Туристичний елементаль

В Черкаси я, нарешті, вибрався, тепер час братися за Полтаву. Планую зробити це в кінці травня.

Що подивитися? Філіал київського авіамузею, особисто я хочу побачити Ту-95 та Ту-160 і влізти до кабін - пишуть, що можливо. Архітектура непогана в центрі є, музей Полтавської битви ну і деякі краєвиди.

В ідеалі, хочу в будні, четвер-п'ятниця, щоб менше було народу, проте, якщо витягну когось за собою, то можу і у вихідні.

Можливо вкластися з поїздкою в один день, але недешево, бо Хюндай. Виїзд з Києва поїздами Київ-Харків або Київ-Костянтинівка, відправлення 6:24 - 6:49, прибуття в 9:24 - 9:49. Назад увечері цими-ж потягами, відправлення в 19:42 та 20:15, прибуття близько 23-ї. Вартість квитка в одну сторону - 215 гривень. Можна іншими, дешевшими потягами, з ночівлею там - припустимо, в кімнатах відпочинку на вокзалі, але тоді загальна вартість вийде не меншою.

Ціна автобусний квиток дещо менша - 170-200 грн., проте він їде 5-6 годин (проти 3-х у Інтерсіті+) і одноденний варіант відпадає - тобто, загальна вартість з нічлігом буде, навіть, більшою.

Поки не знаю, скільки коштує маршрутка, але відчуваю, що такий вид транспорту не варіант.

Отже, пропоную приєднуватися до мене, тоді можете вносити свої пропозиції. Не перемикайтеся.

• Він чорний.
• Він великий.
• Він має підсвічування.
• Його створено для втіх.

Скоро я про нього напишу...

• Він часто заважає фотографувати.
• З ним неможливо домовитися.
• Його важко перехитрити.
• Йому начхати на закони.
• Йому неможливо пригрозити чи поскаржитися на нього.

Хто це?

Я тут вирішив не повертати Acer Aspire Z3-600 - він дуже гарно вписався в інтер'єр мого помешкання і, взагалі, я до нього звик.

В мене є три наплічника: один - маленький трикутний слінг через одне плече, якого мені колись подарували. Він замалий для мене. Є похідний китайський ноунейм, навіть не знаю точно, скільки літрів в ньому, десь 40-50. Він побував зі мною у більшості поїздок, ідеальний для одноденних вилазок - вентильована спинка з каркасом та вентильовані шлейки, регульована грудна стяжка, поясна стяжка з кишенею, нижній клапан, верхній клапан з відсіками і т. д. Але він страшненький для міста, та-й внутрішня організація не подобається моєму ноутбукові. Ну і великий столітровий Vertex, що дуже подобається студенткам.

Але мені то все мало - я хочу четвертого наплічника - міського, культурного на вигляд. Я, просто, тепер не уявляю інших способів переносити свої речі. Вимоги прості:

• Бюджет - 2500 одиниць багатостраждальної національної валюти.
• Об'єм - орієнтовно 30 літрів. Має поміщатися ноутбук (бажано 17"), фотоапарат з двома об'єктивами та спалахом, великий термос та бутерброди, парасолька ну і ще всякий дріб'язок.
• Кольори темні. Великих помітних написів не люблю.
• Стиль строгий. Мені подобається зовнішній вигляд фоторюкзаків, проте їх внутрішня організація не підходить. Суть в тому, що наплічник не має бути схожим на торбу і на парашут.
• Вентильована спинка, грудна стяжка. Пояс не обов'язково.

Як на зло, всі цікаві моделі виявляються відсутніми на складах. Звернувся до товариша, так той накидав посилань на тактичні рюкзаки - вони за характеристиками хороші, але зовнішній вигляд розлякає всіх студентів. Так ось болить уже дві доби голова, що обрати.

І, так, я мав необережність подивитися на продукцію National Geographic, вона, зараза, дорога, але класна.

Коли я написав огляд про Acer Switch 10, у ЖЖ вангували, що за таку критику мені більше нічого не дадуть на огляд. Користувачі цієї блогоплатформи люблять вагнувати у справі і без, навіть коли їх про це не просять. Саме тому я полишив ЖЖ, до слова. Але це я відійшов від теми.

А по темі - ЖЖсти виявилися неправі, мені дали. Гуртом, усім офісом давали. Потім наздогнали і ще дали. Шипіли щось там про продажі, косили погляди на якийсь дивний графік - я в них не розбираюся, коротше. Навіть дівчина на рецепшині, що минулого разу пригощала мене кавою, сердито дивилася з-під лоба і щось там бурчала про прогресивку, але я і в цьому не розбираюся.

Врешті, мені вручили велику й важку коробку, що я заледве притягнув додому, і сказали цього разу написати щось нормальне. Отже, скоро в моєму блозі нормальний огляд пристрою із великої та важкої коробки. Не перемикайтеся.

Цього разу я хочу зовсім трішки. Купити:

• Фотовідбивач. Так як він простий, то коштує недорого. Як варіант, змайструвати з підручних матеріалів, але чи буде тоді ним зручно користуватися.
• Об'єктив Геліос 81н — в нього різьба Nikon F, пишуть, що можна вчепити на такі апарати, як у мене. Фотографії, що я бачив з нього, мене спокушають. Ну, так, я в курсі, що там взагалі ніякої автоматики — але я і так вчора підсніжники повністю вручну знімав.

Поїхати:

• Полтава. Авіамузей, галушки, архітектура.
• Черкаси. Хороші люди.
• "Ніч в музеї" з Ярком на літнє сонцестояння. Drink must go on in.

Отже, на останок — підсумки по суті, по туризму. Ну і наміри на наступний рік. Планами обізвати це не можу, бо плани не збуваються — практично не збуваються. Єдине, що збулося — я хотів більше їздити — я став більше їздити. Але тут все просто — пошта ломиться від цікавих та вигідних пропозицій кудись поїхати від бородатих дядьків. Тому скаржитися на кількість поїздок цього року не приходиться.

Але мені цього мало — хочеться чогось більшого. Чого саме?

В 2013 році я думав, що не бухаю. Ну, тобто, це траплялося так рідко, що можна знехтувати і казати, що я геть "сухий". Потім я потрапив у погану компанію і наразі мене непокоїть те, що я занадто охоче беру участь у тактичних операціях по знищенню алкоголю. Підрахувати кількість випитого, навіть приблизно, не беруся, але варто зазначити, що цього року я почав пити коньяк (Закарпатський) та сухе вино, яких раніше не любив. Хоча, вдома я так і не п'ю.

Отже, серед іншого, на наступний рік варто обмежити споживання спиртних напоїв — щоб не робити слово "туризм" синонімом до слова "алкоголізм".

Зазвичай тихий, темний, холодний та сирий підвал сьогодні багатолюдний. Під стінами стоять ятки з діжками та батареями пляшок, зверху висять банери та прикраси, між ятками ходять натовпи люду і гомонять.

Коло однієї із яток стоїть чоловік в туристичній куртці із великим чорним пакетом одній руці і стаканчиком в іншій, з якого, зробивши розумний вигляд, плямкає червоний напій. Чи світло-жовтий. Після певних роздумів, в чорноту великого пакету пропадає ціла пляшка такої рідини, а чоловік неспішно йде далі.

Через пару годин, в номері готелю чоловік дістає із великого чорного пакету пляшки — світлі і червоні — і вони тут-же пропадають в бездонних глибинах іще більшого сіро-зеленого рюкзака. Ось де розмір дійсно має практичне значення. В рюкзаку вже є пляшки, покладені туди раніше і чоловік їх акуратно складає всі разом. Запаси на зиму поповнено.

В цілому, мені приємно, що читачі мого блогу не написали нічого вульгарного на мій вкид про розмір, що має значення — за винятком одного знатного пана, але я з ним іще розберуся. Як розгребу своїх 100500 фотографій — тим часом люди зі своїх телефонів та мильничок уже на всю катушку постять до фейсбучиків. А перед виїздом, я прийшов на роботу — з рюкзаком на спині, розмір якого привів у шок деяких студентів.