11.08.2017 - 15:26
1. Гуцульщина захавала всіх туристів із Криму і не кашляє. Здається, захаває іще більше, якщо приїдуть. (А приїдуть, бо нещодавно поклали чудовий новий асфальт аж до Рахова) Тож сьогодні мова піде про натовпи народу в Карпатах, джипінг та торгівлю. А по горах ми іще походимо згодом.
В принципі, я сам собі злий Буратино, оскільки приїхав у дуже популярне місце Татарів, роздоріжжя між Яремче, Ворохтою та Буковеллю. Наступного разу обіцяю пошукати щось непопсове і малолюдне.
2. Перше, що кидається в очі — велика кількість позадорожників, що пропонують "джип-тури по Карпатах". В принципі, вони були й в 2013 році, проте в значно меншій кількості. Проте внутрішній зануда закликає бути уважними, оскільки замість джипінгу вам можуть підсунути ніссанінг, тойотинг, фордінг, уазінг і, навіть, газінг.
Часто гуцули чіпляють на свої позадорожні тарантайки великий український прапор, а деякі, для брутальності, принципово їх не миють — мовляв, дивіться, по якому гівну ми можемо проїхати.
Я вважаю, що їхати в гори можна лише коли у вас проблеми із ногами та серцем. В іншому випадку треба йти ногами, велосипедом, або верхи на конях. Міняти тишу та спокій Карпат на ревіння двигуна і сморід вихлопу — це варварство.
3. Чотири роки тому Ліснівський хребет був малолюдний, а тепер варто лише вийти на вершину, як ви почуєте музло і побачите це:
4. Окрім позадорожників у горах з'являються інші розваги, наприклад генделики-колиби. Одна будується коло гори Ліснів, друга вже приймає гостей на Маковиці, третю я бачив на полонині Хом'яків.
5. Коло Лісніва іще й побудували троллей.
6. Після обіду в це місце зібралася купа народу на машинах. Витоптано все.
7. Йдемо далі до полонинського господарства — я там хотів купити будзу. Там теж повно гостей.
8. Овець стало менше, а ціну на будз підняли огого. Я то взяв пару кілограм, аж надто цікавий продукт, але наступного разу треба пошукати якесь менш доступне для матрацного туриста господарство.
Добряче підняли ціни — при чому за час мого відпочинку — броварня "Гуцульське пиво" імені Мотрука. Продукт їх все так же смачний, але вже не факт, що я наступного разу там стану — 40 гривень за літр вже просять незалежно від сорту.
9. Ну й Говерла — куди без неї. Я не надто хотів сюди виходити, але вирішив перевірити, наскільки мені із невеликим досвідом сходжень буде легше на неї вийти, ніж тоді без досвіду. Перевірив — легше сходити, коли йдеш в індивідуальному ритмі. Так ось, зверху традиційно було багато народу.
10. Але й з'явилися торгаші — продають за тридорога каву, чай (якби я хотів чаю, узяв би свій великий термос) і медальки за взяття Говерли. Коло Заросляка традиційний базарчик також продає все, навіть дощовики та здає в прокат трекінгові палки по 50 гривень за годину. Ясна справа, що стоянка забита вщент.
Отже, повторюся — наступного разу буду шукати щось малолюдне і не затоптане. Подалі від дороги на Буковель. На цьому в мене все, далі буде іще вихід в гори, не перемикайтеся.