21.11.2014 - 20:28
Сьогодні ми продовжуємо прогулянку по Закарпаттю — зокрема, зараз я покажу вам всякі баянні види Ужгорода. Небаянні фотографії я приберіг для бонус-дописів, що будуть завтра опубліковані кишеньковими ботами, поки я буду лазити по чергових цікавих місцях.
1. Взагалі, Ужгород мені сподобався, я-б тут пожив — саме місто дещо менше навіть за Білу Церкву, знаходиться на рівнині, проте до Карпат рукою подати. От тільки є побоювання за свою печінку — все-ж Закарпаття це регіон великої кількості недорогих хороших вин.
2. Почнемо свою прогулянку в пішохідному центрі міста. Це десь як "стометрівка" у Івано-Франківську, проте вулиці вужчі і поверхів менше.
3. Для того, щоб не заблукати, присутня навігація по місту — як і у вигляді туристичних вказівників...
4. ... так і у вигляді глобуса Ужгорода. Так-так, це вам не плоскі стенди із мапами та хіпстерською інфографікою, а те, що можна помацати і покрутити.
5. Десь поруч пам'ятник інтелігентному електрику, чи то ліхтарнику, дяді Колі, який читав книги і лагодив праски та вимикачі одиноким жінкам, про що історія умовчує.
6. Виходимо на набережну річки Уж — гарне місце для відпочинку увечері, гадаю. І качечки плавають по річці.
7. Липова алея прекрасна, проте в Києві є крутіша — алея липових каштанів.
8. Нагадаю, на календарі 16 листопада, а тут іще повно зеленого листя. Якась декорація до ельфійської казки, чи то до фільму Аватар.
9. По набережній бігають стерилізовані собаки з бірками у вухах.
10. Іще на набережній стоїть гарна синагога. Взагалі, Ужгород багатоконфесійне і досить релігійне місто.
11. В неділю зранку з усіх сторін лунають крики муедзінів проповіді та молитви. З цього храму, що є одним із візитних образів Ужгорода, через колонки голосно лунала проповідь українською мовою, проте з інтонаціями доктора Брінна із Half Life 2.
12. А ми, тим часом, йдемо до ужгородського замку, де зараз розташований краєзнавчий музей і ошиваються натовпи туристів — ми вийшли рано, тому проскочили перед ними.
13. В замку можна фотографувати окрім залів із іконами та зброєю, але ми до них не добралися, схоже. В цілому, він більше схожий на палац, аніж на замок.
14. До рову, з одного боку, можна спуститися і, за наявності часу, знайти трішки небаянний ракурс. Під вхідним містком розташувалася кафешка.
15. За стінами невеликий парк зі статуями та лавками. Голий Геракл мочить гідру навіть під обідком унітазу.
16. Взагалі, всередині якось не відчувається, що ти в замку, на відміну від Хотина чи Меджибожа, тут просто палац із парком.
17. В куточку скромно притулилася дирекція замку.
18. Легенда гласить, що до тих, хто сильно захоплюється святом вина, приходить чорна білочка. Ледве вловив її в кадр.
19. Пройдемо далі, до музею. Він видався мені не цікавим — все це я бачив в інших музеях. Народний одяг та речі, музичні інструменти. В музеї Карпатського біосферного заповідника навіть давали подути в трембіту, а тут ні-ні, не зачіпай нічого.
20. У внутрішньому дворику глибокий колодязь — я спочатку подумав, що це боргова яма, як у Кам'янці-Подільському.
21. Найбільше мені сподобалася кімната викладача — я-б пожив, щоправда, протопити важкувато. І видно, настільки товсті стіни в замку.
22. Виходимо з замку, йдемо обідати — зустрічаємо правильний погляд на те, яким має бути патріотизм.
22. Банда бородатих Ну і бородатими дядьками закінчуємо нашу прогулянку по Ужгороду.
По Закарпаттю це іще не все, в наступні дні будуть бонус-треки із небаянними фотографіями та відео. Не перемикайтеся.