зарплатну картку та розбиратися з ним, або через платіжні автомати, але тільки за кордоном.

То-ж питання до читачів - хто здійснює покупки через інтернет карткою, чи не могли-б допомогти мені в цьому?

Я в ігри граюся мало, тому-що вони мені не подобаються. Але, інколи, граюся. Ті, в яких розробники приділили увагу не тільки ефектам та сюжету, а-й гарно промалювали ігровий світ, додали персонажам певної харизми та індивідуальності. Особливо — красиво промальований світ. Наприклад, у серії ігр Myst та Syberia. Наприклад, Machinarium. Якщо не із квестів, то мені сподобалася перша з половиною та друга частини Serious Sam — тільки там задовбує пробиватися крізь нескінченні орди супостатів. Ну і Half Life 2.

Нещодавно я натрапив на іще одну серію ігор — Deponia, там їх три. Ігровий процес десь як у Syberia — бігай, тицяй мишкою, застосовуй предмети, комбінуй предмети, проводь діалоги. Інколи кількість діалогів починає дратувати, але вони необхідні, бо часто призводять до якихось дій. В грі немає піксель-хантінгу — затиснувши пробіл можна побачити усі активні точки в локації, що добре.

Графіка більш весела, ніж у Syberia — вона мальована, щось середнє між Machinarium та древнім-древнім Space Quest. Сюжет також більш веселий, ніж у монументально-трагічній Syberia — він сповнений лулзів. Майже як у Beavis and Butthead do U, тільки без дебільних замашок та іншого булшіту. Головний герой — вкрай лінивий розгільдяй із его планетарного масштабу — тому вважає, що жити на планеті-сміттєзвалищі то не для нього. Для цього він вигадує купу планів, через які страждають усі із його оточення. Без тян не обходиться — ось тільки вона особлива — із дисководом в голові, всі спогади зберігаються на електронному носії, хоча сама, ніби, не робот. В грі проглядаються елементи стьобу — над політикою, над суспільними явищами, над рисами характеру.

Складність гри місцями дуже різна. Загадки не завжди очевидні. Наприклад, я точно не здогадався сам зробити із супутникової антени та штанів сачок для вилову качкодзьоба. І не здогадався, що звичайну лійку можна використати як духову рушницю щоб вистрелити із неї дротиком. Тому доводиться, місцями, підглядати в інтернети.

Гейб Ньюел, співзасновник і генеральний директор Valve, минулого року висловив своє фе з приводу Windows 8, а ще сказав, що ігри будуть на Linux. Схоже, що це було не просто базікання, бо певні просування у цій справі відбуваються. Не знаю за SteamBox — я не ігроман, щоб витрачати гроші на приставку, проте версія клієнта Steam для Linux виявилася цілком робочою. Тут варто зробити невеликий відступ — Клапани випустили версію лише для Ubuntu. Звісно, вони не могли випустити пакунок для всієї армії дистрибутивів Linux, проте для найпоширеніших гілок — варто було-б. Або зробити статичний пакунок.

Я використовую Debian і цілком справедливо вирішив, що версія для Ubuntu мені все-ж підійде — основа то одна. Але я використовую стабільну гілку Debian Wheezy, а у ній версії програм одно-двох річної давності, тоді як Ubuntu робиться із експериментальної гілки із самим свіжим софтом — при спробі встановити клієнта у себе я виявив, що його не влаштовують версії наявних у мене в системі бібліотек. В тім, це не стало перешкодою, бо знайшлися ґіки, які проблему вирішили, зібравши пакунок саме для моєї версії Debian. Я його встановив і без проблем запустив.

Steam for Linux

Отже, в магазині я побачив, що під Linux уже портовано велику кількість ігор — не всі, але обирати є з чого. При чому, ігри не тільки примітивні та невеликі простенькі інді-цяцьки, а-й цілком серйозні комерційні проекти: наприклад, цілий Orange Box, ще-й недорого.

В каталозі є і безкоштовні ігри, зокрема, Team Fortress, Dwarfs та декілька демок. Пробна версія Amnesia запустилася на ура, подивлюся, як запустяться інші. Якщо так само гарно — можна буде не пошкодувати трішки грошей щоб підтримати розробку ігор на Linux. Дивись і потіснять Windows колись.

Я не дуже часто буваю у всяких генделиках, кафешках, ресторанах — а в бар потрапляти якось і не доводилося. На днях мені показали, що фраза "пити все, що горить" тут набуває буквального значення — іще попередили, що самбука не п’ється в таких кількостях, в яких я можу спожити звичайну горілку.

Самбука горить

... важить в архіві менше 150 КБ (кіло, не гіга), кросплатформова (за умови, якщо у вашій платформі є підтримка HTML 5), має мінімальні системні вимоги (можна запускати і на планшеті, бажано, тільки, щоб екран був HD), а все тому, що для рендерингу зображення вона використовує новий GEFORCE GTX 780 зорову зону людського мозку. Тому, якщо до комп’ютера системні вимоги мінімальні, то гравець повинен мати розвинену графічну уяву.

А ще ця гра відібрала у мене два вечори — застряг, доки не пройшов. При чому, якби її із тим-же сюжетом зробити у традиційному вигляді на 3D рушії, то міг-би навіть і не глянути. Отже, мова йде про A Dark Room — іграшку із текстовим інтерфейсом, написану на HTML 5 + JavaScript, яку нещодавно приніс на ЛОУ Володимир М. Лісівка. Відповідно, в неї можна грати на будь-якому пристрої, на якому можна відкрити, наприклад, GMail чи якісь подібні важкі AJAX-сайти. Іще одна особливість — A Dark Room можна зберегти на локальному носії — гра не має серверної частини. Гра безкоштовна, GPLv3, можна вільно розповсюджувати і розміщати у себе на сайті.

Сама гра мені видалася сумішшю Civilization із Stalker — з одного боку потрібно перейматися про людей та ресурси і розбудовувати село, з іншого — лазити по небезпечним околицям, відстрілюючи небезпечних тварюк та бандитів. Але, спочатку, коли ти тільки починаєш грати, тобі взагалі нічого не зрозуміло — що за гра, який сюжет, нічого — лише коротко описується обставини і пару кнопок для дій.

Під катом — спойлер!

Всі знають, що поїти ноутбука пивом несприятливо для його подальшої роботи. Хоча, його можна годувати цукерками. Ну, не прямо, а через спеціальний адаптер, що складається із користувача та велогенератора. Тобто, користувач трощить кондитерку, крутить педалі і отримує розважальний контент від свого електронного друга. Звісно, живити всю квартиру не вийде, але хоча-б саме необхідне — це було-б цікаво.

Такими були мої думки, коли я гуглив, для цікавості, велотренажер з генератором. Але у нас в продажу їх не знайшов. Проте я знайшов згадки на форумах, сповнені скептицизму. Тоді я згадав, що колись вивчав фізику і спробував порахувати.

Припустимо, я, молодий та умовно здоровий (недостатньо обстежений лікарями, тобто) неспортсмен, вийду по сходах на 15 поверх — це десь 50 метрів. Для мене це не буде проблемою, хоча, такий підйом буде відчутним. Нехай я важу 100 кг, тобто дію на опору із силою ~1000 Н. Для підйому мене на таку висоту знадобиться енергія 50000 Дж. Якщо погуглити калорійність кондитерки — то я не спалю і плитки шоколаду із російськомовною етикеткою (уже погодилися повернути українську, до речі). Припустимо, що нам, із усіма втратами на тертя та нагрівання, треба відбирати 100 Вт потужності — отже, наші 50000 Дж буде витрачено за 500 с. Нагадую, що нам потрібно за цей час випертися на 15-й поверх. Це 33 с/поверх, що для молодого, умовно здорового чоловіка, абсолютно посильно. Але нам потрібно видавати таку потужність впродовж двох-трьох годин — це щоб живити якогось ноутбука з модемом.

Хоча, якщо я дещо перебільшив втрати та потужність ноутбука з модемом + користувач дещо натренується, то зможе забезпечити собі вечір розваг із користю. І, на останок, нате вам відео, де одинадцять чуваків п’ять хвилин активно крутять педалі, щоб закип’ятити чашку води.

А, іще, може тут з’являться економісти із розрахунками вартості електроенергії та відновлення витрачених калорій — я десь в курсі цього, ідея не має на меті економити, просто якась компенсація гіподинамії для тих, хто багато сидить за комп’ютером.

До цих пір я вважав найбільшими збоченцями у світі Half Life творців Smod, але, насправді, то звичайні психи. А от справжні збоченці роблять на базі рушія Source класику:

Веселі датчани на якомусь там фестивалі авіамоделістів, заради розваги, швиденько зліпили із пінопласту, скотчу та інших підручних матеріалів велетенську (1:10) модель Douglas DC10. Засунули туди реактивний двигун, сервомотори і воно полетіло. Навіть рулі висоти на скотчі тримаються і частини корпусу теж ним зліплені.

На днях не полінуюся завести собі скриньку на abcdefghijklmnopqrstuvwxyzabcdefghijklmnopqrstuvwxyzabcdefghijk.com

punk e-mail

P.S. Скоро цей пост утягне павучок на punknews.ru

Сбьогодні пробував влаштувати невеличке трололо колегам-філософам питанням потрібності самої філософії. Колеги достойно відбивалися.

Kollentrollet

Фото чувака, який не переймається їх якістю.

Сторінки