18.07.2016 - 22:08
В попередніх оглядах фотокамер я писав про те, що люблю великі чорні дзеркалки, проте двічі поспіль брав досить компактні зразки. Але я не хочу, щоб ви вважали мене базікалом, тому сьогодні виправлю ситуацію.
Іще, в коментарях до огляду Fujifilm X-E2s читачі скаржилися, що камера досить дорога. Воно і справді, ви можете купити якийсь недорогий Canon EOS 1200D чи Nikon D3300, що по цифрах в характеристиках ніби такі само, тільки менш компактні, та взяти до них пару недорогих об’єктивів.
Лише тільки коли ви берете в руках Fujifilm, то розумієте, що ті двадцять з лишком тисяч гривень — цілком нормальна ціна за камеру, якою можна легко знімати птахів в польоті на фоні ясного неба відразу у JPEG.
Сьогодні я розповім, на що вам і справді доведеться спустошити свою кишеню і гарно подумати, чи потрібен вам такий дорогий апарат. Вітайте — велика чорна повнокадрова дзеркалка Nikon D750 вартістю близько 45 тисяч гривень.
Даний допис є продовженням тої думки, що я почав у із Nikon D610.
Якщо розглядати цей апарат сам по собі, то він чудовий. Ергономічний дизайн, правильно розташовані елементи керування, що дозволяють не лазити в меню під час зйомки, великий інформативний видошукач з сіткою та індикатором нахилу. Процесор Expeed 4 та модуль фокусування Multi-CAM 3500 II з 51 точкою і ефективністю в діапазоні -3..+19eV такі само, що встановлюються на старшій моделі Nikon D4s. Два гнізда для карт пам’яті, велика кількість роз’ємів для підключення всіляких аксесуарів та бездротове керування спалахами роблять фотокамеру чудовим інструментом для продуктивної й творчої зйомки.
Суб’єктивно камера також приємна у користуванні, особливо в парі з об’єктивом Nikon 24-70, про який я уже писав гарні слова. Вона дозволяє фотографу зосередитися на творчій складовій і менше думати про технічні нюанси. Важкуватий апарат, в сумці відчувається, але ця маса цілком виправдана.
Незважаючи на всі ці чудові характеристики, Nikon D750 вважається любительською камерою. Зокрема тому, що в старших, професійних, моделях по іншому влаштовані елементи керування, немає автоматичних та сюжетних режимів, присутній синхроконтакт для спалахів та менший час синхронізації із спалахами — 1/320с проти 1/250с в старших любительських моделях.
Попри всі ці чудові слова, залишається один маленький пунктик, що не дає мені спокою. В пам’яті пробуджуються спогади про те, що щось не так в D750 попри всі його переваги. Щось таке ми раніше бачили. І це був Nikon D7200. До цієї весни це була найстарша камера із матрицею формату APS-C. Вона має ті самі 24 мегапікселі, обладнана процесором Expeed 4, модулем фокусування Multi-CAM 3500II із 51 точкою, має практично аналогічний корпус та елементи керування. Порівняння характеристик не дає ніяких суттєвих відмінностей окрім матриці, єдина зовнішня різниця — поворотний екран у Nikon D750, але, на мою думку, це дрібниця. І коштує D7200 вдвічі менше за свого повнокадрового брата. За що, Nikon?
Тобто, щоб отримати вдвічі більший шматок кремнію із світлочутливими елементами, треба вдвічі більше заплатити, ніби всі інші складові фотоапарата просто нічого не коштують?
Але є іще одна фотокамера, з якою ми уже знайомі і вона стоїть посередині між D7200 та D750. Це Nikon D610, найдоступніший повнокадровий апарат від Nikon і коштує він близько 30 тисяч гривень. При цьому він має простіший та менш чутливий модуль автофокусування на 39 точок і процесор Expeed 3, що виливається наприклад у більш скромний фреймрейт при зйомці FullHD відео. Є також невелика різниця у керуванні та видошукачі, проте вона несуттєва.
Як бачимо, не тільки матриця грає роль у ціні фотокамери. Ковтнувши гірку фінансову пігулку, спробуємо розібратися, що злий Nikon пропонує разом із гордими літерами FX на корпусі камери. Коли я тестував Nikon D610, то знайшов, що він не надто відрізняється по шумах від D7200, хоча якась різниця є. Однозначно більше можна закривати діафрагму — дифракцію можна роздивитися аж на f/16-f/18, а якщо не придивлятися, то можна закривати до f/22. Окрім того, для повного кадру, Nikon випускає повний спектр гарних професійних об’єктивів, тоді як для кропу їх не так багато.
При тестуванні Nikon D750 я знайшов іще одну перевагу повного кадру — динамічний діапазон. Я прогулявся по Подолу в обід сонячного дня і спеціально знімав деякі будівлі з тіньової сторони проти яскравого неба. І отримана картинка мені дуже сподобалася — навіть не довелося нічого витягувати, максимум це невелика експокорекція.
Ось вам іще кілька довільних фотографій.
Підсумовуючи, зберемо до купи всі переваги D750 проти його кропнутого брата:
- Збільшений динамічний діапазон;
- трішки кращі характеристики по шумах;
- можливість більше закривати діафрагму;
- повний спектр фірмової професійної оптики.
Ну а тепер повернемося до фінансового питання. Чи варто купувати таку камеру? Яку з цих трьох камер краще купувати?
Особисто моя думка така: якщо є гроші на Nikon D750 і об’єктиви до нього, то брати його, якщо немає, то брати D7200. D610 це той випадок, коли вам ну дуже треба повний кадр, але на D750 трохи бракує коштів. Але це в тому випадку, якщо ви знімаєте багато, швидко і в складних умовах.
Якщо ви знімаєте не поспішаючи і у власне задоволення, не партеся, беріть Nikon D5500. Приміром, наразі я мандрую мало і знімаю також мало, тому зараз мені такий монстр просто не треба. Хоча, якби доводилося знімати більше, то дуже хотів би.