Ми вже з вами відвідували астрономічну спостережну станцію в Лісниках, але тоді було багато студентів, які виконували лабораторну роботу і я близько до процесу спостережень не торкався. Та цього разу ми були лише удвох, я і Андрій Сімон, який виконував фотометрію зірок для своєї наукової роботи. Тому він встиг мені дещо показати і розказати детальніше про технологію фотографування зірок. Робота відбувалася на телескопі АЗТ-8 із діаметром головного дзеркала 700 міліметрів.
Насправді там немає нічого складного, проте якщо ви фотограф руками на звичайну фотокамеру, то деякі технологічні нюанси можуть порвати вам шаблони. Для початку, слід відкрити стулки купола і повернути їх у потрібний сектор неба. Більше того, їх треба раз у хвилин двадцять провертати — телескоп стежить за небосхилом сам, а ось купол — ні. І так всю ніч.
Далі відбувалася заміна фільтра масла і прокладок. Як і у звичайній фотографії тут фільтри використовуються активно, адже матриця чорно-біла. Тому астрономи роблять декілька послідовних знімків одного небесного тіла із різними фільтрами. Це дає змогу отримати інформацію про фізичні характеристики об'єктів спостережень.
Фільтри розташовані у барабані, який може автоматично їх змінювати. Тобто, вам не потрібно лізти у телескоп взагалі, все керується дистанційно із комп'ютера: зміна фільтрів та експонування. Камера спеціалізована, роздільність трохи більша, аніж 1000 на 1000 пікселів, проте ціна як у автомобіля. Розмір пікселя, по ходу, кінський — 9x9 um (мікрометрів).
Звикли до дорогих об'єктивів із складною системою лінз? В астрономії все набагато простіше — дзеркало телескопа, фільтр і матриця. Все, нічого складного!
Тепер час фокусуватися. Це робиться також дистанційно із комп'ютера. Але ви можете спитати — навіщо фокусуватися на фіксованому об'єктиві, який завжди дивиться у нескінченність? Просто об'єктив настільки великий, що грає роль його лінійне розширення при зміні температури повітря.
Матриця у астрофотокамері має серйозне охолодження — влітку температура становить -30°С, взимку може всі -55. Отже, за мірками нормального фотографа, охолоджена матриця із пікселем кінського розміру не повинна шуміти взагалі. Але ні, шуми там страшні навіть при мінімальній витримці. Час експозиції, до слова, сягає від кількох десятків до сотень секунд.
Астроному не слід постійно натискати спуск, він може автоматизувати цей процес — приміром, налаштувати автоматичну серію знімків із різними фільтрами (нагадую, що вони міняються за командою із комп'ютера). Простими словами — брекетинг за фільтром. У цих ваших Кенонах та Ніконах такого немає і не передбачається. Ось необроблений знімок:
Як я уже писав минулого разу, перед спостереженнями астроном робить калібровочні знімки при закритому телескопі, які потім використовує для чищення отриманих зображень. Тому результат виходить уже більш красивий.
Ось ті кольорові знімки, що ви бачите у науково-популярних виданнях чи передачах, то результат іще більш серйозної обробки, космос він не такий барвистий. Ба більше, метою даних спостережень було не створити фотографії ділянок неба, а провести фотометрію — тобто заміряти, скільки світла і якого надходить від світил, а результати — числа в табличці. Ось необроблений знімок іншої ділянки.
Щоб не проспати і вчасно повертати купол, а також заряджати телескопу нові завдання на зйомку, Андрій наводив будильник на кожних двадцять хвилин. Тепер я ненавиджу Скрябіна "Порш пана мера". Оброблений знімок.
Травнева ніч була короткою, тому і моя розповідь також не довга. На сьогодні все, не перемикайтеся.