Повитиравши всі порохи в стратегічних бомбардувальниках полтавського авіамузею, ми вирішили трохи оглянути місто. Огляд вийшов і справді коротким, бо потяг додому вирушав о 18-й, а ще схотіли пообідати. Але архітектура в центрі трапляється цікава.
Почнемо із круглої Кадетської площі в центрі міста. Вона так називається, бо поруч знаходиться Кадетський корпус і ці самі кадети займалися облаштуванням площі у свій час.
Але час цей давно минув і корпус зараз абандон, мені навіть пропонувався залазинг всередину. Але я віддав перевагу пройтися вулицями. Утім, сама площа зараз непоганий громадський простір, лише підземні переходи, віддані на поталу торговцям, не дуже радують.
Поруч із Кадетською площею знаходиться СБУ. Колись це був будинок Дворянського і селянського банку, проте уже в радянські часи тут поселилися всілякі спецслужби.
Окрім Кадетської площі пішохідними зробили вулиці Соборності та Котляревського, але вони не такі цікаві.
Звернувши на вулицю Пилипа Орлика, знаходимо декілька цікавих будівель. Зокрема, будинок Бахмутського.
Декілька будинків я ідентифікувати не зміг, проте вони також мають гарний вигляд. Будівля по цій же вулиці.
Дійшовши до Сонячного парку, ми повернули на вулицю Конституції. Неподалік від краєзнавчого музею ось така невпізнана будівля.
А ось і краєзнавчий музей, побудований в стилі українського модерну. Раніше тут була земська управа, але на початку ХХ століття на її місці звели музей.
Це приміщення вдалося ідентифікувати як адмінбудівлю. Це виявився новобуд, який поставили нещодавно коло музею, що завдало шкоди історичній будівлі.
Далі ми пройшли до Білої альтанки із гарними краєвидами. Тут, щоправда, було багато людей, адже ми приїхали у вихідний.
Подільська вежка також велелюдна.
Вид на північ і Хрестовоздвиженський монастир. Десь там є й музей Полтавської битви, але я його навіть не включав до програми.
Пам'ятник галушкам, якими гордяться в Полтаві. Тобто, галушки можна приготувати будь де, але саме Полтава вважається їх столицею.
Так, ми їх куштували. Так, готують смачно. Навіть найпростіші без начиння я з'їв із задоволенням — тісто дуже смачне, а ще була підлива і шматок м'яса в глечику.
Ну й індустріальним будинком по дорозі до вокзалу закінчу свою розповідь. Поїздка вийшла дуже швидкою. Насправді туди можна заїхати і на два дні, там є що дивитися.
Більше того, є сенс заїжджати з групою організованих туристів і брати в гіди місцевого краєзнавця. І на цьому в мене все, не перемикайтеся.