Туристичний елементаль



Вступ

Тут замишлявся шматок художнього тексту про молодь мегаполісів, тусовки вуличних гонщиків, гучний зухвалий реп, дівчат в негліже, які крутять попами танець неправильних бджіл тверк та появу основного об'єкта цього допису в клубах сценічного диму, лазерних променях, мерехтіннях ядучо-зеленого неону та інших гідних понтах, проте муза не прилетіла цього разу до мене, тому задовольняйтеся звичайним оглядом. Хіба що цей текст сам по собі вже художній вступ.

Модельна лінійка Acer Aspire V Nitro – ноутбуки з підвищеною продуктивністю і зубастою ціною, так звані DTR – тобто, мобільні комп'ютери, розраховані на заміну настільних при виконанні більшості завдань, від роботи із відео та фотографіями до великих ігор. Спочатку я думав, що це ігрова серія, і, навіть, в нещодавньому анонсі згадав за розваги, проте це все-ж більше робочі системи — у них строгий дизайн і відсутні всякі геймерські заморочки.

Власне, лінійка досить широка — ноутбуки виконуються в 15” та 17” корпусах, оснащуються процесорами Intel Core i5 та i7, від 8 до 16 ГБ мізків, відеокартками GeForce 840M та GTX 860M з 2-4 ГБ власної відеопам'яті, матовим FullHD або 4К екраном з IPS матрицею, жорсткими дисками на 1-2 ТБ плюс системний SSD носій до 256 ГБ ну і різними іншими принадами. Найбільш напічкані плюшками апарати обзивають Black Edition і один такий мені обіцяли дати в загребущі руки на огляд. Проте його вчасно не повернули до офісу (Тут якраз вийшла GTA V для ПК. Збіг обставин? Не думаю!), то-ж мені довелося вдовольнятися демонстраційним екземпляром із Core i5, скромними 4 ГБ оперативної пам'яті та всього-лише 60 ГБ системним SSD та клавіатурою без кирилиці – такої модифікації взагалі немає ніде в продажу.

1. Фон на знімку спеціально для post-factum'a, не "ад і яд", як в попередньому огляді. :)

В тім, навіть цей скромний ноутбук дуже гарно впорався зі своїм завданням, забезпечивши приємне та продуктивне користування, про що я вам зараз і розкажу. Так, не про трансформери і не про моноблоки-планшети, а про нормальний класичний ноутбук, у якого навіть екран не сенсорний. То-ж насолоджуйтеся, бо в подальших планах дістати на огляд знову щось нестандартне.

Характеристики

• Процесор: Intel Core i5-4200H, 2,8 ГГц (автоматично розганяється до 3,4 ГГц);
• Оперативна пам'ять: 4 ГБ DDR3;
• Відео: NVIDIA GeForce 840M, 2 ГБ власної пам'яті;
• Носії: 60 ГБ SSD + 500 ГБ HDD;
• Екран: IPS 1920x1080, матовий.

2.

Загальний огляд

Ноутбук має чорний строгий дизайн — такий не соромно покласти на стіл в офісі, звісно, якщо там не повернуті на Маках. У нього досить тонкий і дуже великий корпус — площа панелі десь як пів Ватикану, тому до мого міського рюкзака не поміщається (в туристичний зі свистом зайдуть весь Ватикан і Монако зверху можна заштовхати, тільки помнеться трішки). Корпус весь виконаний із приємного на дотик пластику, навіть задня частина, що пофарбована “під метал” і мені це не дуже подобається, оскільки при інтенсивному тяганні ноутбука, срібляста фарба зітреться і апарат матиме негарний вигляд. Але нехай — DTR типу має стояти на столі, тому нічого не зітреться.

3.

Відкриваємо екран — кришку можна підняти однією рукою, ніяких защіпок немає, панель тоненька, проте з досить широкими рамками. Екран у Aspire V Nitro дуже гарний — це одна із сильних сторін даного ноутбука. Чудові кольори, висока яскравість та широкі кути огляду відповідають нормальному настільному монітору і дозволяють комфортно працювати з фотографіями.

4.

Клавіатура ноутбука велика, з цифровим блоком і має червоне підсвічування. Журналісти скаржаться, що в ній не регулюється ніяк яскравість, та я не знайшов у цьому проблеми — в тім, у темряві я не маю звички працювати. Клавіші приємні на дотик, м'яко та тихенько натискаються. Тільки, чомусь, немає індикаторів Caps Lock та Num Lock.

5.

Ліворуч ми бачимо привід оптичних дисків — у Black Edition там Blu Ray, в інших моделях простий Multi CD-DVD, та два виходи USB 2.0, що знаходяться близько один до одного. Справа ми бачимо LAN, HDMI, два трішки рознесених USB 3.0, комбінований аудіовихід та кардрідер. Власне все, стандартна ноутбучна конфігурація.

6.

7.

Ложка дьогтю в бочці меду — ні, не клавіші керування курсором, бо практично всі виробники ноутбуків роблять їх такими. Хоча, на панелі лептопа, площею як палуба супертанкера Jahre Viking, на мою думку можна було-б знайти місце для нормальних клавіш-стрілок. Так от, ложкою дьогтю виступає тачпад — він великий, він Synaptics, але він, по перше, не має окремо винесених клавіш — вони під сенсорною панеллю, що не завжди зручно, а, по друге, він вийшов якимось дубовим — часто доводиться тицяти сильніше при спробі прокручувати або викликати контекстне меню двома пальцями.

Я звик, що у Synaptics є гарна панель налаштувань, проте в Acer замінили стандартні драйвери якимось модифікованими, що такої можливості не надають, а скачані із сайту виробника тачпаду не встановлюються. Отже, великий перестиглий помідор готується до польоту на Тайвань по балістичній траекторії.

На нижній панелі ноутбука знаходяться динаміки та решітки вентиляції. Звук нормальний, проте чогось особливого я в ньому не почув. Вентилятора в ноутбука два — для процесора та для відеокартки. Крім того, виробник декларує систему запобігання запиленості — Acer DustDefender, суть якої полягає в тому, що вентилятори раз у три години активно крутяться назад і видувають всі частки назовні. Десь читав рекомендацію обов'язково використовувати такі ноутбуки із підставкою, вона в мене є для цього.

8.

Якщо навантаження низьке, то ноутбук працює безшумно, при запуску ігор починає доволі голосно шуміти своїми двома вентиляторами. В деякі моменти в корпусі щось злегка торохтіло, ніби приглушений звук від велосипеда, яким наїхали на ямку.

Продуктивність

Іще одна сильна сторона Aspire V Nitro — це швидкість його роботи. Двоядерний Core i5 4-го покоління не поступається в швидкості роботи з фотографіями чотириядерному Core i7 3-го покоління із мого ноутбука. SSD носій не заставляє чекати при запуску операційної системи та програм — дуже приємно працювати з таким швидким комп'ютером. В тім, його ємність — 60 ГБ не дозволяє встановити туди багато ігор, тому їх доводиться розмішувати на звичайному жорсткому диску, ну і чекати завантаження довше.

9.

Я встановив на ноутбук традиційно RAW Therapee і свій ліцензійний 3ds Max. Обробка одного RAW-знімку ноутбуком займає приблизно 5 секунд, як і на моєму Dell. Іще я спробував рендеринг анімації із стандартного набору 3ds Max – шматочок фільму Аватар ролик намалювався трохи менше як за три години. (Автор анімації Daniel Martinez Lara). При чому, під час рендерингу, система дозволяла абсолютно нормально займатися іншими справами без гальм.

Високої автономності від такого ноутбука чекати, звісно, не варто — під високим навантаженням я посадив акумулятор трохи більше, як за годину, з невеликим можна пропрацювати більше трьох. Батарея не знімається, тому присутня дірочка Reset.

Ігри

Ігрова продуктивність, за результатами 3DMark, у даної модифікації не дуже висока — приблизно рівна моєму настільному комп'ютеру з Radeon HD 6850, який я оновлював у 2011 році — в тім, на сучасні іграшки поки вистачає нормально. Хоча, з іншого боку, 2 ГБ відеопам'яті дозволяють завантажити кращі текстури та увімкнути більшу дистанцію промальовки, ніж на моєму десктопі, що для ігор з відкритим світом є краще.

В принципі, ви зможете пограти на середніх, а то і вище середніх налаштуваннях графіки у більшість нових ігор — хоча, якщо дивився на системні вимоги 3-го Відьмака — так, напевне, не потягне. (GTA V має гарно піти). А якщо не гнатися за найновішими ААА-проектами, то вам його вистачить надовго.

10.

Судячи із оглядів версії Black Edition в інтернетах, він по графіці десь втричі продуктивніший, то-ж мої загребущі руки чешуться спробувати колись і його.

Aspire V Nitro і Linux

Для того, щоб спробувати Linux на пристроях із передвстановленим Windows, я використовую док-станцію, в яку вставляю окремий жорсткий диск виключно для експериментів — правда це дещо сповільнює роботу. Проте openSUSE 13.2 поставився на ноутбук без ніяких претензій — абсолютно все — мережа, відео, звук, інше — завелося під час інсталяції автоматично. На цьому по Linux було-б усе, проте є один маленький нюанс — під ним зовсім по іншому працює тачпад — він взагалі не тупить і для нього доступна панель налаштування Synaptics. Він дуже легенько натискається і чітко реагує на всі жести — просто казка, а не тачпад! То-ж пафосно робимо висновок, що це перший пристрій в моїх руках із передвстановленим Windows, на якому Linux працює краще — хоч це і через прорахунок розробників, в сторону яких полетів великий перестиглий помідор.

Висновки

Отже, маємо продуктивний ноутбук із якісним екраном, гарною клавіатурою і строгим дизайном, чудовий для щоденної роботи. Ціна, з нинішнім курсом національної валюти, страшенно кусача — в каталогах можна знайти різні модифікації за ціною від 25 до 32 кілогривень. Якщо рахувати без інфляції, то 8-11 кілогривень — це була цілком адекватна ціна за таку комплектацію (нагадую, що вона краща, ніж у демонстраційного взірця, оглянутого мною). Що цікаво, в Україну поставляються моделі, у яких маленький SSD лише для кешу.

Є певні недоліки, зокрема, прорахунок виробника з драйверами на тачпад і певні зауваження по корпусу, але, в цілому, я-б користувався, навіть цим демонстраційним екземпляром.

11.

Схожі дописи по темі:

• Acer Aspire P3, хотів взяти на огляд, але не вийшло, тому задовольнявся надісланими знімками. В майбутньому може і візьму — пристрій хоч і трішки застарілий, проте в ньому серйозна начинка.
• Acer Switch 10, мій перший огляд.
• Acer Aspire Z3-600, планшет для великих людей.
• Qumo Libro II — насправді, це мій перший огляд.

Якщо в кого є питання, чому на оглядах тільки Acer — давайте щось цікаве від інших виробників, буду оглядати. Огляди некомерційні, ні я, ні мені ніхто не платить, а я пишу не прикрашаючи.