15.07.2013 - 20:41
Позавчора до мене наскочили гості і я мав клопоту чимось їх розважати, зокрема, показати, що Біла Церква — це не якийсь Богом забутий райцентр, а цілком цікаве, культурне та древнє місто — навіть старіше за якийсь там Львів. І що, окрім генделиків у БрУМі, тут є ціла купа самих різноманітних інших генделиків на що подивитися і чим зайнятися. Я уже мав досвід вдалого супроводження гостей по місту — його навіть назвали чистим та охайним. Цього разу я пригадав, що колись недорого катався на катамарані, якого можна було взяти коло рятувальної станції за міським пляжем. Але їх там не виявилося, проте коло невеликої пристані стояв страшненького вигляду теплоходик Юр’їв і пропонував за 30 гривень цілу годину катати по Росі. Що теж дешевше, ніж у Києві. Сам теплоходик я не сфотографував, але гадаю, якщо схочете — то знайдете, там він один, на відміну від цілого шобла прогулянкових плавзасобів на Поштовій площі. Отже, ми в нього сіли.
1. На верхньому майданчику виявилися рятувальні круги, що вселяло надію благополучно дістатися до берега. Як виявилося, на борту навіть туалет є, хоча я туди не заходив.
2. Юр’їв — стара, слов’янська назва Білої Церкви, заснованого Ярославом Мудрим у 1032 році. На берегах видніється, здебільшого, одноповерхова забудова приватного сектору та пляжі. Міський, від якого ми відбули, є найбільшим. Скрізь активно кипить життя — там купаються, там рибалять.
3. Судно йде дуже повільно, нас обгонять на байдарках, не кажучи вже про моторні човни.
4. Місто розташоване в більшості на лівому березі ріки, а те, що на правому — іменується Заріччя. Воно заросле по саму воду і там є багато затишних прихованих куточків, де можна порибалити або в самоті скупатися. Ну, відносно в самоті, бо по Росі туди-сюди снує теплохід.
5. Байдарочники уже встигли зганяти на кінець маршруту, розвернутися і знову зустрітися з нами.
6. Маршрут пролягає від міського пляжу десь до району вулиці Сломчинського — судно розвертається недалеко від дерев’яного пішохідного моста і за течією повертається назад — тому дорога до пляжу швидша. Я спочатку подумав запитати у екіпажа, чи не роблять вони більш тривалих прогулянок, проте сам зрозумів, що це найтриваліша прогулянка, яка можлива на цьому відрізку Росі — під дерев’яним мостом судно не пройде, а з іншого боку, недалеко в низ по течії від пляжу, є гребля. Якщо кататися на маленькому човні, то уверх по течії все одно далеко не зайдеш, бо там гребля Трущанського водосховища.
7. На Юр’єві є дві палуби — нижня, перед рубкою і верхня, за рубкою, над мотором та туалетом. Для огляду вона зручніша, та-й рятувальні кола прямо під рукою, тільки, інколи, чути сморід від вихлопів. На цьому ми повертаємося назад до берега і будемо завершувати нашу розповідь.
