Цікаво, як знайти межу розумної економії?

В минулі роки для нового комп'ютерного класу ми мали купити ліцензійний Windows + Office. На той час ще офіційно в продажу був Windows 7. Я списався із Microsoft, де мені роз'яснили всю процедуру придбання ліцензій для навчальних закладів. У виділені кошти ми вписувалися і я обрав редакцію Professional для учнівських комп'ютерів, а на вчительський захотів Windows 2008 Server - це дало-б мені можливість зробити домен із усіма можливими плюшками - централізоване оновлення, керування обліковими записами студентів, всякі там обмеження через політики безпеки. Різниця між простішим варіантом з Home Basic за академічними цінами була мінімальною - бо домашня версія продається тільки за повною ціною, тоді як на Professional вони добре скидають.

І я уже домовився з фірмою, яка може розповсюджувати академічні ліцензії (Дрібном'які на пряму не торгують з кінцевими споживачами), але на шляху стало дві перешкоди. Перша - держказначейство, яке, на зважаючи на наявність коштів на рахунках, може дуже затримувати проплати. Через це щось купувати у комерційних фірм проблематично, так як не можливо домовитися за конкретні строки оплати. Друга - директору хтось шепнув, що можна дешевше нашукати ліцензій на Windows XP. Зі словами "Навіщо вам такий крутий хакерський Windows, ми візьмемо дешевший" він усе це зупинив. Ліцензій на ХР відразу не знайшлося, але на наступний рік їх, таки купили - дешевшим він не виявився, бо купували за комерційною ціною.

З одного боку, з ХР теж можна працювати, але в ній зустрічаються деякі косяки, яких у сімці давно немає - з приводу стабільності і зручності. Крім того, кожен комп'ютер працює по своєму - оновлюється по своєму, налаштування свої - звести все до спільного знаменника тільки ручками, розкидати новий софт - тільки ручками на кожній машині. Ось така економія.