05.11.2017 - 00:47
Коли раніше я писав про фотокамери від Panasonic, то відмічав їх хорошу функціональність за свою ціну. Ну от уявіть собі, що я заспіваю, спробувавши їх новий топ — Panasonic Lumix GH5. Якщо взяти огляди Lumix DMC G7 та DMC GX80 та екстраполювати їх по прямій на ціну GH5, то вийде стаття, яку ви зараз читаєте.
У зв'язку із тим, що камера була в мене недовго і я не міг обирати, коли взяти її на тест (був якраз завантажений на роботі), тому мій матеріал не претендує на повноцінний огляд, а скоріше на враження. Про наступний пристрій від Panasonic я розкажу куди детальніше.
Основні характеристики
- Матриця: 4/3, 20МП (22 всього)
- Автофокус: 225 точок, ефективний діапазон -4 — +18 eV.
- Формати знімків: RW2 RAW, JPEG.
- Рзмір знімків: до 5184x3888.
- Формати відео: UHD 4K до 60fps при 4:2:2 або до 30fps при 4:2:0, FullHD до 60fps.
- ISO: 100-25600.
- Затвор: механічний та електронний.
- Серійна зйомка: до 12 fps.
- Витримка: 60-1/8000с на механічному та 1-1/16000 на електронному затворі.
- Екран: 3,2", поворотний, сенсорний, 1620000 точок.
- Видошукач: електронний, 0.76х збільшення, 3680000 точок.
- Порти: USB 3.1, HDMI, мікрофон, навушники, дротовий пульт, синхроконтакт.
- Комунікації: WiFi, Bluetooth.
- Процесор: Venus Engine.
- Спалах: тільки зовнішній, через гарячий "черевик" або роз'єм синхронізації, 1/250с.
- Маса: 725г із штатною батареєю та картою пам'яті.
- Додаткові функції: вагон і маленький візочок (читайте нижче).
Дизайн та ергономіка
Знімаючи на GH5 створюється враження, ніби Panasonic зробили дзеркалку. Розміри як у дзеркалки, форма як у дзеркалки, вага — вона важча за Nikon D7200. Хіба що бракує верхнього інформаційного дисплея ну і не хлопає дзеркалом при зйомці. Але й ергономіка тут також дзеркальна — багато кнопок можна наосліп натискати вказівним та великим пальцями і це чудово.
Хват великий та зручний, моя рука на ньому поміщається повністю.
Органів керування тьма — виробник запхав сюди все, що я раніше бачив в інших камерах. Два командних диски плюс коліща на п'ятипозиційному селекторі для перегляду відзнятого матеріалу. Джойстик для вибору точок автофокусу. Два диски для вибору режимів роботи фотокамери — один із фіксатором. Ну й на додачу просто купа кнопок — як програмованих так із наперед визначеними функціями, які все одно можна програмувати.
Передня частина камери стандартна — кнопка глибини різкості, лампа автофокусу, кнопка від'єднання об'єктива і заглушка синхророз'єму.
Диск режимів скомпонований відповідно до класу камери — всілякі творчі та художні режими займають лише одне місце на ньому, натомість є аж три користувацькі режими. І лише позначка розташування матриці, що знаходиться ближче до переднього краю, підказує нам, що камера бездзеркальна.
На селекторі Drive, окрім режиму 4К, додали й 6К — ці режими дозволяють робити до шестидесяти знімків за секунду із відповідною якістю. Технічно — камера записує їх у відео, звідки готова витягнути будь який окремий кадр.
Задня панель милує очі. Селектор режимів автофокусу із кнопкою блокування та джойстик вибору точок автофокусу вселяють надію, що ви встигнете сфокусуватися. Зазначу, що в Lumix GH5 можна міняти призначення 12 апаратним органам керування та 5 віртуальним кнопкам на екрані. Ба більше, можна перепризначити джойстика! Я просто не уявляю сценарію використання камери, де можна використати усі ці кнопки. Після налаштування GH5 під себе вам точно не доведеться зазирати у меню.
Оснащення
Раз згадали про меню камери, то кілька слів про нього. Воно дуже велике і я там блукав цілий вечір. Знайшов багато цікавих функцій. Зокрема до переліку брекетингів (за автофокусом, за ISO, за витримкою, інше) додалася діафрагма. Уже знайома нам функція постфокусу, коли камера робить стос кадрів із зсувом фокусу, зберігає їх у кадровому буфері і дозволяє фотографу обрати найбільш вдалий. Традиційно для камер Panasonic всілякі можливі налаштування дисплея та видошукача. Коротше, є все, хіба що каву не робить. Хоча, якщо пошукати в інструкції...
На відміну від камер молодших лінійок, Panasonic Lumix GH5 не має вбудованого спалаху, натомість є синхроконтакт для роботі із студійними спалахами.
Штатний акумулятор має ємність 1860 мАг і камера дозволяє використовувати батарейну ручку. Штативне гніздо розташоване по оптичній осі і досить віддалено від кришки батарейного відсіку — при використанні невеликих штативних майданчиків він не блокується.
Само собою, що камера такого класу має два гнізда для карт пам'яті і різні режими роботи з ними — переповнення, дублювання, фото-відео і RAW-JPEG.
Lumix GH5 має повний набір входів та виходів — мікрофон, навушники, HDMI, USB 3.1, дротове дистанційне керування. Також має WiFi.
Фотозйомка
А тепер про головне. Перш за все — швидкодія, вона тут реально на висоті. В першу чергу — автофокус, я його тут не помітив. Тобто, не помітив як і коли камера фокусується, наскільки швидко, плавно і безшумно вона це робить. Це як людське око — ви не думаєте про те, як сфокусуватися, ви просто дивитеся на об'єкт і бачите його чітко.
Із того, що я бачив вже раніше — тюнінг точності та швидкості реакції послідовного автофокусу, це я бачив у Fujifilm X-T2, Nikon D500 та Canon EOS 7D Mark II. Повинно бути у всіх камерах, що претендують на звання швидких репортажних.
Також радує кадровий буфер — знімати можна довгі серії навіть якщо карта пам'яті не дорога UHS-II. Виробник обіцяє до 60 кадрів у RAW та до 600 (шістсот) у JPEG. Запасайтеся картами пам'яті.
Трохи важко вийшло в мене з обробкою RAW-знімків, у RAWTherapee вони виходили не дуже насичені, ніби це скан фотоплівки. Може десь у меню й була увімкнена емуляція плівок, але на "сирі" знімках це не мало вливати. Врешті, я скидав налаштування до заводських. Тому спишемо не дуже добрі кольори на мої криві руки, адже у відео вони були нормальні.
Ось що не вражає, це шуми на високих ISO. При значенні 3200 уже добре видно кольорові шуми, але іще не втрачаються деталі, тоді як 6400 я би вживав лише коли немає вимог по якості — для інтернетиків зійде. Може й шляхом грамотної обробки у комерційному софті від Adobe можна витягувати більше, якщо тут є такі майстри, можу видати RAW на спробувати.
Тобто, якщо вам треба більший динамічний діапазон і менш шумну матрицю, то за трохи менші гроші можна купити Nikon D750, ну або Fujifilm X-T2, але готуйтеся тратитися на об'єктиви. Ну й ось вам іще трохи фотографій:
Відео
Panasonic Lumix GH5 має не менше функцій для зйомки відео, ніж для фото. Знову ж хочу згадати про швидкий, але плавний автофокус — я просто не помічав, коли він працював.
Не зайвим буде згадати про стабілізацію — вона досить ефективна і у відео з рук або фото на досить довгій витримці це видно. Принаймні, на 1/25 із оптичним зумом проблем не виникало.
Камера може знімати відео в 4К, із частотою кадрів 60 секунду та із субдискретизацією 4:2:2 (10 біт). Але одночасно ви можете обрати лише два пункти із цих трьох. Також присутній режим V-log для тих, хто хоче гратися із обробкою кольорів у відео. При цьому, картинка виходить сірою і неконтрастною, як необроблений RAW.
Іще одна цікава функція — автоматичне послідовне перемикання між трьома заданими точками фокусування. Добре для плавного перемикання плану при зйомці нерухомих сцен. От із таким було б цікавіше знімати відеоогляди.
Ось трохи відео із камери:
Panasonic також пропонує запис відео на зовнішній рекордер через HDMI та портативний накамерний мікшер для обробки сигналів із декількох мікрофонів.
Висновок
Panasonic Lumix GH5 — дуже функціональна, зручна у використанні та швидка у роботі камера, орієнтована не лише на фото, а й на відео. Вона підійде вам, якщо ви знімаєте динамічні сцени, робите відео, або як універсальна камера. Але буде не кращим варіантом для зйомки за поганих умов освітлення та коли потрібен великий динамічний діапазон. На цьому в мене все, корисних вам функцій і не перемикайтеся. Скоро буде самий коштовний пристрій на Android.