Туристичний елементаль

Я довго чекав цю камеру на тест і нарешті я її отримав. А тепер, після тесту, я вже другий тиждень пишу на неї огляд — просто в мене закінчилася відпустка і було трохи замало часу. Але нарешті я його написав. Вітайте — флагманська камера Fujifilm X-Pro2.

А для повного задоволення я взяв її на тест із новим об'єктивом Fujifilm XF 100-400 f/4.5-5.6 R LM OIS WR. Так, вміст мого рюкзака коштував як автомобіль або топовий ігровий ноутбук.

1. На жаль, виїхати кудись далеко цього разу не вийшло, тому я списався із бьордвотчерами і пішов стріляти пташечок за Вирлицю коло Бортницької станції аерації. Туди найкраще приходити взимку, бо вода у каналі не замерзає, що приваблює велику кількість пернатих.

Основні характеристики Fujifilm X-Pro2

• Матриця: 24 МП, APS-C, X-Trans CMOS III
• Байонет: Fujifilm X
• Процесор: EXR X-Processor Pro
• Формат знімків: RAW (RAF), JPEG
• Розмір кадру: 6000x4000
• Точки фокусування: 273 всього, 77 фазових.
• ISO: 200-12800, розширений режим від 100 до 51200.
• Діапазон витримок: 30-1/8000
• Відео: FullHD@60fps
• Видошукач: Оптико-електронний, три режими: повністю електронний, два режими оптичного із електронним асистентом.
• Дисплей: 3", без сенсора та поворотного механізму, 1620000 точок.
• Карти пам'яті: 2хSD, три режими: заповнення, копія, RAW+JPEG.
• Роз'єми: синхроконтакт для спалаху, USB, HDMI, мікрофон/пульт
• Акумулятор: 1260 мАг, Li-Ion
• Додатково: WiFi

Вигляд та органи керування

2. Спочатку про саму фотокамеру. X-Pro2 виконана у простому класичному стилі і продається лише в чорному кольорі. Камера на вигляд доволі скромна, вона не кричить усім оточуючим "я коштую як автомобіль" і не бундючиться хіпстерським вінтажем. Схоже, що виробник позиціонує X-Pro2 як професійну, а не іміджеву камеру.

З професійними камерами її ріднить також відсутність вбудованого спалаху. Камера виконана у вологозахищеному корпусі із магнієвого сплаву. Як у всіх моделях Fujifilm є два затвори — механічний та електронний, що значно розширює діапазон витримок.

3. А ззаду багато кнопочок. Насправді, увагу привертає джойстик — те, чого не було раніше у фотокамерах X-серії. Він слугує для вибору точки автофокусу і ми його можемо бачити у дзеркалках професійного класу. Це дуже зручна штука, так як в інших камерах Fujifilm я мусив викликати режим вибору точок за допомогою однієї із програмованих кнопок.

Також джойстик працює при перегляді знімків — він або перемикає кадри, або дозволяє пересуватися по збільшеному кадру. Інші елементи керування розташовані переважно справа, а екран зміщено максимально ліворуч, що дозволяє керувати камерою однією рукою і на вигляд нагадує професійні дзеркалки.

Екран у камері простий тридюймовий, без поворотних механізмів і сенсорного керування.

4. У X-Pro2 ми бачимо цікаве виконання диску витримки — він поєднаний із диском чутливості, для використання якого треба підняти кільце. З одного боку це цікаве рішення дозволяє не захаращувати корпус камери елементами керування, з іншого ISO не поміняєш швидко на ходу, тоді як витримку можна крутити пальцем, дивлячись у видошукач. Утім, я не вважаю, що для конкретно цієї камери це є проблемою через достатню малошумність її матриці. На диску чутливості видно значення від 200 до 12800, а також Lo — 100 та Hi — 25600 або 51200.

Як і в інших камерах лінійки, кнопка спуску дозволяє використання механічного тросика і мені цікаво, чи хтось ним користується в епоху електронних пультів та WiFi.

Диск компенсації експозиції має значення від -3 до +3 і положення С, в якому керування експокорекцією передається на передній командний диск.

На презентації X-Pro2 в авіамузеї, коли я тримав цю камеру в руках, то не зміг швидко розібратися із керуванням. Гадаю, це тому, що Fujifilm замовили кейтерінг із алкоголем, я встиг тяпнути на голодний шлунок кілька келихів сухого білого вина зі скромною закускою та був збуджений. Просто тепер я легко розібрався із керуванням без читання нудної інструкції.

5. Продовжимо знайомство із камерою, спереду ми бачимо великий оптико-електронний видошукач, по іншу сторону байонета є важіль керування ним, такий, як ми бачили у X-100T. Про це я напишу далі детальніше. Кнопка на важелі дозволяє змінювати призначення. Знизу під видошукачем традиційно розташований важіль перемикання режиму автофокусу.

Також на передній панелі присутній командний диск, який, як і на задній панелі, можна натискати і призначати на це функцію. Взагалі, диски та програмовані кнопки у камерах Fujifilm зроблені зручно і дозволяють досить багато налаштувань під користувача.

6. А ось входів та виходів у X-Pro2 якось малувато у порівняння з тим, що я бачив у "любительських" дзеркалках Nikon. Синхроконтакт, USB, HDMI та вхід для мікрофона, поєднаний із дротовим пультом. Серед іншого, відсутній роз'єм для додаткової батареї, що є у X-T1.

7. Іще одна "професійна" риса — це використання двох карт пам'яті, що можуть працювати в трьох режимах — послідовне або одночасне наповнення та RAW+JPEG на різні карти. Утім, карти лише SD-формату, а Compact Flash, який я бачив у професійних камерах від Nikon чи Canon, тут не використовується

Видошукач

8. Окрема пісня про оптико-електронний видошукач — він тут схожий на те, що ми бачили у X-100T. Він не такий великий, як вбудований кінотеатр у X-T1, проте достатньо гарний та інформативний. Вибачте за якість знімків з видошукача, несвіжий телефон Lenovo краще не дає, а по іншому я поки не знаю як.

9. Окрім параметрів зйомки, тут відображається шкала глибини різкості, фокус-асистент (виділення кольором або роздвоєне зображення) і все те, що можна побачити на екрані.

Я здебільшого користувався електронним режимом, проте в оптичному також висвітлюється необхідна інформація.

10. Камера має 273 точки фокусування із яких 77 центральних є фазовими. Ця дуже крута цифра може змусити вас очікувати від X-Pro2 чуда. Тобто, вона нормально фокусується, але якихось неймовірних результатів ви не отримаєте.

11. Можна обрати фокусування за 77 точками, при чому камера перемкнулася в цей режим коли я обрав центрозважений автофокус.

Обшукав усе меню і не знайшов віртуального горизонту та гістограми в реальному часі під час зйомки. Може погано шукав, не буду записувати це у недоліки.

12. В оптичному режимі видошукача зображення йде не через об'єктив, як у класичних далекомірок, тому камера намагається прорахувати область видимості об'єктива і малює рамку, що показує межі кадру. Проте на близьких відстанях вона не відповідає дійсності — батарейка в кадрі по центру, дивіться попереднє фото.

Коли ви користуєтеся зум-об'єктивом, рамка міняє розміри відповідно до обраного вами наближення, щоб показати межі кадру. Проте після 135 мм вона червоніє і далі нічого не показує, тому в парі із телевиком 100-400 мм ніякої допомоги ця функція не дає.

Видошукач також може працювати в комбінованому режимі, коли під час зйомки на маленький куточок в полі зору виводиться зображення із матриці, точно так само, як ми бачили у X-100T.

В принципі, як я це розумію, такий оптико-електронний видошукач може бути корисним тим, що фотограф бачить значно більше за розміри кадру, тому може легко ловити рамкою швидкі непосидючі об'єкти — дітей, наприклад.

13. Меню камери просте і логічне, от тільки українська локалізація так і залишилася не бездоганною — об'єм затвору (Shutter volume) спричинив мені трохи болі в області нижче попереку.

Зйомка на X-Pro2.

14. Я знімав відразу в JPEG із відімкненими електронними покращувачами. Fujifilm це та камера, з якою ви можете собі дозволити не кохатися із RAW'ами. Відзначу непоганий динамічний діапазон, що дозволяє в обід знімати птахів на фоні неба.

15. Але тривале очікування X-Pro2 на тест і вправна робота PR-ників Fujifilm змусили чекати від камери чуда, тоді як її можливості все ж мають межі. Цей знімок було б краще мати в RAW.

16. Але, в цілому, я кольорами задоволений, з емуляцією плівок не грався, так як не знімав на них.

Шуми на високих ISO

17. Всі знімки я проводив при однаковій витримці — 1/100с для більшої чистоти експерименту. Починаємо із ISO 6400, нижче дивитися нічого.

Шуми є, проте вони мінімальні, можна сказати навіть благородні і не призводять до втрати деталей. Взагалі, під мікроскопом шум можна побачити і на ISO 3200, проте з ним легко боротися.

18. ISO 12800. Видно збільшення шумів, проте дрібні деталі все читаються без проблем. Без збільшення не видно взагалі нічого, так що будемо вважати цю чутливість робочою.

19. ISO 25600. Дрібні деталі вже втрачаються, проте без збільшення картинка має нормальний вигляд, тому для публікації в Інтернеті можна знімати і так.

20. Максимальна чутливість ISO 51200. Видно певне спотворення кольорів, можливо зумовлене зміною джерел світла. Шуми явні, проте не такі страшні, як бувають в інших камерах на максимальних ISO.

До слова, на відміну від попередніх моделей, зйомка в RAW тут доступна на всьому діапазоні чутливостей.

Характеристики Fujifilm XF 100-400

• Тип: телеоб’єктив.
• Діапазон фокусних відстаней: 100-400 мм.
• Кількість лінз/груп: 21/14.
• Кількість пелюсток діафрагми: 9.
• Мінімальна відстань фокусування: 1,75 м.
• Різьба під світлофільтр: 82 мм.
• Вага: 1375 г.
• Особливості: оптична стабілізація, поворотне кріплення на штатив.

Телевик

21. Ну а тепер прикрутимо наш телевик XF 100-400. На фоні компактного корпусу X-Pro2 він виглядає просто велетенським. Об'єктив і справді немаленький, більший за мій 55-300, проте менший за чотирьохсотки для дзеркальних фотокамер.

22. XF 100-400 має власну підставку для встановлення на штатив, розраховану так, щоб із камерою був баланс і було зручно повертати всю систему при зйомці.

23. Але коли ви знімаєте із рук, то великий об'єктив на компактній камері без хвату стає незручним. Під час зйомки я часто зачіпав рукою диски керування і ненавмисне міняв витримку та експокорекцію. До такого великого об'єктиву хочеться більшої тушки. При зйомці на маленькі об'єктиви такого дискомфорту у X-Pro2 немає.

24. Органи керування на об’єктиві дозволяють вмикати оптичну стабілізацію, перемикатися між ручною та автоматичною діафрагмою і обмежувати діапазон фокусування від п’яти метрів — коли ви знімаєте об’єкти на великій відстані, то цим кажете камері, що близько їй шукати нічого.

На об’єктиві є спеціальна ручка, що дозволяє повертати штативну підставку і всю систему разом з нею.

25. Підставку можна крутити як завгодно, проте на корпусі є дві позначки — одна відповідає за горизонтальне положення камери.

26. Ну а інша для тих, хто любить через телевик знімати в портретній орієнтації.

27. Підставку можна легко відкріпити, при цьому об’єктив стає дещо легшим, проте я цього не робив, бо мені було зручно за неї притримувати систему під час зйомки.

28. Передня лінза об’єктива не крутиться. Байонет виготовлено із металу — ясна річ за такої ціни. Іще на об’єктиві є важіль, що блокує трансфокацію у положенні 100мм — для транспортування.

Телефото

29. Час їхати за Бортницьку станцію аерації знімати пташок. Зблизька все чудово — і чіткість, і швидкість фокусування.

30. На телевик виходить непогане псевдомакро, тільки відходити треба чимало, мінімальна відстань 1,75 м.

31. На середній відстані теж все чітко, на пташці гарно видно пір’їнки. Відстань близько десяти метрів, я плавно виліз із за куща і встиг зробити кілька кадрів, доки вона улетіла.

32. В польоті знімати важко, особливо на фоні рослинності. Об’єктив важкуватий і кільце трансфокації досить туге, тому моя оперативність була не на висоті. Спишемо це на брак досвіду зйомки птахів у повітрі.

33. На воді виходило значно краще.

34. При яскравому освітленні на більш далеких відстанях стають помітні хроматичні аберації.

35. Проте зображення поки виходить чітким.

36. А ось на більш далекій відстані знімати значно важче. По перше, швидкість фокусування в об’єктиві не порадувала, навіть із використанням вищезгаданого перемикача.

37. Я пробував знімати на фоні неба одноточковим режимом, автофокус роздумував.

38. Може птахи надто швидкі для моїх рук, тому я спробував зняти літак. Він летить прямо і зі сталою швидкістю, навестися дуже легко. І тут автофокус не порадував. Утім, літнє розпечене повітря не дасть вам зняти ідеальний знімок на такій відстані.

39. А ось Місяць вийшов краще.

Ціна та конкуренти.

40. Фотокамера Fujifilm X-Pro2 коштує близько 43-45 тис. грн. За цю ціну можна купити повнокадровий Nikon D750, тоді як наша модель має кропнутий сенсор. Так що із цього краще брати?

41. З одного боку, Fujifilm компактний і його зручніше носити — без телевика, звісно. З іншого боку, він компактний і не має такого зручного хвату та розташування елементів керування як у великої дзеркалки.

Також у бездзеркальної камери значно нижча автономність — штатна батарея дозволить відзняти до 350 кадрв. А якщо ви полюєте на птахів і постійно дивитеся в електронний видошукач, тоді ще менше. Тобто, якщо мені треба дуже багато знімати, то я краще оберу Nikon, в якого на додачу більший арсенал об’єктивів.

Тестуючи повнокадровий D750, я відзначав у нього непоганий динамічний діапазон. X-Pro2 також може похвалитися цим. Напряму ці дві камери я не порівняю, проте Fujifilm точно кращий в цьому за кропи від Nikon.

42. А ось по ISO X-Pro2 впевнено тягається із повнокадровим конкурентом. Окрім цього, у D750 немає джойстика — він є лише у старших дзеркалках.

Висновок

Fujifilm X-Pro2 — компактна бездзеркальна камера, що коштує як повнокадрова дзеркалка, має елементи, що зустрічаються у великих дзеркалках і тягається із ними по характеристиках та якості зображення. При цьому вона залишається компактною, що може спонукати перейти на Fujifilm з іншого бренду. Більше того, весною на презентацію запрошували блогера Олександра Чебана, який всім хвалився, що взяв і перейшов — попри це на пізніших його фотографіях видно, що свою дзеркалу він залишив паралельно з Fujifilm.

Тому я не писатиму категорично про те, що краще — це той випадок, де все залежить від ваших вподобань та стилю зйомки. Що обрав би я, якби раптом став заможнішим — не знаю, довго думав би. З одного боку, не дуже класно тягати в рюкзаку апарат розміром з цеглину, а докупити пару додаткових батарей зовсім не проблема. З іншого боку, маленький корпус не такий і зручний, особливо для поїздок чи для швидкої зйомки. Тому залишу це питання на вас, на сьогодні в мене все, широкого вам динамічного діапазону, не перемикайтеся.