07.08.2012 - 00:30
Як я вже писав, електричкою не їздив уже шість років, із залізничних вокзалів був лише у великих містах. Тому, для когось така банальна і щоденна, регінональна поїздка по провінції справила на мене певне враження, чим і збираюся поділитися. Для початку, привокзальні бабці, які торгують сємками, вирощують свій товар прямо на клумбах вокзалу — і красиво, і корисно. От тільки свора собак бігає та гребеться по всій тій красі.
Я купив квитка — до Корсуня аж 10 гривень — із нашими маршрутками відвик я так дешево їздити. Так як до відправлення було достатньо часу, то я вирішив прогулятися по вокзалу, подивитися на новоуведення. Справа у тім, що на залізничному вокзалі Біла Церква раніше було 4 колії та платформи окрім запасних. Згодом, другу колію знесли і на її місці поставили паркан, а між третьою та четвертою зробили високу пасажирську платформу із турнікетом, тільки через який можна потрапити туди. Раніше можна було потрапити по наземних переходах, тепер лише через міст. Проте нині ми прямуємо до цивілізації і всі громадські місця стають доступними для людей із обмеженими фізичними можливостями. Таку доступність я і знайшов — доріжка, що дозволяє потрапити на платформу з торця на візку. Все добре, якби не відстань, яку потрібно подолати такій людині.
Щоб оцінити відстань, дивіться іще одне фото, зроблене із тієї-ж точки — міст, по якому переходять пасажири із не обмеженими фізичнийми можливостями.
Коли я вийшов на платформу, то побачив, що не всі йдуть через турнікет. Добра половина паксів валить через інший торець платформи, перелазячи через загорожу. А тепер згадаймо ціну квитка до Корсуня, а більшість народу їде куди ближче. Цілком солідного вигляду дяді та тьоті валили зайцями. І невже у всих так скрутно із грошима? А потім скасовують електички і чесним пасажирам ніяк доїхати.
В Миронівці мене понесло в сортир, де прочитав творчість місцевих школіїв. Я, чомусь, люблю таке фотографувати.
