28.03.2013 - 19:59
63. Продовжимо нашу екскурсію фізкабінетом і, як я обіцяв, на закуску саме цікаве. Сподіваюся справдити ваші сподівання. Для початку згадаємо незлим тихим словом Георга Ома і прилад його імені. Конструкція установки така, що ми не зчитуємо показники із шкали - ми крутимо ручки до тих пір, доки на індикаторі не стане нуль. А опір дізнаємося із ручок.
64. Магазин ємностей.
65. Індикатор іонізованих частинок.
66. Сучасний бізнес шукає нові можливості заробити грошей та зекономити на всьому. Виник навіть вислів - торгівля повітрям, хоча, як показує практика, це не завжди метафора - ви можете купити балончик зі стисненим повітрям для очищення електронних схем. Так ось, якщо ви торгуєте цукерками, то вам потрібно їх зважити. Якщо ви торгуєте повітрям, то теж не заважало-б його зважити. Відкриваю чергову коробку, у якій знаходиться куля для зважування повітря. Важимо її, викачуємо з неї повітря і знову важимо. Мета проста - показати учням, що повітря має масу, бо здійснювати більш-менш точні вимірювання в умовах шкільного кабінету фізики у вас не вийде. Але початок покладено - діти дізнаються фізичні основи сучасної економіки.
67. Наступний прилад пояснює школіям, що вираз "знання - сила" теж є не завжди актуальний. Бо якщо у вас в голові торічелієва порожнеча, тобто вакуум, то у вчителя може не вистачити ніяких знань щоб розтягнути вас за вуха... . Коротше, складаєте ці дві половинки до купи, викачуєте з них повітря і даєте пробувати всім охочим силачам класу розтягнути ці дві півсфери.
68. Промисловий герцметр.
69. Демонстраційний гальванометр має декілька клем для підключення в режимі вольтметра чи амперметра на прямий чи змінний струм. Звісно і декілька шкал, які можна міняти місцями.
70. Рамка, котушка, соленоїд.
71. Стенд для демонстрації поздовжніх та поперечних хвиль. Самому утримувати ручки ззаду і, одночасно, фотографувати не вийшло, тому картинка не дуже мальовнича, але суть, гадаю, зрозуміла.
72. Моя улюблена установка - електрофорна машина. Полегшений варіант помножувача напруги із попереднього допису - можна давати в руки дітям. Якщо звести кульки на достатньо близьку відстань і гарненько покрутити, то різниця потенціалів пробиває повітряний проміжок між ними і машина гучно каже бабах. Якщо підключати султанчики, то можна демонструвати дію електричного поля. Як генератор не годиться, оскільки генерує мало заряду. Даний екземпляр уже досить зношений, тому бабах не вийшло.
73. Лічильник імпульсів - підключаймо до індикатора іонізованих частинок, дивимося, як біжать цифри - тепер ми знаємо, скільки у нас в повітрі радіоактивних частинок. Як варіант - підключаємо телеграфний ключ, запасаємося попкорном та дивимося сферичний бойовик у вакуумі епохи VHS, бажано у перекладі Володарського, де підраховуємо кількість невинно убієнних Шверценегером супостатів.
74. Іще один цікавий прилад - генератор коливань. При нас його підключали до динаміка і демонстрували, що таке акустичні коливання. Звук частотою 20 Гц нагадував звук двигуна чоппера, далі переростав у протяжне у-у-у-у-у, далі, під хіхікання "полетіли!" у протяжне і-і-і-і-і, а потім виясняли, у кого вищий частотний поріг слуху - я переставав чути десь на 17 кГц.
75. Призми та фільтри.
76. Поняття зеленого не маю, що це за прилад, але в нього можна заглядати
77. Лазер. В силу невідворотної дії закону Дарвіна, вчителі бояться його демонструвати.
78. Прилад для вивчення законів тертя.
79. Чорний чемоданчик в студію! (грає музика, красива дівчина заносить чемоданчик і кладе на барабан) 100 гривень і я не відриваю цей чемоданчик. 200 гривень. Гаразд, 500 гривень. Відкривати? 500 гривень, подумайте, такі гроші на дорозі не лежать. 700 гривень? Відкривати? Ну гаразд.
80. Я чемоданчика відкрив - до слова, їх там лежало з десяток. Набір юного фізика - важки, пружини, лінійки, пробірки, трубки, інструкція із лабораторними роботами. 1991 рік. Я мало не просльозився - тоді таке виготовляли для дітей, як і багато чого іншого. Тоді вірили, що знання то сила, яка все-ж може здолати торічелієву порожнечу. Зараз зневірилися. Радянська система освіти, принаймні, була чимось забезпечена.
81. Набір ареометрів. Прилад призначено для вимірювання густини рідини, в яку його занурюють.
82. В народі його називають спиртоміром.
83. Прилад для демонстрації невагомості. Всередині батарейка типу "Крона", лампочка та спеціальний контакт, що замикається під дією сили тяжіння.
84. В інструкції написано, що його треба кидати із висоти більше, ніж пів метра - тоді важок всередині перестає замикати контакти і лампочка гасне. Чи навпаки, загоряється, я не перевіряв. Але суть в тому, що у вільному падінні гравітація не відчувається і це використовують для тренування космонавтів - спеціальний літак летить по параболічній траєкторії у і певний час всі в салоні вільно літають.
85. Далі із коробок дістали різноманітні електронні конструктори - це, скоріше, для гуртків, а не для уроків, проте їх там теж дуже багато.
86. Оптичний конструктор - джерело світла, лінзи, фільтри, щілини.
87. Радіоконструктор. Підключай і слухай kiss.fm
88. Сегодня отец купил мне новый колонки, теперь все конец, соседи вешайтесь, подонки. Наступний радіоконструктор дозволяв зібрати підсилювача. Майже як зараз можна зібрати системного блока.
89. Навіть паяти багато не треба - корпус, плати, блок живлення, все - тільки складай і слухай.
90. Ну і на останок, на світ показався іще один осцилограф. Коли я навчався, то його не бачив, натомість коло вчительського стола красувався значно більший. Прилад, як бачите, робочий і, підключаючи до нього генератор звукових коливань, я отримав ці самі коливання на екрані. Що цікаво, генератора я, навіть, не увімкнув, тільки підключив один провідник і на екрані з'явилися криві - напевне, спрацьовував якийсь конденсатор. Якби було два генератори, можна було-б помалювати фігури Ліссажу, перемкнувши розгортку осцилографа по осі Х на зовнішнє джерело. Колись я їх малював в університеті.
Ну і на останок - інколи хочеться повернутися і повикладати фізику в тому кабінеті.